![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
andreistp.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_a30 березня 1944 року поблизу с. Мигалки, що на Київщині зав'язався бій двох ворогуючих сил: УПА та НКВС. Сутичка тривала увесь день. Керував нашими військами сотник Лисогор. Мало збереглося інформації про стрільців, які там полягли. Лишився лише "хиткий" спогад і холодна могила на Київщині.
Після бою тодішній голова селища, що повернувся покаліченим з фронту, наказав молодим дівчатам (20-річній Ганні та її молодшій сестрі) копати велику, широку яму. При цьому погрожуючи, що відправить їх на Донбас. «Це бандери», - пояснював голова. Невдовзі він привіз з цегельного заводу тіла хлопців, без взуття. Мати сказала дівчатам: «Хто б це не був, а ховати треба».
Після бою тодішній голова селища, що повернувся покаліченим з фронту, наказав молодим дівчатам (20-річній Ганні та її молодшій сестрі) копати велику, широку яму. При цьому погрожуючи, що відправить їх на Донбас. «Це бандери», - пояснював голова. Невдовзі він привіз з цегельного заводу тіла хлопців, без взуття. Мати сказала дівчатам: «Хто б це не був, а ховати треба».
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}