Свастики українського скаутинґу – Пласту

Юрій Юзич

Северин Левицький та Андрей Шептицький

Якось юнаком відвідував із мамою ще радянський ЖЕК у Львові. Здивувався, побачивши там фотоекспозицію під умовною назвою «фашистська уніатська церква». Як головний доказ «співпраці» УГКЦ виділялась світлина Андрея Шептицького із свастикою на грудях.

Зізнаюсь, був у легкому шоці: як це митрополит міг співпрацювати із окупантами?

Вже навчаючись на історичному факультеті дізнався, що став жертвою типового історичного фейку. Коли з цілком реальної світлини, яка поміщується у певний контекст, кардинально спотворюється її суть. Як виявилось, на світлині була відзнака вдячності, яку український скаутинґ вручав своїм добродіям (жертводавцям). А свастика в ті части була типовим скаутським відзначенням по всьому світу.

Після університету зустрівся ще із одним фейком щодо цієї ж пластової свастики. Цього разу польським… Через три роки після заборони поляками Пласту в Галичині, у результаті чого пластуни масово взялись за розвиток ОУН, краківський щоденник "Ilustrowany Kuryer Codzienny" (25.05.1933) розмістив цю ж відзнаку, як "аргумент" зв’язків українського визвольного руху з німецьким нацизмом:

"Нове обличчя ОУН. Під час обшуку в одного з членів ОУН у Львові знайдено металеву відзнаку Пласту. Відзнака представлена як гітлерівська свастика, на якій вміщена скаутська лілейка, в яку вплетено український тризуб. Технічне виконання, різьблена закрутка на зворотному боці та заводське тиснення свідчать, що ця відзнака виготовлена масово"

Цього разу я вже щиро посміявся. Адже і самі поляки використовували аналогічну символіку для своїх відзначень. Так, наприклад, у 1921 році у Львові свастику вдячності отримала дружина основоположника польського скаутинґу (гарцерства) – Ольга Малковська.