На смерть Сагайдачного
Jan. 31st, 2013 10:37 pm![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
ivanko333.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aПанегірик-некролог ректора Київської братської школи о. Касіяна Саковича на похорон гетьма- на Петра Конашевича-Сагайдачного, виданий 1622 р
Як мужність запорожців королі пізнали,
То їм за герб такого лицаря признали.
Вітчизні він готовий завжди послужити
І за її свободу голову зложити.
А треба, то землею він пройде, водою,
До всього має вправність і прудкий до бою.
В Запорозьке він пішов славнеє лицарство.
І отам немало теж поміж них живучи,
Діла лицарського скрізь пильно стережучи,
Досягнув, що військо те в гетьмани обрало,
Мужньо з ним воно татар, турків розбивало,
Він за гетьманства свого взяв був місто Кафу --
Цісар туркський там зазнав немалого страху!
Чотирнадцять тисяч він ворога розбив,
Одні каторги палив, іншії топив.
Із неволі християн безліч увільняв,
За що з воїнством його Бог благословляв.
За найбільшую собі має нагороду
Славний лицар, як коли вирве на свободу
Земляків своїх -- гріхи вчинком покутує,
А умре, напевне, він -- в небо помандрує.
Дізнавав не однократ турчин препоганий
Його мужність і прудкий у бою татарин,
Зна Мултянськая земля, відає волошин,
Їх-бо гетьман той не раз лицарсько полошив.
І інфляндчик скуштував його війська сили,
Як їх рицарі оті, мов траву, косили.
І північний буде край також пам'ятати
Довго лицарство його, бо їм дався знати!
Там звитяжство немале він з'являв ідучи,
Городи й міста у них міцнії псуючи.
Мавши спритність, защораз він у те втрапляв,
Що і ворога збивав, шкоду оминав.
А як місто у війні християнське брав,
Непорушено церкви залишать казав.
Гляньте, той гетьман який був благочестивий,
У звитяжстві пам'ятав про свій стан учтивий.
Що чуже, ніколи він того не хапав,
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17997
Як мужність запорожців королі пізнали,
То їм за герб такого лицаря признали.
Вітчизні він готовий завжди послужити
І за її свободу голову зложити.
А треба, то землею він пройде, водою,
До всього має вправність і прудкий до бою.
В Запорозьке він пішов славнеє лицарство.
І отам немало теж поміж них живучи,
Діла лицарського скрізь пильно стережучи,
Досягнув, що військо те в гетьмани обрало,
Мужньо з ним воно татар, турків розбивало,
Він за гетьманства свого взяв був місто Кафу --
Цісар туркський там зазнав немалого страху!
Чотирнадцять тисяч він ворога розбив,
Одні каторги палив, іншії топив.
Із неволі християн безліч увільняв,
За що з воїнством його Бог благословляв.
За найбільшую собі має нагороду
Славний лицар, як коли вирве на свободу
Земляків своїх -- гріхи вчинком покутує,
А умре, напевне, він -- в небо помандрує.
Дізнавав не однократ турчин препоганий
Його мужність і прудкий у бою татарин,
Зна Мултянськая земля, відає волошин,
Їх-бо гетьман той не раз лицарсько полошив.
І інфляндчик скуштував його війська сили,
Як їх рицарі оті, мов траву, косили.
І північний буде край також пам'ятати
Довго лицарство його, бо їм дався знати!
Там звитяжство немале він з'являв ідучи,
Городи й міста у них міцнії псуючи.
Мавши спритність, защораз він у те втрапляв,
Що і ворога збивав, шкоду оминав.
А як місто у війні християнське брав,
Непорушено церкви залишать казав.
Гляньте, той гетьман який був благочестивий,
У звитяжстві пам'ятав про свій стан учтивий.
Що чуже, ніколи він того не хапав,
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17997
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-01-31 09:26 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 10:30 am (UTC)Це адаптований текст, звісно.
Але про північний край — таки +1.