urb_a | Тероризм із загумінка (Reply)

Originally posted by

Ілюстрація: tyzhden.ua

«На теорії змови можна ставити хрест:
тепер вже все буде відкритим»
Ольга Четверікова
Досі контекст довгого, вимученого та драматичного просування України до асоціації з Європою інтригував тривалим перетягуванням ковдри між прихильниками та опонентами євроінтеграції у вітчизняних елітах, населенні, безконечними хороводами довкола політичних репресій режиму Януковича, глухими непорозуміннями між Києвом, Брюсселем та Берліном. Відтак, схоже, усі заспокоїлися і для оптимістів нарешті блиснуло світло у кінці тунелю.
Московський чинник, досі не надто зауважений, бо, у принципі, звичний для політичного клімату України, тобто присутній завжди, залишався якось у тіні. Та настільки, що у спостерігачів почало створюватися враження, що Кремль змирився з фатальністю неминучого, і що його західна сусідка таки стане хоч і асоційованим, та все ж членом Європейської Унії. Поодинокі демарші, втілені Алєксєєм Міллєром із подиву гідною акторською міною, шпильки того ж таки Владіміра Путіна не братимемо до уваги – все це покликане було до життя прагненням уберегтися від іміджевих втрат: чи то «Газпрома», чи то безпосередньо Кремля.
Зате упродовж останніх тижнів, які є, на мою думку, визначальними, стаємо свідками того, як набуває обертів механізм міжнародної дискредитації України, як розгортаються улюблені Путіним та К з ФСБ спецоперації проти Києва на європейському терені.
Я – категоричний противник теорій змов, але, мабуть, ніхто не має сумніву в ідентифікації тіней, що бовваніли за спинами 148 народних депутатів – підписантів одіозної чолобитної до польського Сейму напередодні ухвалення/неухвалення ним антиукраїнської резолюції з «елементами геноциду». Як, втім, ніхто й не сумнівається у політичних векторах «Славянской гвардии», бравий представник якого замастив плече Коморовского банальним яйцем. Ці речі, здавалося б, локального масштабу (бо, у принципі, реакція на витівку Калєснічєнкі со таваріщі не забарилася, а «терориста з яйцем» вирахували одразу), стали першими громами майбутньої бурі, яка вибухнула у консервативній і не надто проєвропейській Британії.
Арешт двох юних програмістів з України, відтак звинувачення одного з них у терактах у Вулверхемптоні, Тіптоні і Волсоллі, та вбивстві підстаркуватого «ати» Мохаммеда Салема у Бірмінгемі, попри всю безглуздість, має цілком стратегічне значення для противників європейського зближення України. Мусульмани в Європі вже здійняли хвилю протестів, яка спочатку характеризувалася природним нерозумінням: «Навіщо це українцям?», але вміло керована, стала поважним важелем впливу на деяких євродепутатів-космополітів. Британський же обиватель, звісно, також ставить собі запитання: а чи потрібна Європі батьківщина цих «страшних» терористів?
Гадаю, це не останній сюрприз з арсеналу сусідської спецслужби, позаяк до Вільнюського саміту ще є час. Що ж, почекаємо, чи справдиться діагноз відомого британця, історика Нормана Дейвіса, який написав таке: «Українці були росіянами, коли робили щось добре, і знову ставали українцями, як тільки робили щось погане». Чи не це взяли собі за справу довести наші «братні» сусіди? Ачей, правда, могли б знайти і більш правдоподібних виконавців: стажери із українського загумінка не надто надаються на роль кровопивць.
Ігор Гулик