А також про Іоана Тобольського...

[parador.livejournal.com]

Побачив (гарний) допис про Тобольськ, з чудовими фотографіями — дякую.

І нагадаю про Іоана Тобольського (також стаття на ru.wiki), бо до чудових фотографій хочу додати згадку про того, з чиїм іменем вони нерозривно пов’язані.

Також, користуючись нагодою, нагадаю, що писав свої твори Іоан Тобольський саме тодішньою українською мовою («високим стилем») — процитую фрагмент зі свого колишнього псто:

Свт. Іоан Максимович, «Богородице Дѣво», 1707 рік



Зверніть увагу — верх сторінки доклеєний пізніше, дописаний від руки кимось іншим. І дописаний вже з московськими наголосами (наголоси підкреслюю червоним, інше «щось цікаве» зеленим): до Петрового указу ми вживали «похвАла», після указу нас перевчали на «похвалУ».

На цій сторінці бачимо також написання «ї» — у словах «прославляющії», «вожделіющиї». Так само писав «ї» Микола Дилецький у своїй «Граматиці Музикальній». Нагадаю, що у сучасних підручниках церковнослов’янської «духи» вважають «декоративними», але це неправда. Просто треба вміти читати. Українською .)

Крім того, я підкреслив зеленим інші цікаві слова — просто цікаві. Не забувайте, проте, як саме треба читати «ѣ» (наказові форми дієслів на цій сторінці).





Тут цікавого більше — по-перше, зверніть увагу на перше підкреслене слово «зѣло». На підклеєному клаптикові наголос написано над «о», тоді як у всіх інших місцях наголос на першому складі «зѣ́ло». Друге «зѣло» частково заклеєне, і на підклеєному папірці також бачимо доставлений (другий) наголос. Але у тому, що наруковано було «зѣ́ло», а не «зѣло́», сумнівів немає. Саме «зІло» (римується із «дѣло»), а не «зєлО». Також тут бачимо «похва́ли», «тру́ди» (пам’ятаєте? Василь Стус писав синові: «ТрУдом, сину, наголос на „У“!»), «сі́я», «не́я». Зеленим кольором знову просто «цікаві слова» (серед них «мої», знову «ї»).



Свт. Іоан Максимович, «Θеа́трон», 1708 рік



Тут підкреслено червоним (тобто, бачимо ще наші давні наголоси, «дореформенні») слова «прече́стну» (казали «че́сний», а не «чесни́й»), знову «тру́ди» та «сі́я», але найцікавіше, як на мене, — «ім’я́» (не «і́мя»). Зеленим, знову ж, просто цікаві слова. Прочитайте.



Трохи транслітерації

Оскільки було помічено, й не раз, що багато хто лінується читати, інші справді просто не вміють читати руською мовою, — транслітеруємо один фрагмент із першого зображення:

Приступі́те ко мні, вожделіющиї мене, і от жит моїх наситі́теся, пам’ять бо моя сладчайш(?) паче меда, і наслідіє моє паче сота медвенна.

Піснь Богородиці. Небесной Цариці,
От Бога посла́нна, Ангелом рече́нна.
Рифмами сложися, в ползу разширися.
Доброхотні чтіте, Марію славіте.

Будь ласка, у кого є бажання, транслітеруйте ці фрагменти сучасною російською.

Більше читайте тут, а також на інших уроках руської мови.