![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
yo-ho-hol.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aОригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
oleg_leusenko в Вітаю українців з Днем Державного Прапору! Синьо-жовтий стяг – найкрасивішій в світі! (інфографіка)
Наш флаг стал по настоящему флагом независимости, флагом независимого государства. Флагом борьбы и самоотверженности.
И да, когда на него попадает кровь, он становится красно черным.
oleg_leusenko в Вітаю українців з Днем Державного Прапору! Синьо-жовтий стяг – найкрасивішій в світі! (інфографіка) Сегодня, 23 августа, в Украине отмечается День Государственного Прапора.
Праздник установлен согласно указу Президента от 23 августа 2004 года на чествование многовековой истории образования украинского государства, государственной символики независимой Украины с целью воспитания уважения граждан к государственным символам Украины.
В 2009 году были внесены изменения в этот указ и учреждена ежегодная официальная церемония поднятия флага 23 августа по всей Украине.
Государственный флаг - неотъемлемый атрибут каждой страны, олицетворяющий самобытность и преемственность ее державотворческих традиций. Его эволюция своеобразным способом отображает многовековые процессы развития, становления и жизнедеятельности государственных образований. Среди флагов Киевской Руси подавляющим был красный цвет - наиболее удобный для сигнализации во время боя. Но национальный (государственный) флаг в его современном понимании, можно считать, появился на этапе существования казацкого государства. Тогда высшую ступень в иерархии занимал общевойсковой, или гетманский флаг, который в определенной степени играл роль и содержал признаки государственного.
Самый известный из гетманских прапоров связывают с именем Богдана Хмельницкого (он был белого цвета). Что касается цветной гаммы, то стойкое сочетание синего и желтого цветов на национальном флаге фиксируется с середины ХІХ века.
Во время «весны народов» 1848 года Главная Руська Рада провозгласила общеукраинским гербом старинный герб князей Романовичей, Львовские земли и Руськое королевство - изображали золотого льва, который опирается на скалу, на голубом фоне. Именно такие изображения имели на своих знаменах отряды Национальной гвардии в Яворове и других городах Галичины. В это же время согласно геральдическим обычаям укоренились сочетания синей и желтой полос на прямоугольном полотнище.
Утверждение же сине-желтого флага как государственного состоялось с провозглашением Украинской народной республики (УНР). Потом в истории Украины был период оккупационного красного «серпасто-молоткастого» с лазаревой лентой в честь палача украинского народа Лазаря Кагановича, а за сине-желтый стяг украинцев садили в тюрьмы.
В новые времена национальный сине-желтый флаг впервые официально был поднят на ратуше города Стрый 14 марта 1990 года. В Киеве флаг был поднят над городской мэрией позже - 24 июля 1990 года.
23 августа 1991 года группой народных депутатов сине-желтый украинский флаг внесен в сессионный зал Верховной Рады, а уже 4 сентября его торжественно подняли над зданием парламента. 18 сентября 1991 года было подписано постановление о разрешении «в протокольных мероприятиях использовать сине-желтый флаг», а постановление ВР Украины от 28 января 1992 года предоставило ему статус Государственного.
Окончательно Прапор Державы Украина утвержден статьей 20 Конституции Украины 1996 года.
Історія еволюції державного прапора України.
Невід`ємним атрибутом будь-якої країни є державний прапор. Національним символом неподільної, унітарної та суверенної України визнано блакитно-жовте полотнище. Однак, наш прапор не завжди мав такий вигляд. Його еволюція відображає багатовікові процеси розвитку України як держави, а українців – нації, що відбулася.
Укрінформ підготував інфографіку, приурочену до Дня українського прапора.
В добу Київської Русі прапори були здебільшого червоного кольору – найбільш зручного для передачі сигналу під час бою. Ці стяги були трикутно-клинової форми, на яких зображувалися князівські знаки. Відомостей про них мало, проте точно відомо, що князь Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. Чи могло це слугувати концепцією майбутнього національного прапора? На це питання намагались знайти відповідь безліч істориків. Саме так воно і є, адже поєднання синього та жовтого кольорів в історії України ми зустрічаємо доволі часто.
Відомо, що в 13-му столітті золотий лев на синьому тлі прикрасив герб сина Данила Галицького – Лева (на його честь отримав свою назву Львів). Потім синьо-жовті кольори майнули в Грюнвальдській битві 1410 року, де поруч з литовцями і смоленцями у складі польської армії билися галичани. А вже в 15-16 століттях їх почали використовувати в гербах українських міст, особливо тих, хто отримав Магдебурзьке право.
У козацьку добу прапори мали прямокутну або так звану скошену форму. Традиційними мотивами козацьких знамен були блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї, постатей святих тощо. Лицева сторона полкових і сотенних корогв була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна – полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням.
У березня 1848 року в Австрійській імперії вибухнула революція, так звана «Весна народів». Ці події стали поштовхом для українського національно-визвольного руху. У квітні того ж року в місті Львів було створено Головну Руську Раду, яка відновила використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева на синьому фоні. Національними прапорами вважалися синьо-жовті та жовто-сині біколори (вживалися обидва варіанти).
Протягом 1918-1920 р. в УНР (Українська Народна Республіка) національний прапор було двічі перевернуто. Спочатку це зробив Михайло Грушевський – голова Центральної Ради та перший президент України. Будучи істориком, він уважно вивчив весь матеріал стосовно прапорів, які існували на території України і прийшов до висновку, що в традиціях наших предків прапор повинен бути з блакитним фоном і золотим малюнком на ньому. Саме таким, до речі і був перший варіант державного прапора, запропонований Грушевським – блакитне полотнище з жовто-золотими зірками на ньому. Кількість зірок мала відповідати числу українських земель, що об'єдналися в одну державу. Чому Грушевський згодом відмовився від своєї ідеї – незрозуміло. Але коли мова зайшла про біколор, він наполіг саме на тому, щоб жовтий колір, відповідно до канонів геральдики, розташовувався зверху.
За гетьмана Скоропадського український прапор виглядав наступним чином: блакитна смуга вгорі, а жовта – внизу. Навіщо він це зробив – невідомо. Однією із версій є те, що Скоропадський був членом масонської ложі «Молода Україна», а згідно символіки «вільних каменярів» над світом панує «знак води», ну а вода, зрозуміло, якого кольору.
В Україні під час совєцької окупації синьо-жовті кольори прапора були замінені московитським яскраво червоним кольором із лазаревою стрічкою. Звичайно, більшості українців це не подобалося, адже окрім заборони національної символіки, репресіям, з боку імперської кремлівської влади, піддавалося все українське.
Довший час перебуваючи у підпіллі, український прапор знову замайорів 14 березня 1990 року в містечку Стрий (одним із організаторів акції був В`ячеслав Чорновіл), а через дев'ять днів – над Тернопільською міською Радою, потім у Львові, Івано-Франківську та Житомирі, а через деякий час синьо-жовта хвиля патріотизму докотилася до столиці, де в липні 1990 року над Київрадою також було піднято наш легендарний прапор.
23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Якраз до цієї події і прив`язаний Указ Президента України Леоніда Кучми від 23 серпня 2004 року «Про День Державного Прапора України» № 987. На сьогоднішній день, цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ.
Як ми бачимо, історія національного прапора розпочалася кілька століть тому, але офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року.
П’ять копійок: Не знаю, хто як, але особисто я, дивлячись на наш Прапор відчуваю гордість, душевну енергію і одночасно спокій, якийсь піднятий настрій. За синьо-жовтий або, як тоді подекуди говорили - жовто-блакитний прапор в 1980-і роки за часів СРСР нас ганяли менти в Донецьку і Севастополі, але я з гордістю носив, куплений в Києві значок з прапором. Цьому стягові не гріх присвятити все своє життя і померти за нього, якщо так буде завгодно долі. Слава Україні і слава синьо-жовтому Прапору!
Праздник установлен согласно указу Президента от 23 августа 2004 года на чествование многовековой истории образования украинского государства, государственной символики независимой Украины с целью воспитания уважения граждан к государственным символам Украины.
В 2009 году были внесены изменения в этот указ и учреждена ежегодная официальная церемония поднятия флага 23 августа по всей Украине.
Государственный флаг - неотъемлемый атрибут каждой страны, олицетворяющий самобытность и преемственность ее державотворческих традиций. Его эволюция своеобразным способом отображает многовековые процессы развития, становления и жизнедеятельности государственных образований. Среди флагов Киевской Руси подавляющим был красный цвет - наиболее удобный для сигнализации во время боя. Но национальный (государственный) флаг в его современном понимании, можно считать, появился на этапе существования казацкого государства. Тогда высшую ступень в иерархии занимал общевойсковой, или гетманский флаг, который в определенной степени играл роль и содержал признаки государственного.
Самый известный из гетманских прапоров связывают с именем Богдана Хмельницкого (он был белого цвета). Что касается цветной гаммы, то стойкое сочетание синего и желтого цветов на национальном флаге фиксируется с середины ХІХ века.
Во время «весны народов» 1848 года Главная Руська Рада провозгласила общеукраинским гербом старинный герб князей Романовичей, Львовские земли и Руськое королевство - изображали золотого льва, который опирается на скалу, на голубом фоне. Именно такие изображения имели на своих знаменах отряды Национальной гвардии в Яворове и других городах Галичины. В это же время согласно геральдическим обычаям укоренились сочетания синей и желтой полос на прямоугольном полотнище.
Утверждение же сине-желтого флага как государственного состоялось с провозглашением Украинской народной республики (УНР). Потом в истории Украины был период оккупационного красного «серпасто-молоткастого» с лазаревой лентой в честь палача украинского народа Лазаря Кагановича, а за сине-желтый стяг украинцев садили в тюрьмы.
В новые времена национальный сине-желтый флаг впервые официально был поднят на ратуше города Стрый 14 марта 1990 года. В Киеве флаг был поднят над городской мэрией позже - 24 июля 1990 года.
23 августа 1991 года группой народных депутатов сине-желтый украинский флаг внесен в сессионный зал Верховной Рады, а уже 4 сентября его торжественно подняли над зданием парламента. 18 сентября 1991 года было подписано постановление о разрешении «в протокольных мероприятиях использовать сине-желтый флаг», а постановление ВР Украины от 28 января 1992 года предоставило ему статус Государственного.
Окончательно Прапор Державы Украина утвержден статьей 20 Конституции Украины 1996 года.
Історія еволюції державного прапора України.
Невід`ємним атрибутом будь-якої країни є державний прапор. Національним символом неподільної, унітарної та суверенної України визнано блакитно-жовте полотнище. Однак, наш прапор не завжди мав такий вигляд. Його еволюція відображає багатовікові процеси розвитку України як держави, а українців – нації, що відбулася.
Укрінформ підготував інфографіку, приурочену до Дня українського прапора.
В добу Київської Русі прапори були здебільшого червоного кольору – найбільш зручного для передачі сигналу під час бою. Ці стяги були трикутно-клинової форми, на яких зображувалися князівські знаки. Відомостей про них мало, проте точно відомо, що князь Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. Чи могло це слугувати концепцією майбутнього національного прапора? На це питання намагались знайти відповідь безліч істориків. Саме так воно і є, адже поєднання синього та жовтого кольорів в історії України ми зустрічаємо доволі часто.
Відомо, що в 13-му столітті золотий лев на синьому тлі прикрасив герб сина Данила Галицького – Лева (на його честь отримав свою назву Львів). Потім синьо-жовті кольори майнули в Грюнвальдській битві 1410 року, де поруч з литовцями і смоленцями у складі польської армії билися галичани. А вже в 15-16 століттях їх почали використовувати в гербах українських міст, особливо тих, хто отримав Магдебурзьке право.
У козацьку добу прапори мали прямокутну або так звану скошену форму. Традиційними мотивами козацьких знамен були блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї, постатей святих тощо. Лицева сторона полкових і сотенних корогв була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна – полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням.
У березня 1848 року в Австрійській імперії вибухнула революція, так звана «Весна народів». Ці події стали поштовхом для українського національно-визвольного руху. У квітні того ж року в місті Львів було створено Головну Руську Раду, яка відновила використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева на синьому фоні. Національними прапорами вважалися синьо-жовті та жовто-сині біколори (вживалися обидва варіанти).
Протягом 1918-1920 р. в УНР (Українська Народна Республіка) національний прапор було двічі перевернуто. Спочатку це зробив Михайло Грушевський – голова Центральної Ради та перший президент України. Будучи істориком, він уважно вивчив весь матеріал стосовно прапорів, які існували на території України і прийшов до висновку, що в традиціях наших предків прапор повинен бути з блакитним фоном і золотим малюнком на ньому. Саме таким, до речі і був перший варіант державного прапора, запропонований Грушевським – блакитне полотнище з жовто-золотими зірками на ньому. Кількість зірок мала відповідати числу українських земель, що об'єдналися в одну державу. Чому Грушевський згодом відмовився від своєї ідеї – незрозуміло. Але коли мова зайшла про біколор, він наполіг саме на тому, щоб жовтий колір, відповідно до канонів геральдики, розташовувався зверху.
За гетьмана Скоропадського український прапор виглядав наступним чином: блакитна смуга вгорі, а жовта – внизу. Навіщо він це зробив – невідомо. Однією із версій є те, що Скоропадський був членом масонської ложі «Молода Україна», а згідно символіки «вільних каменярів» над світом панує «знак води», ну а вода, зрозуміло, якого кольору.
В Україні під час совєцької окупації синьо-жовті кольори прапора були замінені московитським яскраво червоним кольором із лазаревою стрічкою. Звичайно, більшості українців це не подобалося, адже окрім заборони національної символіки, репресіям, з боку імперської кремлівської влади, піддавалося все українське.
Довший час перебуваючи у підпіллі, український прапор знову замайорів 14 березня 1990 року в містечку Стрий (одним із організаторів акції був В`ячеслав Чорновіл), а через дев'ять днів – над Тернопільською міською Радою, потім у Львові, Івано-Франківську та Житомирі, а через деякий час синьо-жовта хвиля патріотизму докотилася до столиці, де в липні 1990 року над Київрадою також було піднято наш легендарний прапор.
23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Якраз до цієї події і прив`язаний Указ Президента України Леоніда Кучми від 23 серпня 2004 року «Про День Державного Прапора України» № 987. На сьогоднішній день, цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ.
Як ми бачимо, історія національного прапора розпочалася кілька століть тому, але офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року.
П’ять копійок: Не знаю, хто як, але особисто я, дивлячись на наш Прапор відчуваю гордість, душевну енергію і одночасно спокій, якийсь піднятий настрій. За синьо-жовтий або, як тоді подекуди говорили - жовто-блакитний прапор в 1980-і роки за часів СРСР нас ганяли менти в Донецьку і Севастополі, але я з гордістю носив, куплений в Києві значок з прапором. Цьому стягові не гріх присвятити все своє життя і померти за нього, якщо так буде завгодно долі. Слава Україні і слава синьо-жовтому Прапору!
Наш флаг стал по настоящему флагом независимости, флагом независимого государства. Флагом борьбы и самоотверженности.
И да, когда на него попадает кровь, он становится красно черным.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}