На звательный падеж ответим же и мы!
Sep. 21st, 2012 07:32 amМеньше двух падежей в языке не бывает. Как ни крути. Один ведь ни туда, ни сюда. Верно? В английском и французском у существительных падежей нет. Вот и радость для украинствующих. В мове их целых семь штук!
В арабском, румынском — три. В немецком — четыре. Пять в древнегреческом. Согласитесь, что Сократ с Аристотелем говорили куда хуже, чем дед Микола с бабкой Оксаной. А уж писали сам ч… не разберёт…
Шесть падежей в турецком и великорусском. Это знаете ли вызов, но мова простой так не сдастся. Правда, есть маленькое уточнение о великорусском языке. Лингвисты насчитывают в нём и 8, и 9, а некоторые 12 падежей. Да, да, не иначе как великорусские шовинисты-империалисты тянут щупальца к оселедцам!
Семь падежей в латыни, если считать редкие падежи. Вот достойный предок мовы! А впрочем, может и потомок!
В среднем в языках этой планеты падежей пять-шесть на брата. Мова выше серединки!
А вот в финно-угорских языках падежей поболе будет. У мордовского — десять. В финском таки пятнадцать. Вы только подумайте какое пагубное влияние может оказать мова на родоначальников сидения в сухом пару!
Украинствующие любят рассуждать о кавказцах. В лезгинском языке восемнадцать падежей. В табасаранском их СОРОК ШЕСТЬ. Тут уж на разы счёт пошёл. И мове тут просто нечего предложить.
В арабском, румынском — три. В немецком — четыре. Пять в древнегреческом. Согласитесь, что Сократ с Аристотелем говорили куда хуже, чем дед Микола с бабкой Оксаной. А уж писали сам ч… не разберёт…
Шесть падежей в турецком и великорусском. Это знаете ли вызов, но мова простой так не сдастся. Правда, есть маленькое уточнение о великорусском языке. Лингвисты насчитывают в нём и 8, и 9, а некоторые 12 падежей. Да, да, не иначе как великорусские шовинисты-империалисты тянут щупальца к оселедцам!
Семь падежей в латыни, если считать редкие падежи. Вот достойный предок мовы! А впрочем, может и потомок!
В среднем в языках этой планеты падежей пять-шесть на брата. Мова выше серединки!
А вот в финно-угорских языках падежей поболе будет. У мордовского — десять. В финском таки пятнадцать. Вы только подумайте какое пагубное влияние может оказать мова на родоначальников сидения в сухом пару!
Украинствующие любят рассуждать о кавказцах. В лезгинском языке восемнадцать падежей. В табасаранском их СОРОК ШЕСТЬ. Тут уж на разы счёт пошёл. И мове тут просто нечего предложить.
no subject
Date: 2012-09-21 07:36 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:43 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:43 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:44 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:49 am (UTC)Приношу всем читающим извинение: у меня до 24 числа включительно связь будет работать слабо. Но отвечу всем.
no subject
Date: 2012-09-21 07:49 am (UTC)НАКОНЕЦ ТО!!!
no subject
Date: 2012-09-21 07:51 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:53 am (UTC)1. Нельзя предать то к чему не относишься
2. Нельзя предать то, чего не существует
no subject
Date: 2012-09-21 07:55 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:55 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:58 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:00 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:01 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:02 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:03 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:05 am (UTC)Это пиздец. Вы в Украине то были хоть раз?
no subject
Date: 2012-09-21 08:05 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:15 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:16 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:17 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 08:47 am (UTC)а закончим окончаниями
если до окончаний доживем.
no subject
Date: 2012-09-21 04:05 pm (UTC)А зачем?
"- Подумаешь, Карузо, Карузо, великий певец. Ничего особенного.
- А ты его слушал?
- Та не. Мне Фима напел..."
Тама у них практически всем очередной Фима чего-то напел. Страна
напуганных идиотовсплошных "органчиков" (по Салтыкову-Щедрину.no subject
Date: 2012-09-21 04:06 pm (UTC)- Сім.
- Сім? – здивувався протоієрей. – Е, це забагато! Це таки забагато!
- Забагато! – зітхнув і я.
- Я зовсім не розумію, - звернувся протоієрей до моїх батьків, - навіщо їм стільки відмінків! Це просто вчительська примха! Ну хоч би взяти Німеччину: така велика й сильна держава і то має тільки чотири відмінки. Або Франція, Англія: все великі, могутні держави, а не мають більше, ніж чотири відмінки. А що ми проти них? Жменька землі, якихось кілька округ, і на тобі – сім відмінків. То хіба ж це не примха, коли не по своєму ліжку простягаєм ніжку?"
no subject
Date: 2012-09-21 04:11 pm (UTC)Самое смешное, что так оно и есть:
... В архаїчній латині (VII—II ст. до н. є.) було вісім відмінків, у тому числі кличний і два місцеві (у класичній, а це вже І ст. до н. є.—1 ст. н. є., їх залишилося тільки шість). В українській мові є всі ці відмінки, за винятком одного місцевого, і здебільшого їхні значення збереглися. Навіть закінчення в деяких відмінкових формах обох мов ті самі. Наприклад, однакове закінчення виступає в називному відмінку однини багатьох іменників жіночого роду: arena і арена, summa і сума; у кличному відмінку іменників чоловічого роду: Brute і Бруте, De-mokrite і Демокріте; у називному відмінку множини іменників чоловічого роду: тип і мури, питегі і номери, іменників середнього роду: тагіа і моря, потіпа і імена.
У латинській і українській мовах розрізняють три роди: чоловічий, жіночий і середній. Знаменно, шо українська мова в більшості іменників, успадкованих від індоєвропейської прамови, зберегла навіть той самий рід. Так, до чоловічого роду однаково належать, наприклад, іменники hortus «сад» і город, pulvis і пил, ventus і вітер, ignis і вогонь, mensis і місяць, sucus і сік, somnus і coн, fumus і дим, dolor і біль, nasus і ніс; до жіночого роду — іменники пох і ніч, hiems і зима, mens «розум» і па-м 'ять, mors і смерть, res і річ, voluntas і воля, securis і сокира, Іапа і вовна, acies і ость, crux «хрест» і кроква, unda «хвиля» і вода, barba і борода, casa «хатина» і хата, rota «колесо» і рада (спільне значення «коло»); до середнього роду — іменники cor і серце, потеп і ім 'я, aratrum і рало, semen «насіння» і сім 'я, granum і зерно, lac і молоко, vinum і вино тощо. У латинській мові іменник domus жіночого роду, а в українській дім — чоловічого, але, виявляється, і в українській мові він буває жіночого роду: Куди ж я піду, коли в мене немає своєї доми? (1. Нечуй-Левицький). 1 в латинській, і в українській мовах назви річок майже виключно чоловічого роду (в українській мові жіночий рід мають лише назви річок пізнішого походження), назви дерев — здебільшого жіночого роду...
Більше - тут: http://ukrainskamova.narod.ru/Links/Vstup/8.HTM
Так что хотелось бы пожелать некоторым т.н. "русским" больше думать своим и меньше лепетать не своё.
Если это возможно.
no subject
Date: 2012-09-21 06:26 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 06:29 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 06:34 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 06:36 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 06:42 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 06:50 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 06:55 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:05 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-21 07:27 pm (UTC)Язык меняется во времени. Это Вам стоит иметь в виду, когда Вы берётесь сравнивать мову и латынь. Вы учли эти перемены? Если учли, то покажите как.
no subject
Date: 2012-09-22 02:27 pm (UTC)Бородінo
Повіджте, вуйку, ци не задарь
колись була Москва спалена,
а пак французум зухаблена.
Вас не забуде Руська зимля,
як билисьте французькой плимня,
прославилисьте руськой имня
коло Бородіна.
Гий! Давно були муцні люде:
вино глушили, як верблюди.
То були хлопи, не такі, як ви.
Несеренчлива у ніх доля,
не вильо їх утікло з поля,
киби не цісарьова воля,
не зухабили би Москви.
Ми фурт дозаду наступали –
французи йшли, а ми втікали.
Вже недалеко до Москви.
Царь-батюшка у штабі лає,
армаду нашу проклинає:
"Же чом то войско одступає?
Вояки стуйте! Доста йти!
Найшли полки великой поле:
за пуврока’го трактор оре.
Сяднули їсти, кавий п'ють.
Вже скоро рано, дзвонять дзвони,
вояк са молить, б'є поклони,
а я наладжую канони,
позерам – а французи йдуть.
Нахпав до пушки я картечі,
французум стрілив меджи пличі
и гойкам "Бога' му!"
Воні мене не розуміють,
втікають гет, а я са смію,
за німа смирть з канона сію.
Не оддаме Москву!
Три дни сиділисьме в окопі,
з пушок стріляли до піхоти,
до мене трафили – я думав, же умру.
За нас забули ґенерали,
резервох ве'цце нам не дали,
а ми пушки позухабляли,
трофей на плечі ай дому!
Вночи боліла мене рана
и чути було аж дорана,
як кайфовав француз.
Айбо у нашому окопі
вояки сіли до роботи:
сись кіклю шиє, тот — калготи,
капітан платає картуз.
А наш капітан – файти бичуй:
широкий зад, вузинькі пличі.
Из кухарька'ми шарі-ма'рі...
Вун старшим са у нас числив,
воя'кох бив ай водку пив,
в атаку даколи ходив...
Його дівки залоскотали.
Ші була нуч, коли ми спали,
нам розказ дали ґенерали
атаковати сись "бугор".
Вояки встали, писки вмили,
из боксом чижми намастили,
до пушки кулі наладили,
єден за другим стали в шор.
Наш реґімент розклавса у пшениці:
довкола дим, а темно, як в пивниці.
Од ядрох муй капітан ушалів.
Я з пушки стрілям, канони б'ють та б'ють,
айбо французи йдуть та йдуть...
Вже дораз нуч,
а я одрана никус-нич не їв.
Такі са вам битки й не снили,
вби кров гордовами носили.
Ирджали коні, як бики.
Ишли в атаку мушкетири,
за німа бігли дезертири,
а на кунци аж командири
и гойкали: "Впірьод, бойцы!"
Тот динь я ниґда не забуду:
французький кунь 'ня копнув в груди,
текла из писка кров.
В єднуй громаді: люде, коні,
вози поламані, канони,
простий вояк, царські пагони,
французька курагов.
Француз утік, а ми зустали,
абисьме рано дале войовали.
Не спали наші фелшари:
воні по полю походили,
мертвіх копицю позносили,
ші вецце жертвох наличили,
а дале їм гребли ями.
Гий! Давно були муцнІ люде:
єден понюс би два верблюди.
То були хлопи, не такі, як ви.
Несеренчлива у ніх доля,
не вильо їх утікло з поля,
киби не цїсарьова воля,
не зухабили би Москви.
1973 р.