![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
kabud.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aКитайський лідер - голова КНР Сі Цзіньпін- здійснив турне Центральною Азією - Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном й Киргизстаном, взявши участь у двох самітах - G20 в Санкт-Петербурзі і Шанхайської організації співпраці (ШОС) в Бішкеку.
Це турне звертає на себе увагу тим, що впродовж його маршруту червоною стрічкою проходить не стільки політична, скільки економічна складова. А ще конкретніше - енергетична, газова.
Першою зупинкою китайського лідера став Туркменістан. І однією з перших новин було повідомлення про зацікавленість сторін у будівництві нової черги газопроводу з цієї країни в КНР та зростання поставок енергоносіїв. За результатами переговорів глав двох держав було підписано, в т.ч. угоду щодо проекту будівництва 4ї лінії газопроводу Туркменістан-Китай.
Нині туркменський газ транспортується в КНР по 2х нитках газопроводу, що проходить через Узбекистан і Казахстан. Введення в експлуатацію 3ї очікується в 2014 році. Четверта ж нитка має пройти по новому напряму. Вже до 2020 року поставки природного газу з Туркменістану в Китай зможуть зрости до 65 млрд кубометрів проти нинішніх 21 млрд, що й було задекларовано в присутності двох президентів під час нинішнього візиту. Головним джерелом газу для поставок до Піднебесної стане туркменське родовище Галкиниш на кордоні з Афганістаном.
Китай виділив Туркменістану на розробку цього одного з найбільших у світі родовищ $8 млрд дол.
Невеликий Туркменістан вже став найбільшим постачальником в Піднебесну блакитного палива (імпортованого по трубопроводах), то Росія до цього тільки активно прагне. Вже майже десять років.
Особливо актуально це стало для Москви в контексті останніх великих і малих неприємностей на традиційному, європейському ринку збуту. Під час перебування Сі Цзіньпіна минулого тижня в Росії про ціну на газ партнери так і НЕ змогли домовитися.
Після Росії китайська делегація вирушила до Казахстану, де все та ж CNPC отримала від КазМунайГаз за 5 млрд дол 8,3-процентну частку в надвеликому казахському родовищі Кашаган. Обговорювалася, звичайно ж, і тема Трансазіатського трубопроводу: перша секція другої фази казахсько-китайської ділянки була урочисто відкрита 7 вересня 2013 в присутності Сі Цзіньпіна і Нурсултана Назарбаєва.
В Узбекистані знову велися переговори про будівництво згаданого вище газопроводу довжиною майже 7 тис. км (його називають найбільшою енергетичною магістраллю ХХI століття), а також підписувалися контракти в нафтогазовій сфері.
Та ж тема порушувалася і в Киргизстані. Тепер Бішкек отримуватиме за транзит газу по своїй 225-кілометровій ділянці труби по 40 млн дол. щороку. До речі, китайська сторона надала Киргизстану на будівництво трубопроводу 1,4 млрд дол.
Турне Сі Цзіньпіна чотирма країнами регіону є дуже показовим. Адже останнім часом китайська зовнішня політика стає все більш «енергетичною», а вплив Пекіна на сусідів є дедалі більш помітним. Центральна Азія до того ж стала ключовою ланкою в системі енергетичної безпеки Китаю. А тут ще підписання під час турне декларацій про встановлення стратегічного партнерства з Туркменістаном і Киргизстаном. Таким чином, тепер Китай пов'язують «міцні» відносини з чотирма центрально-азійськими республіками.
Треба зазначити, що навряд Москва дуже радіє від цього, вона ж звикла вважати себе «головною» на цьому просторі. До того ж, Пекін перетворюється на більш серйозного конкурента у сфері газу. Явно стриманою є і реакція Москви на останню ініціативу Сі Цзіньпіна про створення економічної зони Шовкового шляху: голова КНР запропонував країнам Центральної Азії спільно створити своєрідний економічний коридор з елементами зони вільної торгівлі. Від його появи виграли би всі його учасники. Адже зараз сукупний товарообіг між Китаєм і республіками Центральної Азії сягає 46 млрд дол, що в 100 разів більше, ніж у 1992 році, на момент встановлення дипломатичних відносин.
З матеріалу УКРІНФОРМ, Ольга Танасійчук, ПЕКІН. 13 вересня 2013 року.
Це турне звертає на себе увагу тим, що впродовж його маршруту червоною стрічкою проходить не стільки політична, скільки економічна складова. А ще конкретніше - енергетична, газова.
Першою зупинкою китайського лідера став Туркменістан. І однією з перших новин було повідомлення про зацікавленість сторін у будівництві нової черги газопроводу з цієї країни в КНР та зростання поставок енергоносіїв. За результатами переговорів глав двох держав було підписано, в т.ч. угоду щодо проекту будівництва 4ї лінії газопроводу Туркменістан-Китай.
Нині туркменський газ транспортується в КНР по 2х нитках газопроводу, що проходить через Узбекистан і Казахстан. Введення в експлуатацію 3ї очікується в 2014 році. Четверта ж нитка має пройти по новому напряму. Вже до 2020 року поставки природного газу з Туркменістану в Китай зможуть зрости до 65 млрд кубометрів проти нинішніх 21 млрд, що й було задекларовано в присутності двох президентів під час нинішнього візиту. Головним джерелом газу для поставок до Піднебесної стане туркменське родовище Галкиниш на кордоні з Афганістаном.
Китай виділив Туркменістану на розробку цього одного з найбільших у світі родовищ $8 млрд дол.
Невеликий Туркменістан вже став найбільшим постачальником в Піднебесну блакитного палива (імпортованого по трубопроводах), то Росія до цього тільки активно прагне. Вже майже десять років.
Особливо актуально це стало для Москви в контексті останніх великих і малих неприємностей на традиційному, європейському ринку збуту. Під час перебування Сі Цзіньпіна минулого тижня в Росії про ціну на газ партнери так і НЕ змогли домовитися.
Після Росії китайська делегація вирушила до Казахстану, де все та ж CNPC отримала від КазМунайГаз за 5 млрд дол 8,3-процентну частку в надвеликому казахському родовищі Кашаган. Обговорювалася, звичайно ж, і тема Трансазіатського трубопроводу: перша секція другої фази казахсько-китайської ділянки була урочисто відкрита 7 вересня 2013 в присутності Сі Цзіньпіна і Нурсултана Назарбаєва.
В Узбекистані знову велися переговори про будівництво згаданого вище газопроводу довжиною майже 7 тис. км (його називають найбільшою енергетичною магістраллю ХХI століття), а також підписувалися контракти в нафтогазовій сфері.
Та ж тема порушувалася і в Киргизстані. Тепер Бішкек отримуватиме за транзит газу по своїй 225-кілометровій ділянці труби по 40 млн дол. щороку. До речі, китайська сторона надала Киргизстану на будівництво трубопроводу 1,4 млрд дол.
Турне Сі Цзіньпіна чотирма країнами регіону є дуже показовим. Адже останнім часом китайська зовнішня політика стає все більш «енергетичною», а вплив Пекіна на сусідів є дедалі більш помітним. Центральна Азія до того ж стала ключовою ланкою в системі енергетичної безпеки Китаю. А тут ще підписання під час турне декларацій про встановлення стратегічного партнерства з Туркменістаном і Киргизстаном. Таким чином, тепер Китай пов'язують «міцні» відносини з чотирма центрально-азійськими республіками.
Треба зазначити, що навряд Москва дуже радіє від цього, вона ж звикла вважати себе «головною» на цьому просторі. До того ж, Пекін перетворюється на більш серйозного конкурента у сфері газу. Явно стриманою є і реакція Москви на останню ініціативу Сі Цзіньпіна про створення економічної зони Шовкового шляху: голова КНР запропонував країнам Центральної Азії спільно створити своєрідний економічний коридор з елементами зони вільної торгівлі. Від його появи виграли би всі його учасники. Адже зараз сукупний товарообіг між Китаєм і республіками Центральної Азії сягає 46 млрд дол, що в 100 разів більше, ніж у 1992 році, на момент встановлення дипломатичних відносин.
З матеріалу УКРІНФОРМ, Ольга Танасійчук, ПЕКІН. 13 вересня 2013 року.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}