urb_a | Гра у фантики (Reply)

Originally posted by

Ілюстрація: luntiki.ru

Дивні все-таки ці клерки. Їм часто доводиться розгрібати завали, накидані чиновниками вищого рангу, і при цьому виглядати не надто презентабельно, щоб взагалі не сказати, - по-ідіотськи. Вони, ці цапи-відбувайли, сприймають, мабуть, такі речі із відтінком філософського смутку у компанії собі подібних, знаючи, що «п’ять хвилин сорому» означатиме продовження кар’єри. То ми з вами, пересічні громадяни, можемо почувати себе більш-менш вільними: ну, подумаєш, грошей не платять, то поміняємо роботу… У них складніше, у них робота – золоте дно. Правда, щоб дістатися цього дна іноді слід наїстися… самі знаєте чого.
От, скажіть, чи довго треба думати, аби знайти причину блокування порошенківського шоколаду на українсько-російському кордоні? Але міркували довго, управляючись в словесній риториці і озвучуючи дуже поважні версії. Мовляв, у Митному союзі відбувається процес узгодження внутрішніх вимог та стандартів; мовляв, Росія захищає свій ринок і, відповідно, - своїх громадян – від неякісної продукції… Виходили із одухотвореними державними думами обличчями прем’єри і міністри, а пан Аніщенка взагалі був схожим на Зевса-громовержця. Здавалося б, ще трохи – і заговорять гармати нот міністерств закордонних справ, у конфлікт втрутиться СОТ, та що там СОТ – ООН, щонайменше, Рада безпеки.
І раптом з’ясовуємо, що нічого такого не було, що Аніщенкє і його конторі не сподобалися… написи на обгорках продукції «Рошену», і що вся попередня історія – не більше, ніж гра у… фантики.
Я довго думав над цим словесним пасажем: «невідповідність вмісту продуктів і тих написів, які містяться на упаковці». Невже направду високі посадовці, яких ми годуємо своїми податками, вчорашні, впали з місяця абощо? Невже вони свято вірять, що на ринках України, Росії та навіть «просунутої» Європи ще можна знайти товар, уміст якого відповідає написові на фантику?
Це, - так би мовити, побутовий бік справи. Політичною ж мовою це означає дещо інше. Коли керівник держави, яку він же, цей керівник, досі вважає «суперпотугою», починає екстраполювати власні образи, власні невтілені амбіції і розчарування на міжнародні стосунки, коли він робить істерично-гарячкові кроки, аби утамувати свою зліть, зігнати її на Богу невинних посполитих, та ще й підданих чужої країни, то це називається не грою у фантики, а, щонайменше, - недалекоглядністю.
Ми ж скажемо інакше і відвертіше: Путін загнаний у глухий кут власними невдачами і власною ж політикою. Провал «Русскаго міра», - і не тільки в Україні, - зіпсуті стосунки із Вашингтоном, провисання відносин із найліпшою подругою Меркель… Можна множити цей перелік, і продовжувати ланцюг провалів.
Путіну пора на пенсію, але, як видається, вона рівнозначна в’язниці. Надто багато грішків і надто висока ціна довгих років його правління, аби, відійшовши на заслужений відпочинок, дозволити собі гру у фантики.
Але повернімося до наших заборон-розборон. Добре, «написи на обгорках» цукерок не припали до смаку еРеФії. Але труби, металопрокат, що там іще з довгого списку, оприлюдненого в медіа? Пояснень немає, як, видається, і не діждемося. Просто гнів царя минув, а дрібні клерки знову позичали очі в Сірка, аби пояснити довкіллю, що біле – то насправді чорне.
Ігор Гулик

Игра в фантики
Странные все-таки эти клерки. Им часто приходится разгребать завалы, набросанные чиновниками высшего ранга, и при этом выглядеть не слишком презентабельно, чтобы вообще не сказать - по-идиотски. Они, эти козлы отпущения, воспринимают, видимо, такие вещи с оттенком философской печали в компании себе подобных, зная, что «пять минут позора» значит продолжение карьеры. Это мы с вами, рядовые граждане, можем чувствовать себя более-менее свободными: ну, подумаешь, денег не платят, то поменяем работу ... У них сложнее, у них работа - золотое дно. Правда, чтобы добраться этого дна иногда нужно наесться ... сами знаете чего.
Вот, скажите, долго ли надо думать, чтобы найти причину блокирования порошенковского шоколада на украинско-российской границе? Но думали долго, состязаясь в словесной риторике и озвучивая очень важные версии. Мол, в Таможенном союзе происходит процесс согласования внутренних требований и стандартов; мол, Россия защищает свой рынок и, соответственно, - своих граждан - от некачественной продукции ... Выходили с одухотворенными государственными думами лицами премьеры и министры, а господин Анищенко вообще был похож на Зевса-громовержца. Казалось бы, еще немного - и заговорят пушки нот министерств иностранных дел, в конфликт вмешается ВТО, и что там ВТО - ООН, по меньшей мере, Совбез.
И вдруг выясняем, что ничего такого не было, что Анищенко и его конторе не понравились ... надписи на обгорках продукции «Рошен», и вся предыдущая история - не более, чем игра в ... фантики.
Я долго думал над этим словесным пассажем: «несоответствие содержания продуктов и надписей на упаковке». Неужели действительно высокие чиновники, которых мы кормим своими налогами, вчерашние, упали с Луны? Неужели они свято верят, что на рынках Украины, России и даже «продвинутой» Европы еще можно найти товар, содержимое которого соответствует надписи на фантике?
Это - так сказать, бытовая сторона дела. На политическом же языке это означает нечто иное. Когда руководитель государства, которое он же, этот руководитель, до сих пор считает «суперсилой», начинает экстраполировать собственные обиды, собственные невоплощенные амбиции и разочарование на международные отношения, когда он делает истерически-лихорадочные шаги, чтобы утолить свою злость, согнать ее на Богу невинных посполитых, да еще и подданных чужой страны, то это называется не игрой в фантики, а как минимум - недальновидностью.
Мы же скажем иначе и откровенно: Путин загнан в угол собственными неудачами и собственной же политикой. Провал «Русского мира», - и не только в Украине, - испорченные отношения с Вашингтоном, зависание отношений с лучшей подругой Меркель ... Можно множить этот перечень, и продолжать цепь провалов.
Путину пора на пенсию, но, как представляется, она равнозначна тюрьме. Слишком много грехов и слишком высокая цена долгих лет его правления, чтобы, выйдя на заслуженный отдых, позволить себе игру в фантики.
Но вернемся к нашим запретам-распретам. Хорошо, «надписи на упаковках» конфет не понравились эРэФии. Но трубы, металлопрокат, что там еще из длинного списка, обнародованного в медиа? Объяснений нет, и, кажется, не дождемся. Просто гнев царя прошел, а мелкие клерки снова занимали глаза у Шарика, чтобы объяснить окружающим, что белое - это в действительности черное.
Игорь Гулык