Майдан як фан-клуб?
Jan. 8th, 2014 08:09 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
ihorhulyk.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
ihorhulyk at Майдан як фан-клуб?
Ілюстрація: plus.google.com
Після 30-го листопада люди дійшли висновку,
що перед будь-якою владою слід ставити завдання,
чи це влада в країні,
чи влада опозиції на Майдані.
Марія Лєбєдєва, лідер Громадського сектора
З нахабності політиків я вже не подивляю. Я дивуюся іншому: як вони досі тримаються на плаву, при цьому ще й пробують вдавати, що є успішними. З їхнім розумінням ситуації, її справжніх сенсів, її прихованих викликів і знову таки – прихованих перспектив, варто претендувати не на провідництво в державі, а – в ліпшому випадку – на посаду консьєржа у «хрущовці».
Майдан не втомлюється стверджувати і доводити це своїми конкретними кроками, що люди зібралися тут, аби докорінно змінити систему, аби дати країні й собі нові перспективи, нові можливості. Люди – різні, із різними політичними уподобаннями, а, може, й без них; з вірою у різного Бога – є й, мабуть, атеїсти; з різними статками, життєвим досвідом etc. Вони прийшли сюди, у центр української столиці, бо їм направду – нікуди вже йти, ніде шукати відповідей на свої запитання (а «кожне питання має у собі таку силу, якої ніколи немає жодна відповідь…» - Елі Візель).
І після драматичних ночей, штурмів, крові, після мільйонних демонстрацій їм, цим отчайдухам, пропонують роль підтанцьовки на президентських перегонах! Прямим текстом – «Майдан мусить стояти до 2015-го року...».
Автора цієї сентенції Арсенія Яценюка я можу зрозуміти лише через одну фразу, сказану ним кілька літ тому, коли його президентські амбіції ще не зашкалювали понад норму. Він тоді, скрушно похитуючи головою, прорік: «Знаєте, в чому біда України? В тому, що в ній немає жодного політика, який би не мріяв стати президентом». Додам від себе - немає жодного політика, який би снив президентством, покладаючись на власну харизму, власну самодостатність, маючи свою, не похапцем куплену «команду».
А ідея «трьох колон» опозиції у першому турі? Хай там як вже із нашими претендентами на булаву, - злиють їх поодинці, стравивши одного проти двої інших, а треба – то й посадять (у шухлядках генпрокурора, мабуть, вже чекають папочки з компроматом). Але як бути Майдану, який «стоятиме до 2015 року»? Поділитися на фан-клуби кандидатів, чубитися між собою, коли ті з’ясовуватимуть стосунки прямо на сцені? А в другому турі побрататися, чи що?
Та найпроблематичніше – політики, які вже чомусь вирішили, що осідлали Майдан, плювали на його первинні вимоги – відставки* Януковича, уряду, повернення до переговорів про Асоціацію. У них свої розклади, і найперше на порядку денному, судячи із найсвіжіших заяв, - президентські перегони. Адже, згідно із Яценюком, мета ГО "Майдан" - захист... результатів виборів.
Що тут скажеш? Є у південно-індійського народу телугу (андхра) чудова приповідка: «Якщо всі сядуть у паланкін, то хто його нестиме?».
Звісно, заручитися підтримкою Майдану – це, фактично, означає одразу ж отримати значну фору в президентському марафоні. Але... Перш ніж розраховувати на цю підтримку, варто все-таки спитати про готовність до неї тих, хто репрезентує у центрі столиці рушійну силу нинішнього здвигу: громадськість, активістів, а головне – молодь. Запитати для того, щоб і собі з’ясувати достеменно, якщо досі не дійшло, – а чи хочуть ці люди знову класти «душу й тіло» на вівтар чиєїсь особистої перемоги, чи прагнуть вони знову штовхати на престол конкретних осіб. Чи, може, їхні бажання – цілковито із іншої царини – царини духу, надії і віри. Може, вони прийшли сюди, аби повернутися в іншу країну, не важливо, хто нею керуватиме, повернутися з усвідомленням причетності до змін (справжніх, а не персоніфікованих змін). Із розумінням того, що й наступного разу (якщо вимагатимуть обставини) вони таким же робом, спільно, зможуть визначити свою долю і долю своїх дітей. Не покладаючись на політиків, яким колись повірили.
Ігор Гулик
* "Вимоги Євромайдану про дострокові вибори повністю виправдані. З моменту президентських перегонів 2010 року, по суті, почався державний переворот. Спочатку – неконституційним методом, без дотримання належних процедур, коли створювали парламентську більшість способом підкупу або залякування депутатів, аби ті перебігли до іншого табору. Відтак уряд Тимошенко було відправлено у вимушену відставку й почалося агресивне захоплення влади в обхід Верховного та Конституційного Судів. Якщо нинішня абсолютна влада Януковича вважається законною, то Третій Рейх можна трактувати так само". Ганне Северінсен. Незаконний український режим
Майдан как фан-клуб?
После 30-го ноября люди пришли к тому,
что перед любой властью нужно ставить задачи,
будь это власть в стране
или власть оппозиции на Майдане.
Мария Лебедева, лидер Общественного сектора
Наглости политиков я уже не удивляюсь. Я удивляюсь другому: как они до сих пор держатся на плаву, при этом еще и пытаются делать вид, что успешные. С их пониманием ситуации, ее настоящих смыслов, ее скрытых вызовов и опять таки - скрытых перспектив, стоит претендовать не в проводничество в государстве, а - в лучшем случае - на должность консьержа в «хрущевке».
Майдан не устает утверждать и доказывать конкретными шагами, что люди собрались здесь, чтобы коренным образом изменить систему, чтобы дать стране и себе новые перспективы, новые возможности. Люди - разные, с разными политическими предпочтениями, а, может, и без них, с верой в разного Бога - есть, видимо, и атеисты, с различными доходами, жизненным опытом etc. Они пришли сюда, в центр украинской столицы, потому что им действительно никуда больше идти, негде искать ответов на свои вопросы (а «каждый вопрос имеет в себе такую силу, какой нет ни в одном ответе...» - Эли Визель).
И после драматических ночей, штурмов, крови, после миллионных демонстраций им, этим отчаянным, предлагают роль подтанцовки на президентских выборах! Прямым текстом - «Майдан должен стоять до 2015 года...».
Автора этой сентенции Арсения Яценюка я могу понять только через одну фразу, брошенную им несколько лет назад, когда его президентские амбиции еще зашкаливали сверх нормы. Он тогда, сокрушенно покачивая головой, сказал: «Знаете, в чем беда Украины? В том, что в ней нет ни одного политика, который бы не мечтал стать президентом». Добавлю от себя - нет ни одного политика, которому бы не снились президентство, основанное на собственной харизме, собственной самодостаточности, со своей, не впопыхах купленной «командой».
А идея «трех колонн» оппозиции в первом туре? Мне все равно,что будет с нашими претендентами на булаву, - сольют их поодиночке, натравив одного против двоих других, а надо - то и посадят (в ящичках генпрокурора, видимо, уже ждут папочки с компроматом). Но как быть Майдану, который «будет стоять до 2015 года»? Поделиться на фан-клубы кандидатов, драться между собой, когда те будут выяснять отношения прямо на сцене? А во втором туре побрататься, что ли?
Но самое проблематичное - политики , которые уже почему-то решили, что оседлали Майдан, плевали на его первоначальные требования - отставок* Януковича, правительства, возвращения к переговорам об Ассоциации. У них свои расклады, и прежде всего на повестке дня, судя по свежим заявлениям, - президентские выборы. Ведь по Яценюку, цель ОО "Майдан" - защита... результатов выборов.
Что тут скажешь? Есть в южно-индийского народа телугу (андхра) замечательная поговорка: «Если все сядут в паланкин, то кто его понесет?».
Конечно, заручиться поддержкой Майдана - это, фактически, означает сразу же получить значительную фору в президентском марафоне. Но... Прежде чем рассчитывать на эту поддержку, стоит все-таки спросить о готовности к ней тех, кто представляет в центре столицы движущую силу нынешнего Майдана: общественность, активистов, а главное - молодежь. Спросить для того, чтобы самим выяснить точно, если до сих пор не дошло, - а хотят эти люди снова покласть «душу и тело» на алтарь чьей-то личной победы, хотят они снова толкать на престол конкретных лиц. Или их желания - целиком из другой сферы - сферы духа, надежды и веры. Может, они пришли сюда, чтобы вернуться в другую страну, не важно, кто ею будет руководить, вернуться с осознанием причастности к изменениям (настоящих, а не персонифицированных изменениям). С пониманием того, что и в следующий раз (если потребуют обстоятельства) они так же, совместно, смогут определить свою судьбу и судьбу своих детей. Не полагаясь на политиков, которым когда-то поверили.
Игорь Гулык
* "Требование Евромайдана досрочных выборов полностью оправданы. От момента президентськой гонки 2010 года, по сути, начался государственный переворот. Сначала – неконституционным методом, без соблюдения надлежащих процедур, когда создавали парламентское большинство способом подкупа или запугивания депутатов, чтобы те перебежали в другой лагерь. Потом правительство Тимошенко отправили в вынужденную отставку и начался агрессивный захват власти в обход Верховного и Конституционного Судов. Если сегодняшняя абсолютная власть Януковича считается законной, то Третий Рейх можно трактовать так же". Ганне Северинсен. Незаконный украинский режим
ihorhulyk at Майдан як фан-клуб?Ілюстрація: plus.google.com
Після 30-го листопада люди дійшли висновку,
що перед будь-якою владою слід ставити завдання,
чи це влада в країні,
чи влада опозиції на Майдані.
Марія Лєбєдєва, лідер Громадського сектора
З нахабності політиків я вже не подивляю. Я дивуюся іншому: як вони досі тримаються на плаву, при цьому ще й пробують вдавати, що є успішними. З їхнім розумінням ситуації, її справжніх сенсів, її прихованих викликів і знову таки – прихованих перспектив, варто претендувати не на провідництво в державі, а – в ліпшому випадку – на посаду консьєржа у «хрущовці».
Майдан не втомлюється стверджувати і доводити це своїми конкретними кроками, що люди зібралися тут, аби докорінно змінити систему, аби дати країні й собі нові перспективи, нові можливості. Люди – різні, із різними політичними уподобаннями, а, може, й без них; з вірою у різного Бога – є й, мабуть, атеїсти; з різними статками, життєвим досвідом etc. Вони прийшли сюди, у центр української столиці, бо їм направду – нікуди вже йти, ніде шукати відповідей на свої запитання (а «кожне питання має у собі таку силу, якої ніколи немає жодна відповідь…» - Елі Візель).
І після драматичних ночей, штурмів, крові, після мільйонних демонстрацій їм, цим отчайдухам, пропонують роль підтанцьовки на президентських перегонах! Прямим текстом – «Майдан мусить стояти до 2015-го року...».
Автора цієї сентенції Арсенія Яценюка я можу зрозуміти лише через одну фразу, сказану ним кілька літ тому, коли його президентські амбіції ще не зашкалювали понад норму. Він тоді, скрушно похитуючи головою, прорік: «Знаєте, в чому біда України? В тому, що в ній немає жодного політика, який би не мріяв стати президентом». Додам від себе - немає жодного політика, який би снив президентством, покладаючись на власну харизму, власну самодостатність, маючи свою, не похапцем куплену «команду».
А ідея «трьох колон» опозиції у першому турі? Хай там як вже із нашими претендентами на булаву, - злиють їх поодинці, стравивши одного проти двої інших, а треба – то й посадять (у шухлядках генпрокурора, мабуть, вже чекають папочки з компроматом). Але як бути Майдану, який «стоятиме до 2015 року»? Поділитися на фан-клуби кандидатів, чубитися між собою, коли ті з’ясовуватимуть стосунки прямо на сцені? А в другому турі побрататися, чи що?
Та найпроблематичніше – політики, які вже чомусь вирішили, що осідлали Майдан, плювали на його первинні вимоги – відставки* Януковича, уряду, повернення до переговорів про Асоціацію. У них свої розклади, і найперше на порядку денному, судячи із найсвіжіших заяв, - президентські перегони. Адже, згідно із Яценюком, мета ГО "Майдан" - захист... результатів виборів.
Що тут скажеш? Є у південно-індійського народу телугу (андхра) чудова приповідка: «Якщо всі сядуть у паланкін, то хто його нестиме?».
Звісно, заручитися підтримкою Майдану – це, фактично, означає одразу ж отримати значну фору в президентському марафоні. Але... Перш ніж розраховувати на цю підтримку, варто все-таки спитати про готовність до неї тих, хто репрезентує у центрі столиці рушійну силу нинішнього здвигу: громадськість, активістів, а головне – молодь. Запитати для того, щоб і собі з’ясувати достеменно, якщо досі не дійшло, – а чи хочуть ці люди знову класти «душу й тіло» на вівтар чиєїсь особистої перемоги, чи прагнуть вони знову штовхати на престол конкретних осіб. Чи, може, їхні бажання – цілковито із іншої царини – царини духу, надії і віри. Може, вони прийшли сюди, аби повернутися в іншу країну, не важливо, хто нею керуватиме, повернутися з усвідомленням причетності до змін (справжніх, а не персоніфікованих змін). Із розумінням того, що й наступного разу (якщо вимагатимуть обставини) вони таким же робом, спільно, зможуть визначити свою долю і долю своїх дітей. Не покладаючись на політиків, яким колись повірили.
Ігор Гулик
* "Вимоги Євромайдану про дострокові вибори повністю виправдані. З моменту президентських перегонів 2010 року, по суті, почався державний переворот. Спочатку – неконституційним методом, без дотримання належних процедур, коли створювали парламентську більшість способом підкупу або залякування депутатів, аби ті перебігли до іншого табору. Відтак уряд Тимошенко було відправлено у вимушену відставку й почалося агресивне захоплення влади в обхід Верховного та Конституційного Судів. Якщо нинішня абсолютна влада Януковича вважається законною, то Третій Рейх можна трактувати так само". Ганне Северінсен. Незаконний український режим
Майдан как фан-клуб?
После 30-го ноября люди пришли к тому,
что перед любой властью нужно ставить задачи,
будь это власть в стране
или власть оппозиции на Майдане.
Мария Лебедева, лидер Общественного сектора
Наглости политиков я уже не удивляюсь. Я удивляюсь другому: как они до сих пор держатся на плаву, при этом еще и пытаются делать вид, что успешные. С их пониманием ситуации, ее настоящих смыслов, ее скрытых вызовов и опять таки - скрытых перспектив, стоит претендовать не в проводничество в государстве, а - в лучшем случае - на должность консьержа в «хрущевке».
Майдан не устает утверждать и доказывать конкретными шагами, что люди собрались здесь, чтобы коренным образом изменить систему, чтобы дать стране и себе новые перспективы, новые возможности. Люди - разные, с разными политическими предпочтениями, а, может, и без них, с верой в разного Бога - есть, видимо, и атеисты, с различными доходами, жизненным опытом etc. Они пришли сюда, в центр украинской столицы, потому что им действительно никуда больше идти, негде искать ответов на свои вопросы (а «каждый вопрос имеет в себе такую силу, какой нет ни в одном ответе...» - Эли Визель).
И после драматических ночей, штурмов, крови, после миллионных демонстраций им, этим отчаянным, предлагают роль подтанцовки на президентских выборах! Прямым текстом - «Майдан должен стоять до 2015 года...».
Автора этой сентенции Арсения Яценюка я могу понять только через одну фразу, брошенную им несколько лет назад, когда его президентские амбиции еще зашкаливали сверх нормы. Он тогда, сокрушенно покачивая головой, сказал: «Знаете, в чем беда Украины? В том, что в ней нет ни одного политика, который бы не мечтал стать президентом». Добавлю от себя - нет ни одного политика, которому бы не снились президентство, основанное на собственной харизме, собственной самодостаточности, со своей, не впопыхах купленной «командой».
А идея «трех колонн» оппозиции в первом туре? Мне все равно,что будет с нашими претендентами на булаву, - сольют их поодиночке, натравив одного против двоих других, а надо - то и посадят (в ящичках генпрокурора, видимо, уже ждут папочки с компроматом). Но как быть Майдану, который «будет стоять до 2015 года»? Поделиться на фан-клубы кандидатов, драться между собой, когда те будут выяснять отношения прямо на сцене? А во втором туре побрататься, что ли?
Но самое проблематичное - политики , которые уже почему-то решили, что оседлали Майдан, плевали на его первоначальные требования - отставок* Януковича, правительства, возвращения к переговорам об Ассоциации. У них свои расклады, и прежде всего на повестке дня, судя по свежим заявлениям, - президентские выборы. Ведь по Яценюку, цель ОО "Майдан" - защита... результатов выборов.
Что тут скажешь? Есть в южно-индийского народа телугу (андхра) замечательная поговорка: «Если все сядут в паланкин, то кто его понесет?».
Конечно, заручиться поддержкой Майдана - это, фактически, означает сразу же получить значительную фору в президентском марафоне. Но... Прежде чем рассчитывать на эту поддержку, стоит все-таки спросить о готовности к ней тех, кто представляет в центре столицы движущую силу нынешнего Майдана: общественность, активистов, а главное - молодежь. Спросить для того, чтобы самим выяснить точно, если до сих пор не дошло, - а хотят эти люди снова покласть «душу и тело» на алтарь чьей-то личной победы, хотят они снова толкать на престол конкретных лиц. Или их желания - целиком из другой сферы - сферы духа, надежды и веры. Может, они пришли сюда, чтобы вернуться в другую страну, не важно, кто ею будет руководить, вернуться с осознанием причастности к изменениям (настоящих, а не персонифицированных изменениям). С пониманием того, что и в следующий раз (если потребуют обстоятельства) они так же, совместно, смогут определить свою судьбу и судьбу своих детей. Не полагаясь на политиков, которым когда-то поверили.
Игорь Гулык
* "Требование Евромайдана досрочных выборов полностью оправданы. От момента президентськой гонки 2010 года, по сути, начался государственный переворот. Сначала – неконституционным методом, без соблюдения надлежащих процедур, когда создавали парламентское большинство способом подкупа или запугивания депутатов, чтобы те перебежали в другой лагерь. Потом правительство Тимошенко отправили в вынужденную отставку и начался агрессивный захват власти в обход Верховного и Конституционного Судов. Если сегодняшняя абсолютная власть Януковича считается законной, то Третий Рейх можно трактовать так же". Ганне Северинсен. Незаконный украинский режим
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}