Я вже про це питав у 2015 році тут:
Вопрос к идейно-русскоязычным патриотам Украины: Что именно вас во всем этом не устраивает?
Перепитаю ще раз.
Ось закон.
Міняємо прикметник "польський " на "український":
Уривки з закону Польської Республіки “Про польську мову”
від 7 жовтня 1999 р.
Dz.U. 1999 Nr 90 poz. 999
ПарламентПольщі України:
– врахувавши, щопольська українська мова є основним елементом національного самовизначення та багатством національної культури,
– врахувавши історичний досвід, коли боротьба ворогів та окупантів зпольською українською мовою була інструментом знищення народності,
– визнаючи необхідність захисту національної самобутності в процесі глобалізації,
– визнаючи, щопольська українська культура є складовою частиною спільної, багатокультурної Європи, а збереження цієї культури та її розвиток є можливим лише шляхом захисту польської української мови,
– визнаючи захистпольської української мови обов’язком всіх публічних органів та інституцій Польщі України та обов’язком всіх громадян Польщі України ухвалює цей закон.
Розділ 1
Загальні положення
Ст. 1. Положення закону стосуються:
1) захиступольської української мови;
2) використанняпольської української мови для реалізації публічних завдань;
3) використанняпольської української мови в обігу та під час виконання норм трудового права на території Польщі України.
Ст. 2. Закон не порушує:
1) норм закону про ставлення держави докостелу церкви та інших віросповідань, зокрема, щодо здійснення обрядів та релігійних практик;
2) прав національних, етнічних меншин та спільнот, які використовують регіональні мови.
Ст. 3. 1. Захистпольської української мови полягає, зокрема, у:
1) правильному використанні мови та вдосконаленню мовних здібностей користувачів та створенні умов для належного розвитку мови як інструменту спілкування;
2) протидії вульгаризації;
3) поширенні знань про неї та її значення для культури;
4) повазі до регіональних мов та діалектів, а також протидії їх зникненню;
5) поширенніпольської української мови у світі;
6) підтримці навчанняпольської української мови в державі та за кордоном.
2. Захистпольської української мови є обов’язком всіх органів публічної влади, а також інституцій та організацій, які беруть участь у публічному житті.
Ст. 4.Польська Українська мова є державною мовою:
1) конституційних органів держави;
2) органів місцевого самоврядування та підлеглих їм інституцій у сфері виконання публічних завдань;
3) територіальних органів публічної адміністрації;
4) інституцій, покликаних виконувати публічні завдання;
5) органів, інституцій та урядів, підлеглих органам переліченим у п. 1 та п.3, покликаних для виконання завдань цих органів, а також державних органів юридичних осіб в обсязі виконання ними публічних завдань;
6) органів самоврядування іншого, ніж місцеве самоврядування та органів громадських організацій, професійних, організацій співвласників та інших суб’єктів, які виконують публічні завдання.
* * *
Що саме тут для вас не так?
Вопрос к идейно-русскоязычным патриотам Украины: Что именно вас во всем этом не устраивает?
Перепитаю ще раз.
Ось закон.
Міняємо прикметник "польський " на "український":
Уривки з закону Польської Республіки “Про польську мову”
від 7 жовтня 1999 р.
Dz.U. 1999 Nr 90 poz. 999
Парламент
– врахувавши, що
– врахувавши історичний досвід, коли боротьба ворогів та окупантів з
– визнаючи необхідність захисту національної самобутності в процесі глобалізації,
– визнаючи, що
– визнаючи захист
Розділ 1
Загальні положення
Ст. 1. Положення закону стосуються:
1) захисту
2) використання
3) використання
Ст. 2. Закон не порушує:
1) норм закону про ставлення держави до
2) прав національних, етнічних меншин та спільнот, які використовують регіональні мови.
Ст. 3. 1. Захист
1) правильному використанні мови та вдосконаленню мовних здібностей користувачів та створенні умов для належного розвитку мови як інструменту спілкування;
2) протидії вульгаризації;
3) поширенні знань про неї та її значення для культури;
4) повазі до регіональних мов та діалектів, а також протидії їх зникненню;
5) поширенні
6) підтримці навчання
2. Захист
Ст. 4.
1) конституційних органів держави;
2) органів місцевого самоврядування та підлеглих їм інституцій у сфері виконання публічних завдань;
3) територіальних органів публічної адміністрації;
4) інституцій, покликаних виконувати публічні завдання;
5) органів, інституцій та урядів, підлеглих органам переліченим у п. 1 та п.3, покликаних для виконання завдань цих органів, а також державних органів юридичних осіб в обсязі виконання ними публічних завдань;
6) органів самоврядування іншого, ніж місцеве самоврядування та органів громадських організацій, професійних, організацій співвласників та інших суб’єктів, які виконують публічні завдання.
* * *
Що саме тут для вас не так?