urb_a | Патриди з недовірою (Reply)

Originally posted by

Ілюстрація: dynamo.kiev.ua

Днями депутат Геннадій Москаль заявив, що втікач-ректор Петро Мельник перебуває на території США як громадянин однієї із прибалтійських країн. «Ніякої візи у Мельника не було. Був паспорт однієї з прибалтійських країн (…) Громадянина України з прізвищем Пітер Мельник на території США немає. Є громадянин одної з прибалтійських країн», - сказав він.
Та мова не про Мельника. Хоча, власне, його приклад засвідчує нерівність українських «патридів» - одним дозволено все, іншим – закон. Я думаю, скільки наших співвітчизників почувалися б упевненіше й вільніше, якби мали підстави для бодай найменшої довіри до власної держави. Йдеться не стільки про тих, хто зараз живе в Україні, – хоча і їм такі чисто людські стосунки із владою не завадять. Мова про мільйони громадян, які волею обставин опинилися поза межами Батьківщини. Не тільки про заробітчан, але й про тих, хто, до прикладу, знайшов собі пару за кордоном, хто здобув там освіту і залишився, аби втілити свої вміння у конкретні справи. Та хіба мало причин, щоб бути “там”, а не “тут”.
…В аеропорту румунської Тимішоари мені довелося чекати на рейс і зазнайомитися із землячкою-буковинкою. Слово за слово, з’ясувалося, що вона вийшла заміж за місцевого, знайшла роботу. Ніби й нема підстав для непевності, все ок. Але чи не найбільше моя нова знайома цікавилася тим, коли Україна запровадить інститут подвійного громадянства. “Повірте, – переконувала мене вона, – мені тут зовсім не зле, але я не хочу втрачати наше громадянство, не хочу, аби порвалася остання нитка мого зв’язку із Україною. Хочу, щоб і мої діти у майбутньому були також громадянами і Румунії, і України”.
Що можна відповісти цій жінці? Чи переконають її аргументи на кшталт того, що Росія будь-якої миті може використати аргумент біпатридів для “захисту співвітчизників за кордоном”? Чи зрозуміє вона галас довкола недавньої вістки про те, що та ж Румунія масово видає свої паспорти буковинцям: офіційно їх мають усього три з половиною тисячі осіб, неофіційно – понад 50 тисяч? При цьому, ясна річ, теж звучить мотив зазіхання на територіальну цілісність України.
Я розумію геополітичний контекст проблеми. Я також проти спекуляцій розмаїтих політичних сил у країнах-сусідках з приводу утисків своїх земляків в Україні. Але ось проблема: якби при цьому Київ бодай трішки дбав про власних громадян за кордоном, не обмежуючись деклараціями благих намірів, то вони, мабуть, у відповідь також боронили б вітчизняний інтерес у країнах перебування. Але такі стосунки можна збудувати лише на довірі. Як, зрештою, і полагодити проблему подвійного громадянства.
Ми живемо, до речі, у світі, який визнає свободу пересування та проживання серед найфундаментальніших прав людини. До слова, як і наша Конституція.
Ігор Гулик

Патриды с недоверием
На днях депутат Геннадий Москаль заявил, что беглый ректор Петр Мельник находится на территории США как гражданин одной из прибалтийских стран. «Никакой визы у Мельника не было. Был паспорт одной из прибалтийских стран (...). Гражданина Украины с фамилией Питер Мельник на территории США нет. Есть гражданин одной из прибалтийских стран», - сказал он.
Но речь не о Мельнике. Хотя, собственно, его пример показывает неравенство украинских «патридов» - одним можно все, другим - закон. Я думаю, сколько наших соотечественников чувствовали бы себя увереннее и свободнее, если бы имели основания для хотя бы малейшего доверия к собственному государству. Речь идет не столько о тех, кто сейчас живет в Украине, - хотя и им такие чисто человеческие отношения с властью не помешают. Речь о миллионах граждан, волею обстоятельств оказавшихся за пределами Родины. Не только о «заробитчанах», но и о тех, кто, к примеру, нашел себе пару за границей, кто получил там образование и остался, чтобы воплотить свои знания в конкретные дела. Да мало ли причин, чтобы быть "там", а не "здесь".
...В аэропорту румынской Тимишоары мне пришлось ждать рейса и познакомиться с землячкой-буковинкой. Слово за слово, выяснилось, что она вышла замуж за местного, нашла работу. Вроде и нет оснований для неуверенности, все ок. Но больше моя новая знакомая интересовалась, когда же в Украине введут институт двойного гражданства. "Поверьте, - убеждала меня она, - мне здесь совсем не плохо, но я не хочу терять наше гражданство, не хочу, чтобы порвалась последняя нить моей связи с Украиной. Хочу, чтобы и мои дети в будущем были также гражданами и Румынии, и Украины".
Что ответить этой женщине? Убедят ли ее аргументы вроде того, что Россия в любой момент может использовать аргумент бипатридов для "защиты соотечественников за рубежом"? Поймет ли она шумиху вокруг того, что та же Румыния массово выдает свои паспорта буковинцам: официально их имеют всего три с половиной тысячи человек, неофициально - более 50 тысяч? При этом, конечно, тоже звучит мотив посягательства на территориальную целостность Украины.
Я понимаю геополитический контекст проблемы. Я против спекуляций разнообразных политических сил в странах-соседях по поводу притеснений своих земляков в Украине. Но вот проблема: если бы при этом Киев хоть немного заботился о собственных граждан за рубежом, не ограничиваясь декларациями благих намерений, то они, вероятно, в ответ также защищали бы отечественный интерес в странах пребывания. Но такие отношения можно построить только на доверии. Как, впрочем, и решить проблему двойного гражданства.
Мы живем, кстати, в мире, признавшем свободу передвижения и проживания фундаментальными правами человека. К слову, как и наша Конституция.
Игорь Гулык