urb_a | Героям- Слава ! баригам- гнидам-смерть. (Reply)

Оригинал взят у

moishazasranetz в Героям- Слава ! баригам- гнидам-смерть.

Я ненавиджу слово «кіборг», ніколи не носив шеврон «кіборга» і мало кому розповідаю, що я там був.
Там загинули мої побратими, ДАП здали, а потім командування сказало, що об'єкт втратив свою стратегічну важливість. До цього він 8 місяців був їм потрібен!
Зараз там «сєпар» ходить по кістках моїх братів!

Так було в Дебальцевому, Іловайську і Савур-Могилі!

Я зараз прийшов на «гражданку», приходжу на роботу і з'ясовується, що наш технолог був мінометником у 93-й бригаді, тобто він мене прикривав, я підійшов до нього і просто подякував. Я був вражений нашими артилеристами, як вони прикривали нас, і ти розумієш, що це не кадрові військові, не професіонали. Тут я зустрічаю танкістів, десантників, піхоту, ми розмовляємо і виявляється, що ми були в одних і тих самих місцях, але жодного разу не перетнулися. І я розумію, що герої ходять між нами, там немає якихось «рембо» чи професіоналів. Усі вчилися на ходу, усе з коліс.

Так боляче усвідомлювати, що найрішучіших, найсміливіших і найбільш мотивованих людей, першої і другої хвилі мобілізації, просто згноїли в «котлах». Добровольців держава не побачила і не оцінила.
А насправді усе залежить від людей, які сидять на передку, де ситуація змінюється щохвилини. Все залежить від того маленького сержанта, кулеметника, екіпажу танка.

Найприкріше, що наш маленький батальйон, що тримав оборону ДАП майже 4 місяці, який не призначений тримати або штурмувати такі об'єкти, бо ми – розвідка, наше спорядження і озброєння набагато легше, ніж у десантників або у піхоти! Про нас жодного разу не згадали і досі не нагородили жодного захисника ДАП.
У квітні знайшли останній труп нашого бійця Сергія Іщенка в розвалинах ДАП.
Тіло не віддавали 4 місяці, робили ДНК тощо. Коли вдова поїхала до заступника міністра оборони з проханням похоронити тіло, то він заявив, що 74-го розвідувального батальйону в аеропорту не було. І ви уявляєте, ми тепер маємо доводити, що ми там воювали, збирати докази: прикази, фотографії.

Прикро, коли 4 місяці сидиш безвиїзно, приїжджаєш на 2-3 дні у Дніпропетровськ, а тут пиво п'ють.
Люди, особливо у східних областях, досі не орієнтуються в ситуації, вони не розуміють, що в нас іде війна. А тим більше ті, кого вона не зачепила, хто не воював, у кого ніхто не загинув.
стаття
http://www.radiosvoboda.org/content/article/27443274.html