РуZZкий военный корабль, иди нахуй

В СРСР все було для народу і все заради народу.
Тому хліб (дуже поганої якості, напіверзац) по цим карточкам радянська влада в блокадному Лєнінградє не роздавала безкоштовно, а ПРОДАВАЛА помираючим від голоду блокадникам ЗА ГРОШІ.
І за утримання в дитячих будинках своїх, евакуйованих на "велику землю" дітей, блокадника також платили з власної кишені.
І рахунки за квартплату всю блокаду з блокадників також справно стягувалися.
Тобто - витрати на це все під час блокади Лєнінграда сплачувалися не державою (не йшли з бюджету СРСР), а додатково крім вже стягнутих податків, витягувалися державою з кишень самих блокадників.

Але навіщо на цьому акцентувати увагу?



Алс Чешски Фб группа История - поиск истины (невыученные уроки)
29 січня 2020 р. ·
Мои родственники были и среди погибших в ленинградскую блокаду, и среди выживших. Поэтому перепечатываю текст Станислава Крамова.
----------------------
( Read more... )

Вернер фон Браун в своєму кабінеті, 1964 рік.




А ось чого:

Рассекреченная советская кинохроника испытаний Р-1(ФАУ-2)
В процессе просмотра гнетущее впечатление от уровня профессионализма обеспечено
Именно эта нацистская ракета запущенная немцами в 1944 году, поднявшаяся на 188 километров, первая (а не советский Спутник-1) побывала в космосе и поэтому, хоть анонимно, но заслуженно венчает наклонную стеллу монумента "Покорителям космоса" в Москве возле ВДНХ.

В радянські часи не існувало такого поняття як кейтерінг, тому знімальні групи кіностудій під час роботи в місті обідали де прийдеться - чи самі шукали поблизу їдальню, чи адміністрація групи домовлялась в якійсь з відомчих їдалень, що знімальна група буде їсти там (кожен все одно платив зі своєї кишені).
Навесні 1987 року знімальна група Одеської кіностудії, продовжуючи зйомки фільму, переїхала з Криму до Москви.
В Москві ми знімали і в збудованих для нас декораціях в одному з павільонів телецентру Останкіно і за містом і прямо в Кремлі.
На час зйомок в Кремлі наша адміністрація домовилась, про те, що обідати ми будемо в службовій їдальні для обслуги Кремля, для ментів і КГБистів що чергують в штатському під виглядом "прастова Васі із Рязані" на Червоній площі. Від сторнніх очей ця їдальня була схована за глухим високим зеленим парканом під стіною Кремля вглибині Александрівського саду за "Вєчним агньом".

Наприкінці лютого в тій "робочій" їдальні повноцінний обід (суп-уха-борщ-харчо, щось на друге з чотирьох-п'яти варіантів, салат овочевий, оселедець з цибулькою, стакан молока-кефіру-ряжанки-сметани, гроно винограду, чай-компот, з компотом з сухофруктів дешевше, з компотом зі свіжих полуниць дорожче) коштував від 50 до 70 копійок .
Для порівняння - тоді в буфетах московських готелів для простих радянських громадян стакан сметани коштував 1 руб. 20 коп., порція пельменів в зариганих московських "Пєльмєнньіх" - 2 руб. 40 коп.

* * *
В.Шендерович:
А в 1988-м, в составе делегации Союза театральных деятелей, я полетел в Иркутск - провести семинар по сценическому движению в местном театральном училище.
Семинар семинаром, а кушать надо! Зашел я в кафе-столовку на улице, что ли, Карла Маркса (а может, на проспекте Энгельса? - в общем что-то такое, сугубо иркутское), а еды нет.
( Read more... )
И мы пошли напоследок пообедать в обком.
Милиционер, пропуская, посмотрел на меня зверем - фейс-контроль я бы у него не прошел, но у меня был волшебный пропуск. Спустились в буфет, сели за стол. Накрахмаленная официантка подошла сразу, накрыто было мгновенно…
И случился у меня, братцы, посреди 1988 года обкомовский обед из пяти блюд! Язык с хреном, помидоры с лучком и сметаной, рассольник с олениной, омуль с рассыпчатой картошечкой с укропом - и компот. Компота потом принесли второй стакан.
Что интересно, все это стоило тот же рупь.
Вернулся я в столицу нашей Родины, а тут как раз какой-то пленум или уже партконференция, черт их душу знает… Короче, когда товарищ Лигачев, тряся седым чубом, вскричал с трибуны: "Мы не можем отдать наши завоевания!" - я вдруг его понял.
А раньше, признаться, не понимал. Все думал: о чем это они?
А тут - как вспомнил обкомовские, набитые едой, подвалы посреди издыхающего города, так в один момент проникся партийной болью. Действительно, глуповато им было бы отдавать эти завоевания…
Да они, собственно, и не отдали.



Звідси: facebook.com/dktr.lenid

В СССР после Хрущева так разбаловали народ всеобщим благосостоянием, что хлеб из русской пшеницы уже не брали, брезговали.
А очереди по всему СССР каждый день занимали исключительно за хлебом импортным, из канадской или аргентинской пшеницы.



1981 год.
фото В. Зотова
Свияжск, Татарстан, РСФСР