Фількіна грамота

[ihorhulyk.livejournal.com]

Originally posted by ihorhulyk at Фількіна грамота

Кілька зауваг до Комплексу заходів для залучення України до євразійського інтеграційного процесу


Ілюстрація: kinofilms.tv
Конспірологія, - не та царина, на якій можна будувати щось матеріальне, суттєве, осяжне. Тим не менш, розмаїті конспірологічні методи мають вплив на політику, економіку, стимулюючи людей, які ухвалюють рішення, на врахування прихованих чинників, ймовірних тенденцій, негативних побічних ефектів.
Днями «ДТ» опублікувало документ під промовистою назвою «Про комплекс заходів для залучення України до євразійського інтеграційного процесу», авторство якого приписують Вікторові Медведчуку та раднику Путіна Сергєю Ґлазьєву. Про авторство дискутувати не буду, - самі зголосяться, якщо вдячна публіка почне вимагати того. Про деякі речі напишу окремо.
По-перше, документ з’явився після гучного провалу однієї із «євразійсько-інтеґраційних» спецоперацій – спроби заблокувати український імпорт на російських митних пунктах. Тобто загальний тренд окреслено: якщо всі решта настанов підуть таким же трибом, то Україна доволі успішно просуватиметься, але у протилежному напрямку – до ЄС.
Тепер – про другий важливий аспект, який можна трактувати по-різному, але суть залишиться одна. «У разі продовження дрейфу Януковича на Захід і здачі суверенітету України ЄС, результатом цієї роботи має стати перемога нашого кандидата на майбутніх президентських виборах 2015 року», - йдеться в одіозному документі. Тобто мова – про фактичний шантаж ВФЯ, спробу окреслити перед ним ймовірну загрозу. ВФЯ, через певні обставини своєї біографії, а також «завдяки» оточенню із «Сім’ї», не ведеться на тих, хто пробує розмовляти з ним у схожому стилі. Тому не дивно, що, як пише те ж «ДТ», і сам не пішов, і Путіну «не радив» йти на «круглий стіл» до Медведчука. Може, вже знав про існування цієї директиви…
Отже, що б там не розписували далі панове Медведчук і Ґлазьєв, їх викладки втрачають будь-який сенс. «Створення впливової мережі громадсько-політичних проросійських сил», рух «назустріч українським партнерам у прийнятті рішень з потрібних питань в обмін на пряму підтримку процесу приєднання (до МС – Авт.)», «концентрованому і всебічному впливі на центри прийняття рішень з опорою на дружні і прагматичні сили в уряді, парламенті», - все це, вибачте, фількіна грамота в країні, де усі рішення ухвалюються в одному кабінеті. А, як сказано вище, "програма Медведчука-Ґлазьєва" несе безпосередню і серйозну загрозу господареві цього кабінету, чинному президентові України, який наразі, через «Сім’ю» та інші механізми контролює в Україні і силовиків, і громадсько-політичні організації, і бізнес, і вже напевно уряд та парламент.
Янукович захищатиметься до останнього патрона, і в цьому немає жодного сумніву. Якщо ж він буде налаштований на конструктивний діалог із Євросоюзом, а те, що йому не залишається іншого виходу, лише такий шлях, то Брюссель стане додатковою гарантією для досі нелюбого «автократа» перед лицем російських зазіхань.
Але є ще один момент, який несподівано додає ВФЯ союзників. «Помпезність та серйозність документа» ставить в незручну позу вітчизняну опозицію. «Риття» під Януковича в історичний момент «возз’єднання» з Європою можуть потрактувати як колаборацію перед Росією, працю на Кремль, зраду національних інтересів. Принаймні, провладні медіа, гадаю, робитимуть саме так. Руйнуючи, до слова, ше одну хитромудрину «документа»: не давати приводів «представляти дану діяльність як «руку Москви».
Медведчук і Ґлазьєв, звісно, стратеги. Але, видається, вони загубилися в часі та просторі. Апломб їхньої писанини чомусь більше скидається на спробу втілити власні амбіції. Бодай на папері, бодай віртуально, бодай перед Путіним, якщо не стає снаги перед тими, чию долю вирішують ці два діячі. Перед Україною та її народом.
Ще парочка блокад на кордоні, ще одна забава під назвою «хрещення Русі», ще один постріл в українських рибалок на Азові, - і вся ця братія, що так завзято прогинається перед Путіним, мріятиме не про президентське крісло, а про власний порятунок. Парадоксально, але тоді, видається, інтереси і України, і Януковича вперше збігатимуться.
Ігор Гулик

Филькина грамота
Несколько замечаний к Комплексу мер для привлечения Украины в евразийское интеграционного процесса
Конспирология - не та область, на которой можно строить что-то материальное, существенное, обозримое. Тем не менее, разнообразные конспирологические методы влияют на политику, экономику, стимулируя людей, принимающих решения, учитывать скрытые факторы, возможные тенденции, отрицательные побочные эффекты.
На днях «ЗН» опубликовало документ под красноречивым названием «О комплексе мер по привлечению Украины в евразийское интеграционного процесса», авторство которого приписывают Виктору Медведчуку и советнику Путина Сергею Глазьеву. Об авторстве предполагать не буду, - сами скажут, если благодарная публика начнет требовать того. О некоторых же вещах напишу отдельно.
Во-первых, документ появился после громкого провала одной из «евразийско-интеграционных» спецопераций - попытки заблокировать украинский импорт на российских таможенных пунктах. То есть общий тренд обозначен: если все остальные новеллы документа будут воплощаться так же, то Украина достаточно успешно будет продвигаться, но в противоположном направлении - в ЕС.
Теперь - о втором важным аспекте, который можно трактовать по-разному, но суть останется одна. «В случае продолжения дрейфа Януковича на Запад и сдачи суверенитета Украины ЕС, результатом этой работы должна стать победа нашего кандидата на предстоящих президентских выборах 2015 года», - говорится в одиозном документе. То есть речь - о фактическом шантаже ВФЯ, попытке очертить перед ним достаточно вероятную угрозу. ВФЯ, в силу определенных обстоятельств своей биографии, а также «благодаря» окружению «Семьи», не понимает тех, кто пытается разговаривать с ним в подобном стиле. Поэтому неудивительно, что, как пишет то же «ЗН», и сам не пошел, и Путину «не советовал» идти на «круглый стол» Медведчука. Может, уже знал о существовании этой директивы...
Итак, что бы там ни расписывали дальше господа Медведчук и Глазьев, их выкладки теряют всякий смысл. «Создание влиятельной сети общественно-политических пророссийских сил», движение «навстречу украинским партнерам в принятии решений по интересующим вопросам в обмен на прямую поддержку процесса присоединения (в ТС - Авт.)», «концентрированное и всестороннее воздействие на центры принятия решений с опорой на дружеские и прагматичные силы в правительстве, парламенте », - все это, простите, филькина грамота в стране, где все важные решения принимаются в одному кабинете. А, как сказано выше, "программа Медведчука - Глазьева" создает непосредственную и серьезную угрозу хозяину этого кабинета, действующему президенту Украины, который сейчас, через «Семью» и другие механизмы контролирует в Украине и силовиков, и общественно-политические организации, и бизнес, и уж наверняка правительство и парламент.
Янукович будет защищаться до последнего патрона, и в этом нет никакого сомнения. Если он настроен на конструктивный диалог с Евросоюзом, а то, что ему не остается другого выхода, только такой путь, очевидно, то Брюссель станет дополнительной гарантией для нелюбимого «автократа» перед лицом российских посягательств.
Но есть еще один момент, который неожиданно умножаэт ряды союзников ВФЯ. «Помпезность и серьезность документа» ставит в неудобную позу отечественную оппозицию. «Копать» под Януковича в исторический момент «воссоединения» с Европой могут потрактовать как коллаборационизм перед Россией, работу на Кремль, предательство национальных интересов. По крайней мере, провластные медиа, думаю, будут делать именно так. Разрушая, к слову, еще одну хитромудрину «документа»: не давать поводов «представлять данную деятельность как «руку Москвы».
Медведчук и Глазьев, конечно, стратеги. Но, кажется, они потерялись во времени и пространстве. Апломб их писанины почему-то больше напоминает попытку воплотить собственные амбиции. Хотя бы на бумаге, хотя бы виртуально, хотя бы перед Путиным, если не хватает сил перед теми, чью судьбу пытаются решить эти два деятеля. Перед Украиной и ее народом.
Еще парочка блокад на границе, еще одна забава под названием «крещения Руси», еще один выстрел в украинских рыбаков на Азове, - и вся эта братия, так упорно прогибающаяся перед Путиным, будет мечтать не об президентском кресле, а о собственном спасении. Парадоксально, но тогда, кажется, интересы и Украины, и Януковича впервые совпадут.
Игорь Гулык