Немытые и голодные бойцы пешком дошли до Николаева.

[mihailbrat.livejournal.com]

Есть такая кинолента – «Форрест Гамп», который получил 6 премий Оскара, фильм шедевр, я думаю, все смотрели его. По сюжету главный герой пробежал, не останавливаясь 30 тысяч километров за 3 года. Бегство зачастую ассоциируется с трусостью. Но это далеко не всегда соответствует истине. Бег, поиск, жаргонное «крутиться». И Форрест Гамп бежал от своей личной действительности не потому, что ее боялся (кто видел фильм, знают, что страх ему вообще знаком не был), а потому, что она стала ему невыносима.

 Так же и случилось с бойцами 53-й бригады, которых разместили на полигоне «Широкий лан» буквально в адских условиях. Около года они провели на передовой в зоне АТО, после чего их поселили на полигоне. В 30-ти местной палатке спит 150 бойцов, спят они на земле, с конца декабря они не мылись, сух пайков не хватает, лекарства просроченные, и при этом волонтерская помощь есть, но она вывозится кем-то в неизвестном направлении.
Обессиленные, не мытые еще с прошлого года и голодные военные отправились пешком в город Николаев, дабы добиться от военной прокуратуры решения невыносимых условий жизни на полигоне. Обещание получено, но решения этого вопроса до сих пор нет.

 Обещают многое и все это только на словах: раздают премии военным, обеспечивают землей, работу дают после службы. А по факту получается совершенно обратное. Вот и как верить после этого украинским политикам? Нету смыла надеяться на то, что государство позаботится о простых людях, которые отдают все возможное ради страны.


 Є такий фільм - «Форрест Гамп», який отримав 6 премій Оскара, фільм шедевр, я думаю, всі дивились його. За сюжетом головний герой пробіг, не зупиняючись 30 тисяч кілометрів за 3 роки. Втеча часто асоціюється з боягузтвом. Але це далеко не завжди відповідає істині. Біг, пошук, жаргонне «крутитися». І Форрест Гамп біг від своєї особистої дійсності не тому, що її боявся (хто бачив фільм, знають, що страх йому взагалі знайомий не був), а тому, що вона стала йому нестерпна.

 Так само і сталося з бійцями 53-й бригади, яких розмістили на полігоні «Широкий лан» буквально в пекельних умовах.
Близько року вони провели на передовій в зоні АТО, після чого їх поселили на полігоні. У наметі на 30 чоловік спить 150 бійців, сплять вони на землі, з кінця грудня вони не милися, сухих пайків не вистачає, ліки прострочені, і при цьому волонтерська допомога є, але вона вивозиться кимось в невідомому напрямку.
Знесилені, не миті ще з минулого року і голодні військові вирушили пішки в місто Миколаїв, щоб домогтися від військової прокуратури рішення нестерпних умов життя на полігоні. Обіцянка отримана, але вирішення цього питання до сих пір немає.

 Обіцяють багато і все це тільки на словах: роздають премії військовим, забезпечують землею, роботу дають після служби. А за фактом виходить зовсім протилежне. І як вірити після цього українським політикам? Немає сенсу сподіватися на те, що держава подбає про людей, які віддають все можливе заради країни.