Бензопірен, однако…

[ihorhulyk.livejournal.com]

Originally posted by ihorhulyk at Бензопірен, однако…

Геннадій Аніщенко - "яструб" "шоколадної війни". Фото: tvi.ua

Умились… Інакше не назовеш висліди бурхливої піар-кампанії, яка місцями набувала рис відвертої інформаційної війни, з приводу заборони у Росії «рошенівського» шоколаду. Усі братні члени Митного союзу, які попервах погодилися взяти участь у бойових діях Москви в ролі «підтанцьовки», змушені схилити зброю перед очевидністю очевидного: жодного бензопірену в українському шоколаді немає.
Навіть якщо він і є, то тільки в мізках пана Аніщенка та його ляльководів. Аніщенко – пішак, з нього, як з гусака вода. А ось дехто поважніший мав би пережити легкий шок від мутацій, спричинених, далебі, не бензопіреном, у компанії Митного союзу. Мутацій, явно не на руку Путіну та К, змін, особливо недочасних, бо саме зараз слід було б продемонструвати Києву усю монолітну згуртованість лав цього почасти віртуального утворення. А так, -- ну, яка ж тут співпраця і солідарність, яка, даруйте, монолітність, коли почергово, починаючи з Таджикістану, відтак через Астану, Кишинев, і нарешті Мінськ, із шанців МС поступово дезертирували його найвідданіші бійці. Що залишається тепер? Очікувати, що вони стрункими колонами й собі рушать поближче до Євросоюзу?
ВВП і компанія вкотре загралися біцепсами, марно сподіваючись на те, що кволе тіло пострадянської економіки, розграбованої, змарнованої та дезорієнтованої ще може створити враження перед потенційною бранкою, на роль якої вони призначили Україну. Але що візьмеш з пристаркуватого імпотента? Хіба слова, яких, далебі, бракує для повноцінного задоволення…
Фахівці кажуть, що «бензопіренні істерики» були чи не останнім шансом економічного тиску на Київ з боку Москви. Політолог Олександр Палій стверджує, що станом на сьогодні частка Росії в загальному експортному потенціалі України упала до 23 відсотків. Тобто 77 відсотків усього, що вивозиться, припадає на ЄС, США та країни третього світу. Назагал же, підрахував Палій, лише на 10 відсотків експорту з України Москва може впливати розмаїтими торговельними заборонами, блокадами тощо. У цю десятку входять акурат цукерки, сири та інша дрібота. Але є речі, без яких північному сусідові, на жаль, не обійтися, зокрема двигуни для гелікоптерів або ж турбіни.
А ще експерти твердять, що мотивами «перебіжчиків», зокрема Казахстану, були бажання легкої помсти Москві за розчарування, які пережив тамтешній бізнес та політична еліта акурат після згоди брати участь у непевному проекті Митного союзу. Астана, вважають, втратила на цьому ледь не третину свого валового продукту. Аналогічні втрати забовваніли перед урядами та елітами інших членів МС, можливо, дещо менш відчутні, позаяк їхні економіки не до порівняння з казахською.
«Шоколадна війна» насправді матиме, як на мене, важливі геополітичні наслідки. Зважившись раз заперечити фактичному суверену і отримавши від забороненого досі плоду «солодке задоволення», країни-сателіти РФ спробують ще кілька разів розіграти випробувану карту. І щораз то сміливіше. Аби відповідати на такі виклики, Москві забракне не те що «бензопірену», а й невичерпної досі фантазії проектантів і верховодів Митного союзу. Такі прорахунки згодом доведеться переконливо пояснювати власному виборцю. Аякже: де ж ваша міць, панове, де супердержава? Тоді проблема «бензопірену» вирине на внутрішньополітичному сегменті російських стратегій. І навряд чи цим поліциклічним вуглеводнем втримаєш гіганта, який вперше помітно здригнувся у банальній «цукерковій війні».
Ігор Гулик


Бензопирен, однако...
Умылись... Иначе не назовешь первые последствия бурной пиар-кампании, местами приобретавшей черты откровенной информационной войны, по поводу запрета в России «рошеновского» шоколада. Все братские члены Таможенного союза, которые сначала согласились принять участие в боевых действиях Москвы в роли «подтанцовки», вынуждены склонить оружие перед очевидностью очевидного: никакого бензопирена в украинском шоколаде нет.
Даже если он и есть, то только в мозгах господина Анищенко и его кукловодов. Анищенко - пешка, из него, как из гуся вода. А вот некто почтенный должен пережить легкий шок от мутаций, вызванных, право, не бензопиреном, в компании Таможенного союза. Мутаций, явно не на руку Путину и К, изменений, особенно неприятных, потому что именно сейчас следовало бы продемонстрировать Киеву всю монолитную сплоченность рядов этого отчасти виртуального образования. А так - ну, какие здесь сотрудничество и солидарность, какая, извините, монолитность, когда поочередно, начиная с Таджикистана, затем через Астану, Кишинев, и наконец Минск, с окопов МС постепенно дезертировали его самые преданные бойцы. Что остается теперь? Ожидать, что они стройными колоннами тоже двинутся поближе к Евросоюзу?
ВВП и компания в который раз заигрались бицепсами, тщетно надеясь на то, что слабое тело постсоветской экономики, разграбленной, потерянной и дезориентированной еще может создать впечатление перед потенциальной пленницей, роль которой они приготовили Украине. Но что возьмешь с пожилого импотента? Разве поток сладких слов, чего, пожалуй, не хватает для полноценного удовлетворения ...
Специалисты говорят, что «бензопиренные истерики» были едва ли не последним шансом экономического давления на Киев со стороны Москвы. Политолог Александр Палий утверждает, что сегодня доля России в общем экспортном потенциале Украины упала до 23 процентов. Тоесть 77 процентов всего, что вывозится, приходится на ЕС, США и страны третьего мира. Вообще же, подсчитал Палий, лишь на 10 процентов экспорта из Украины Москва может влиять разнообразными торговыми запретами, блокадами и т.д. В эту десятку входят аккурат конфеты, сыры и другая дребедень. Но есть вещи, без которых северному соседу, к сожалению, не обойтись, в частности двигатели для вертолетов или турбины.
А еще эксперты утверждают, что мотивами «перебежчиков», в частности Казахстана, было желание ненавязчивой мести Москве за разочарование, которые пережил тамошний бизнес и политическая элита после согласия поучаствовать в неопределенном проекте Таможенного союза. Астана, считают, потеряла на этом едва ли не треть своего валового продукта. Аналогичные потери «светят» правительствам и элитам других членов ТС, возможно, несколько менее ощутимы, поскольку их экономики не сравнимы с казахской.
«Шоколадная война» на самом деле будет иметь, на мой взгляд, важные геополитические последствия. Решившись раз возразить фактическому суверену, и получив от запрещенного плода «сладкое удовольствие», страны-сателлиты РФ попытаются еще несколько раз разыграть испытанную карту. И все смелее. Чтобы отвечать на такие вызовы, Москве не хватит не то что «бензопирена», но и неисчерпаемой фантазии идеологов и заправил Таможенного союза. Эти просчеты со временем придется убедительно объяснять собственному избирателю. Где же ваша мощь, господа, где супердержава? Тогда проблема «бензопирена» вынырнет во внутриполитическом сегменте российских стратегий. И вряд ли этим полициклическим углеводородом удержишь гиганта, впервые дрогнул в банальной «конфетной войне».
Игорь Гулык