Спочатку термінологія:
1. Не існує «русского» народу, а є суміш племен фіно – угорської групи (мордовські етноси мокша (mokhsa), моксель (moksel) , а також меря, мурома, мещера, марі, пермь, весі, печора, ерзя, чудь.
Одне з найбільших фіно - угорських племен місцевість свого оселення називало "Моксель", а звідси, як похідне, і самоназва "москалі".
2. Відповідно не існує країни Росія, а є Московія (самоназва Моксель) і вкрадена назва у Русі.
3. У неіснуючого «русского» народу не може існувати «русского языка».
Відповідно не могло існувати словника «русского языка».
Іще 500 років тому кожне з фіно - угорських племен мало свою мову.
Після приходу у Залісся київської адміністративної, військової, ремісничої і торгової еліти, що розмовляла своєю звичною "руською", себто українською, мовою і фіно - угри почали засвоювати "руську" (українську) мову, водночас нещадно спотворюючи її на свій лад.
Остаточно процес створення нової мови у Заліссі-Моксель прискорився з приходом місіонерів, які навертали тубільців у християнську віру. Населення Мокселі заучувало україно - болгарські тексти та намагалось спілкуватись з святими отцями їхньою мовою.
Панування Золотої Орди спричинило значний вплив, у Московському улусі, тюркської мови.
Ось таким чином виник україно - болгаро - фіно-угро – тюркський суржик, або «койне», як називали подібну мову у древній Елладі. Далі у цю мову потужним пластом увійшли голандські, польські, німецькі та французькі слова.
Дослідження англійського вченого Р.Джемса «Словарь московитского языка» від 1618 року та німця В. Лудольфа «Граматика московитского языка» від 1689 р. показали, що лексика мови громадян Московії за період в 70 років поповнилася лише 35 руськими словами, і збільшився з 16 до 41 слова!
Тобто татаро - московська мова мала при кінці 17 сторіччя лише 41 руське слово !
З часом, не дивлячись на зусилля Ломоносова, мало що змінилось у московській мові.
Ось що писав, через 100 років після Р.Джемса та В. Лудольфа, лінгвіст Ф.Г.Карін (1778 р.) у брошюрі «Письмо о преобразителях российского языка»:
«Ужасная разность между нашим языком и славянским часто пресекает у нас способы изъясняться на нем с тою вольностию, которая одна оживляет красноречие и которая приобретается не иным чем, как ежедневным разговором. …
Как искусный садовник молодым прививком обновляет старое дерево, очищая засохлые на нем лозы и тернии, при корени его растущие, так великие писатели поступили в преображении нашего языка, который сам по себе был беден, а подделанный к славянскому сделался уже безобразен».
І ось у першій третині 19 сторіччя Володимир Іванович Даль отримав державне замовлення по створенню вдосконаленого словника «русского языка» .
Будучи вихованим в Україні, В. Даль служив у її різних куточках і вивчав українську мову.
В. Даль, складаючи свій знаменитий "Словник", використовував класифікацію діалектів руської мови, вперше розроблену Михайлом Олександровичем Максимовичем – вченим природознавцем та мовознавцем, фольклористом, поетом, що у 1834-1835 рр.- був ректором Київського університету.
Почавши складати "Словник" він зробив важливий висновок, про який написав у листі до Максимовича від 12.11.1848 року:
«…Съ первыхъ страницъ меня поразило знаніе дѣла; предмета близкаго мнѣ по чувству, по любви къ нему; часто рождались догадки, ложились на бумагу намеки, то вопросами, то отвѣтами — но другіе рядители вводили въ сомнѣніе, а у самого не доставало познаній, чтобы выпутаться.Трудъ Вашъ, который во всѣхъ отношеніяхъ чрезвычайно мнѣ по сердцу, воспламенилъ меня, придалъ опять духа и охоту заниматься.
Вы, кажется, первые замѣтили сходство сѣвернаго великорусского нарѣчія или говора съ южнымъ, новгородскаго съ кіевскимъ. Это потому, что на югѣ сидѣли славянѣ, а во—всей Великоруссіи чухны разныхъ помолѣній; затѣмъ Кіевъ сдѣлалъ выселокъ въ Новгородъ — промежутокъ (промежуток - так Даль писав про білорусів) постепенно обрусѣлъ, бѣлоруссы вдвинулись пѣшкомъ до Москвы — обрусѣвшіе стали говорить нѣсколько иначе, а сѣверъ сохранилъ говоръ ближайшій къ южному, колыбели своей.
Впрочемъ, я доселѣ не нашелъ ни одного малорусскаго слòва — отъ котораго не было бы въ великорусскомъ производныхъ, если и нѣтъ самого слòва.
Какъ и чѣмъ самый говоръ могъ такъ переломиться — непостижимо. …»
Тобто, згідно висновку В.Даля, усі слова , так званого «великоруського наречия» є похідними від кіївського (южного, малорусского).
Інакше бути не могло, адже українська мова не може бути діалектом російської мови. В українській мові 650000 слів (літературний - 250 000 +400 000 застарілих і діалектних слів)
А в російській мові всього в усіх її діалектах 115 000 слів (словник Даля). Чия мова чиїм діалектом є?
Можна будь яке російське слово зі слов'янським корінням вивести, користуючись українською мовою. Але не кожне українське слово ви виведете, користуючись російською мовою.
Ось чому В.Даль видав "Толковый словарь велікорусского наречия русского языка".
Зрозуміло, що у цій назві В.Даль під терміном «русский язык» мав на увазі українську мову.
Однак його випуск було заборонено і під тиском цензури перероблено на "Словарь жівого велікорусскаго язика".
Окрім української (руської) мови при творенні "Словника" В.Даль використав тюркські, фінські, угорські та слова інших мов...
Словник Даля налічує близько двохсот тисяч слів, з них іноземних сто п'ятнадцять тисяч. Що залишиться від «великого і могутнього» якщо з нього вилучити ще слова тюркського, чухонського, булгарского та інших діалектів і мов?
З врахуванням вищенаведеного зробимо висновк:
1. В.Даль культурологічний українець - шанувальник та знавець української мови.
2. В.Даль використав українську мову, як базову, при творенні "Толковый словарь велікорусского наречия русского языка" – себто «велікорусского наречия української мови».
3. Окрім української (руської) мови при творенні "Словника" В.Даль використав тюркські, фінські, угорські та слова інших мов, що використовувались у розмовній мові народів Московії, надавши їм російське (руське) звучання.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
klim-vo.livejournal.com2021-05-03 02:15 am
