…comme en temps de guerre
Aug. 15th, 2013 08:27 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
ihorhulyk.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
ihorhulyk at …comme en temps de guerre
Ілюстрація: lvivpost.net
Отже, судячи із вчорашніх повідомлень, Росія вдалася до крайніх заходів, сподіваючись укоськати українські прагнення до асоціації з Євросоюзом. Тотальне блокування вітчизняного імпорту на митницях північного сусіда, - це по-суті торговельна війна небаченого масштабу, «ягідки», зав’язані і визрілі на розмаїтих «сирних», «шоколадних», яких там іще конфліктів.
А на війні, як на війні. «…Сomme en temps de guerre».
Я вже писав, посилаючись на думку українського експерта Олександра Палія, про дуже низьку частку Росії в українському імпорті. Палій оцінює його у 10-13 відсотків, і, погодьтеся, для необізнаних такі цифри у стосунках із колишніми «республіками-сестрами» є шокуючими. Причому, йдеться не про якісь там дрібнички, на кшталт карамельок, а про серйозну продукцію, серед іншого, й оборонного значення, наприклад, двигуни для гелікоптерів.
У принципі, відчайдушний крок Кремля, який вже важко списати на неадекватного Аніщенку, - надто серйозними будуть наслідки блокади, - можна було б ігнорувати. Колись, але, далебі, не зараз. І те, що Київ не сидітиме, склавши руки, - ясно, як білий день. Давній лобіст Митного союзу наш нафталіновий прем’єр Микола Янович може скільки завгодно стримувати «націоналістичний запал» Дм. Фірташа, що апелює до Кабміну з вимогою втрутитися в ситуацію. «Азірівське» «всьо под котролем» вже не спрацює. У спільній войовничій риториці об’єдналися і опозиція, і регіонали. Бо у лавах непримиренних опонентів є чимало осіб, яким вчорашня нічна пригода на російсько-українському кордоні вириває з рук купу грошей. Ура-патріотичний альянс ПР та, зокрема, УДАРУ цілком виправданий: «…comme en temps de guerre».
На місці прем’єра я б не спав спокійно. Учорашня ж заява прес-служби ахметовського «Метінвесту», стримана в основних меседжах, свідчить однак про готовність «регіонального головного гаманця» втрутитися у справу. Ахметов рідко зізнається у фінансових невдачах, однак тут змушений був визнати: прискіпливість російських митників до імпортованої продукції «Метінвесту» «обертається для нашої компанії серйозними фінансовими втратами».
Ще один аспект, який свідчить про те, що у Кремлі заплуталися в часі: обидві країни є членами СОТ, а, отже, Київ цілком може скористатися інструментаріями цієї організації проти не надто коректного сусіда. Якщо «скриньку Пандорри» буде відчинено, і ми почнемо судові міжнародні тяганини з Москвою, то що вадитиме Україні позиватися із «Газпромом» за завищені ціни на газ. А цього так остерігалися досі. Та на війні, як на війні…
Залишається відкритим три питання. Перше: як поведуться вітчизняні олігархи? У них два виходи – або заради баришів шукати колаборації перед Москвою і злити Януковича; або ж спробувати диктувати свої правила гри у стосунках із одвічним конкурентом та гнобителем.
Друге: чи стане політичної волі самому Януковичу протистояти зухвалим ударам «під дих»?
Третє: чи сконсолідує українські еліти ця російська атака? Я не кажу про обійми розчулених чоловіків. Я кажу про позицію, яка б принаймні не шкодила країні.
2013-й дає нам багато шансів. Аби лиш скористатися ними…
Ігор Гулик
...Comme en temps de guerre
Итак, судя по вчерашним сообщениям, Россия прибегла к крайним мерам, надеясь усмирить украинские устремления к ассоциации с Евросоюзом. Тотальная блокада отечественного импорта на таможнях северного соседа, - это, по сути, торговая война невиданного доселе масштаба, «ягодки», завязавшиеся и вызревшие на разнообразных «сырных», «шоколадных», (каких там еще?) конфликтах.
А на войне, как на войне. «... Сomme en temps de guerre».
Я уже писал, ссылаясь на мнение украинского эксперта Александра Палия, об очень низкой доле России в украинском импорте. Палий оценивает его в 10-13 процентов, и, согласитесь, для непосвященных такие цифры в отношениях с бывшими «республиками-сестрами» являются шокирующими. Причем, речь идет не о каких-то там мелочах, вроде карамелек, а о серьезной продукции, среди прочего, и оборонного значения, например, двигателях для вертолетов.
В принципе, отчаянный шаг Кремля, который уже трудно списать на неадекватного Анищенко - слишком серьезными будут последствия блокады, - можно было бы игнорировать. Когда-то, но, право, не сейчас. И то, что Киев не будет сидеть, сложа руки, - ясно, как белый день. Традиционный лоббист Таможенного союза, наш нафталиновый премьер Николай Янович, может сколько угодно сдерживать «националистический пыл» Дм. Фирташа апеллирующего к Кабмину с требованием вмешаться в ситуацию. «Азиривське» «все под контролем» уже не сработает. В общей воинственной риторике объединились и оппозиция, и регионалы, поскольку в рядах непримиримых оппонентов немало лиц, которым вчерашнее ночное происшествие на российско-украинской границе вырывает из рук кучу денег. Ура-патриотический альянс ПР и, в частности, УДАРА вполне оправдан: «... comme en temps de guerre».
На месте премьера я бы не спал спокойно. Вчерашнее же заявление пресс-службы ахметовского «Метинвеста», сдержанное в основных мессиджах, свидетельствует, однако, о готовности «регионального главного кошелька» вмешаться в дело. Ахметов редко признается в финансовых неудачах, однако здесь вынужден был заявить: излишняя придирчивость российских таможенников к импортируемой продукции «Метинвеста» «оборачивается для нашей компании серьезными финансовыми потерями».
Еще один аспект, свидетельствующий о том, что в Кремле запутались во времени: обе страны являются членами ВТО а, следовательно, Киев вполне может воспользоваться инструментарием этой организации против не слишком корректного соседа. Если «ящик Пандорры» откроют, и мы начнем судебные международные тяжбы с Москвой, то что остановит Украину перед судом с «Газпромом» за завышенные цены на газ. А этого так боялись еще недавно. Но на войне, как на войне...
Остаются открытыми три вопроса. Первое: как поведут себя отечественные олигархи? У них два выхода - либо ради барышей искать коллаборации перед Москвой и слить Януковича;, или же попытаться диктовать свои правила игры в отношениях с извечным конкурентом и угнетателем.
Второе: достаточно ли политической воли у самого Януковича для противостояния дерзким ударам «под дых»?
Третье: консолидирует ли украинские элиты эта русская атака? Я не говорю об объятиях расчувствовавшихся мужчин. Я говорю о позиции, которая, по крайней мере, не навредит стране.
2013-й дает нам много шансов. Воспользоваться бы...
Игорь Гулык
ihorhulyk at …comme en temps de guerreІлюстрація: lvivpost.net
Отже, судячи із вчорашніх повідомлень, Росія вдалася до крайніх заходів, сподіваючись укоськати українські прагнення до асоціації з Євросоюзом. Тотальне блокування вітчизняного імпорту на митницях північного сусіда, - це по-суті торговельна війна небаченого масштабу, «ягідки», зав’язані і визрілі на розмаїтих «сирних», «шоколадних», яких там іще конфліктів.
А на війні, як на війні. «…Сomme en temps de guerre».
Я вже писав, посилаючись на думку українського експерта Олександра Палія, про дуже низьку частку Росії в українському імпорті. Палій оцінює його у 10-13 відсотків, і, погодьтеся, для необізнаних такі цифри у стосунках із колишніми «республіками-сестрами» є шокуючими. Причому, йдеться не про якісь там дрібнички, на кшталт карамельок, а про серйозну продукцію, серед іншого, й оборонного значення, наприклад, двигуни для гелікоптерів.
У принципі, відчайдушний крок Кремля, який вже важко списати на неадекватного Аніщенку, - надто серйозними будуть наслідки блокади, - можна було б ігнорувати. Колись, але, далебі, не зараз. І те, що Київ не сидітиме, склавши руки, - ясно, як білий день. Давній лобіст Митного союзу наш нафталіновий прем’єр Микола Янович може скільки завгодно стримувати «націоналістичний запал» Дм. Фірташа, що апелює до Кабміну з вимогою втрутитися в ситуацію. «Азірівське» «всьо под котролем» вже не спрацює. У спільній войовничій риториці об’єдналися і опозиція, і регіонали. Бо у лавах непримиренних опонентів є чимало осіб, яким вчорашня нічна пригода на російсько-українському кордоні вириває з рук купу грошей. Ура-патріотичний альянс ПР та, зокрема, УДАРУ цілком виправданий: «…comme en temps de guerre».
На місці прем’єра я б не спав спокійно. Учорашня ж заява прес-служби ахметовського «Метінвесту», стримана в основних меседжах, свідчить однак про готовність «регіонального головного гаманця» втрутитися у справу. Ахметов рідко зізнається у фінансових невдачах, однак тут змушений був визнати: прискіпливість російських митників до імпортованої продукції «Метінвесту» «обертається для нашої компанії серйозними фінансовими втратами».
Ще один аспект, який свідчить про те, що у Кремлі заплуталися в часі: обидві країни є членами СОТ, а, отже, Київ цілком може скористатися інструментаріями цієї організації проти не надто коректного сусіда. Якщо «скриньку Пандорри» буде відчинено, і ми почнемо судові міжнародні тяганини з Москвою, то що вадитиме Україні позиватися із «Газпромом» за завищені ціни на газ. А цього так остерігалися досі. Та на війні, як на війні…
Залишається відкритим три питання. Перше: як поведуться вітчизняні олігархи? У них два виходи – або заради баришів шукати колаборації перед Москвою і злити Януковича; або ж спробувати диктувати свої правила гри у стосунках із одвічним конкурентом та гнобителем.
Друге: чи стане політичної волі самому Януковичу протистояти зухвалим ударам «під дих»?
Третє: чи сконсолідує українські еліти ця російська атака? Я не кажу про обійми розчулених чоловіків. Я кажу про позицію, яка б принаймні не шкодила країні.
2013-й дає нам багато шансів. Аби лиш скористатися ними…
Ігор Гулик
...Comme en temps de guerre
Итак, судя по вчерашним сообщениям, Россия прибегла к крайним мерам, надеясь усмирить украинские устремления к ассоциации с Евросоюзом. Тотальная блокада отечественного импорта на таможнях северного соседа, - это, по сути, торговая война невиданного доселе масштаба, «ягодки», завязавшиеся и вызревшие на разнообразных «сырных», «шоколадных», (каких там еще?) конфликтах.
А на войне, как на войне. «... Сomme en temps de guerre».
Я уже писал, ссылаясь на мнение украинского эксперта Александра Палия, об очень низкой доле России в украинском импорте. Палий оценивает его в 10-13 процентов, и, согласитесь, для непосвященных такие цифры в отношениях с бывшими «республиками-сестрами» являются шокирующими. Причем, речь идет не о каких-то там мелочах, вроде карамелек, а о серьезной продукции, среди прочего, и оборонного значения, например, двигателях для вертолетов.
В принципе, отчаянный шаг Кремля, который уже трудно списать на неадекватного Анищенко - слишком серьезными будут последствия блокады, - можно было бы игнорировать. Когда-то, но, право, не сейчас. И то, что Киев не будет сидеть, сложа руки, - ясно, как белый день. Традиционный лоббист Таможенного союза, наш нафталиновый премьер Николай Янович, может сколько угодно сдерживать «националистический пыл» Дм. Фирташа апеллирующего к Кабмину с требованием вмешаться в ситуацию. «Азиривське» «все под контролем» уже не сработает. В общей воинственной риторике объединились и оппозиция, и регионалы, поскольку в рядах непримиримых оппонентов немало лиц, которым вчерашнее ночное происшествие на российско-украинской границе вырывает из рук кучу денег. Ура-патриотический альянс ПР и, в частности, УДАРА вполне оправдан: «... comme en temps de guerre».
На месте премьера я бы не спал спокойно. Вчерашнее же заявление пресс-службы ахметовского «Метинвеста», сдержанное в основных мессиджах, свидетельствует, однако, о готовности «регионального главного кошелька» вмешаться в дело. Ахметов редко признается в финансовых неудачах, однако здесь вынужден был заявить: излишняя придирчивость российских таможенников к импортируемой продукции «Метинвеста» «оборачивается для нашей компании серьезными финансовыми потерями».
Еще один аспект, свидетельствующий о том, что в Кремле запутались во времени: обе страны являются членами ВТО а, следовательно, Киев вполне может воспользоваться инструментарием этой организации против не слишком корректного соседа. Если «ящик Пандорры» откроют, и мы начнем судебные международные тяжбы с Москвой, то что остановит Украину перед судом с «Газпромом» за завышенные цены на газ. А этого так боялись еще недавно. Но на войне, как на войне...
Остаются открытыми три вопроса. Первое: как поведут себя отечественные олигархи? У них два выхода - либо ради барышей искать коллаборации перед Москвой и слить Януковича;, или же попытаться диктовать свои правила игры в отношениях с извечным конкурентом и угнетателем.
Второе: достаточно ли политической воли у самого Януковича для противостояния дерзким ударам «под дых»?
Третье: консолидирует ли украинские элиты эта русская атака? Я не говорю об объятиях расчувствовавшихся мужчин. Я говорю о позиции, которая, по крайней мере, не навредит стране.
2013-й дает нам много шансов. Воспользоваться бы...
Игорь Гулык
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}