![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
pavlopetrovich.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aОригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
oleg_leusenko в З Днем української писемності та мови, друзі!
oleg_leusenko в З Днем української писемності та мови, друзі! Цікаве про українську мову
Чи задавали ви собі коли-небудь питання, коли почала формуватися українська мова? Першооснови сучасної української мови були закладені кілька тисяч років тому, приблизно одночасно зі становленням латинської мови.
Ближче до сьомого століття українська мова вже більш-менш була схожа на сучасну, хоча вона і зазнавала чималих мовних впливів. Та наразі наша мова – одна з найрозвиненіших та найбагатших мов світу, чим ми не можемо не пишатися.
Серед науковців побутує думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її мислення, впливає на манери, поведінку та навіть зовнішність! Вам, певно, доводилося помічати, що людина, яка довгий час живе поза межами батьківщини, стає зовсім не схожою на себе.
Цікаве про українську мову свого часу писав філолог Михайло Красуський. Згідно з його науковою працею «Давність української мови» (1880 рік), наша мова – першооснова багатьох мов Європи та Індії. Ці дослідження привели до висновку, що українська мова старша, аніж латинська, грецька чи старослов’янська.
Джерело: Енциклопедія корисного
Українська мова пройшла крізь терни тисячоліть
Українська мова є мовою корінного населення, що віками проживає на всій території сучасної України.
Більшість вчених вважають, що українська мова виникла близько середини першого тисячоліття нашої ери.
Разом з тим, чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи Трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.
Трипілля: 5,5-2,5 тис. років до нашої ери:
Дослідження рукописних пам’яток пост трипільського періоду історії України – Скіфської доби підтверджують поширеність української мови, рідної населенню, вже у першому тисячолітті до нашої ери.
Манускрипт «Рукопис Ора», написаний у скіфські часи в середині І тис. до нашої ери, має всі характерні риси української мови і називає землю Подніпровську і населення її — Руссю.
Природно, що в часи Київської Русі мовою корінного етносу була українська, що за попередні тисячоліття сформувалась на цих землях. Це доводять літописи XI-XIIIст, де поміж створеної у ІХ ст. Кирилом та Мефодієм церковнослов’янської, на якій вони були написані, зустрічаються вкраплення рідної для літописців мови, якою вони мислили у житті, тому іноді в рукописах збивалися на неї.
Передумови виникнення російської мови починають формуватись у ХІІ століття з просуванням християнських проповідників та руських князів на північний схід на землі фінсько-угорських племен.
На території Росії перші слов’яни з’явилися відносно недавно. Російська мова виникла насамперед на основі штучної церковнослов’янської — або так званої старослов’янської — мови, яка була створена у IX ст. н.е. просвітники Кирилом і Мефодієм і використовувалась слов’янськими християнами в релігійних службах та в адмініструванні. На територію Росії мова привнесена князями з династії Рюриковичів та їхніми нащадками після християнізації тубільців. У наслідок, мова була адаптована змішаним слов’яно-фіно-угорським населенням.
Сучасна російська мова виникла, як штучний суржик в наслідок реформ Петра I та німкені Катреини ІІ як інструмент розбудови централізованої імперії.
За часів Петра І та Катерини ІІ були здійсненні реформи, що закріпили за російською мовою сучасні риси. Найважливіші реформи були зроблені Михайлом Ломоносовим. У 1739 році він написав «Письмо о правилах российского стихотворства», а пізніше наукову російську граматику, яка лягла в основу курсу нової російської граматики 1771 року за авторством учня Ломоносова Барсова.
З метою завоювання сусідніх князівств під приводом «собирания земель русских» Катерина ІІ створила «великорусскую» або «государственную» історичну школу, ідеологічним фундаментом якої стала робота Н. Карамзіна «История государства российского». Основою нової історичної парадигми стало обґрунтування розпочатої ще Петром І трансформації Московського царства в Російську Імперію, яка проголошувала себе прямим спадкоємцем Київської Русі. Назва Московське царство була замінена на Російську Імперію в процесі петровських реформ 1708-1721 рр. Росія — грецька транскрипція назви Русь, хоча, слід відзначити, що Руссю історично називалася лише землі сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської та частин Черкаської і Полтавської областей. Русь — це виключно територія Центральної України, хоча починаючи з кінця ХІІ–початку ХІІІ століття Руссю зветься й Західна Україна. Решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо), Руссю ніколи не вважалися.
«Собирание» Російською Імперією «земель русских» потребувало знищення національної пам’яті та ідентичності cусідніх народів.
Єкатерина ІІ продовжила розпочату Петром І справу. У секретному наказі генерал-прокурору сенату князю А.Вяземському Катерина ІІ дає наступні розпорядження:
З іншого боку на Правобережній Україні мовну експансію впроваджує Польща, в процесі поглинання Великого князівства Литовського, основними мовами якого були білоруська та українська.
Не дивлячись на заборони, згідно з переписами населення Російської Імперії 1897 року та переписом населення в Австро-Угроській імперії 1900 на території сучасної України рідною мовою вважали українську 70% населення, російську — 10%.
У часи Радянського Союзу одним з методів русифікації було переселення народів. Це мало на меті відірвати людей від їх історичних коренів та нав’язати єдину радянську ідеологію та російську мову. Українців відправляли на північ Росії та до Сибіру, натомість на землі східної України приїжджали русифіковані мешканці центральних регіонів Росії. Таким чином, з 1926 по 1989 рік росіян в структурі населення України збільшилось з 9% до 22 %.
Варто відмітити, за часи незалежності України кількість росіян зменшилась на 5 %.
Згідно з переписом населення 2001 року 68 % населення вважають рідною мовою українську, 29,6 % — російську.
Результатом русифікації є 46% етнічних українців на сході України та 37,6 % на в півдні, які вважають рідною мовою російську. В цілому по країні 14,8 % українців вважають рідною російську та 3,9% росіян вважають рідною українську мову.
Джерело: grafichne.info, Золочів. нет
ВИСЛОВИ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ
«А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У ïх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди»
Тарас Шевченко. "Передмова до нeздiйсненного видання "Кобзаря"
«Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу»
Олесь Гончар
«Людина, яка втратила свою мову, - неповноцiнна, вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови»
Павло Мовчан
«Хто не любить своєї рiдноï мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на iм'я людини»
Й. Г. Гердер
«Рiдна мова на чужинi
Ще милiшою стає»
Павло Грабовський
«Мова - це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною»
Кiндрат Крапива
«Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків»
Костянтин Ушинський
«Народ, що не усвідомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство»
Шафраник
«Найбільше i найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає I своє давнє життя i свої сподіванки, розум, досвід, почування»
Панас Мирний
«Мова - духовне багатство народу»
Василь Сухомлинський
«Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови...»
Максим Рильський
Джерело: КГБ
Чи задавали ви собі коли-небудь питання, коли почала формуватися українська мова? Першооснови сучасної української мови були закладені кілька тисяч років тому, приблизно одночасно зі становленням латинської мови.
Ближче до сьомого століття українська мова вже більш-менш була схожа на сучасну, хоча вона і зазнавала чималих мовних впливів. Та наразі наша мова – одна з найрозвиненіших та найбагатших мов світу, чим ми не можемо не пишатися.
Серед науковців побутує думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її мислення, впливає на манери, поведінку та навіть зовнішність! Вам, певно, доводилося помічати, що людина, яка довгий час живе поза межами батьківщини, стає зовсім не схожою на себе.
Цікаве про українську мову свого часу писав філолог Михайло Красуський. Згідно з його науковою працею «Давність української мови» (1880 рік), наша мова – першооснова багатьох мов Європи та Індії. Ці дослідження привели до висновку, що українська мова старша, аніж латинська, грецька чи старослов’янська.
Джерело: Енциклопедія корисного
Українська мова пройшла крізь терни тисячоліть
Українська мова є мовою корінного населення, що віками проживає на всій території сучасної України.
Більшість вчених вважають, що українська мова виникла близько середини першого тисячоліття нашої ери.
Разом з тим, чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи Трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.
Трипілля: 5,5-2,5 тис. років до нашої ери:
Дослідження рукописних пам’яток пост трипільського періоду історії України – Скіфської доби підтверджують поширеність української мови, рідної населенню, вже у першому тисячолітті до нашої ери.
Манускрипт «Рукопис Ора», написаний у скіфські часи в середині І тис. до нашої ери, має всі характерні риси української мови і називає землю Подніпровську і населення її — Руссю.
Природно, що в часи Київської Русі мовою корінного етносу була українська, що за попередні тисячоліття сформувалась на цих землях. Це доводять літописи XI-XIIIст, де поміж створеної у ІХ ст. Кирилом та Мефодієм церковнослов’янської, на якій вони були написані, зустрічаються вкраплення рідної для літописців мови, якою вони мислили у житті, тому іноді в рукописах збивалися на неї.
Передумови виникнення російської мови починають формуватись у ХІІ століття з просуванням християнських проповідників та руських князів на північний схід на землі фінсько-угорських племен.
На території Росії перші слов’яни з’явилися відносно недавно. Російська мова виникла насамперед на основі штучної церковнослов’янської — або так званої старослов’янської — мови, яка була створена у IX ст. н.е. просвітники Кирилом і Мефодієм і використовувалась слов’янськими християнами в релігійних службах та в адмініструванні. На територію Росії мова привнесена князями з династії Рюриковичів та їхніми нащадками після християнізації тубільців. У наслідок, мова була адаптована змішаним слов’яно-фіно-угорським населенням.
Сучасна російська мова виникла, як штучний суржик в наслідок реформ Петра I та німкені Катреини ІІ як інструмент розбудови централізованої імперії.
За часів Петра І та Катерини ІІ були здійсненні реформи, що закріпили за російською мовою сучасні риси. Найважливіші реформи були зроблені Михайлом Ломоносовим. У 1739 році він написав «Письмо о правилах российского стихотворства», а пізніше наукову російську граматику, яка лягла в основу курсу нової російської граматики 1771 року за авторством учня Ломоносова Барсова.
З метою завоювання сусідніх князівств під приводом «собирания земель русских» Катерина ІІ створила «великорусскую» або «государственную» історичну школу, ідеологічним фундаментом якої стала робота Н. Карамзіна «История государства российского». Основою нової історичної парадигми стало обґрунтування розпочатої ще Петром І трансформації Московського царства в Російську Імперію, яка проголошувала себе прямим спадкоємцем Київської Русі. Назва Московське царство була замінена на Російську Імперію в процесі петровських реформ 1708-1721 рр. Росія — грецька транскрипція назви Русь, хоча, слід відзначити, що Руссю історично називалася лише землі сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської та частин Черкаської і Полтавської областей. Русь — це виключно територія Центральної України, хоча починаючи з кінця ХІІ–початку ХІІІ століття Руссю зветься й Західна Україна. Решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо), Руссю ніколи не вважалися.
«Собирание» Російською Імперією «земель русских» потребувало знищення національної пам’яті та ідентичності cусідніх народів.
Єкатерина ІІ продовжила розпочату Петром І справу. У секретному наказі генерал-прокурору сенату князю А.Вяземському Катерина ІІ дає наступні розпорядження:
З іншого боку на Правобережній Україні мовну експансію впроваджує Польща, в процесі поглинання Великого князівства Литовського, основними мовами якого були білоруська та українська.
Не дивлячись на заборони, згідно з переписами населення Російської Імперії 1897 року та переписом населення в Австро-Угроській імперії 1900 на території сучасної України рідною мовою вважали українську 70% населення, російську — 10%.
У часи Радянського Союзу одним з методів русифікації було переселення народів. Це мало на меті відірвати людей від їх історичних коренів та нав’язати єдину радянську ідеологію та російську мову. Українців відправляли на північ Росії та до Сибіру, натомість на землі східної України приїжджали русифіковані мешканці центральних регіонів Росії. Таким чином, з 1926 по 1989 рік росіян в структурі населення України збільшилось з 9% до 22 %.
Варто відмітити, за часи незалежності України кількість росіян зменшилась на 5 %.
Згідно з переписом населення 2001 року 68 % населення вважають рідною мовою українську, 29,6 % — російську.
Результатом русифікації є 46% етнічних українців на сході України та 37,6 % на в півдні, які вважають рідною мовою російську. В цілому по країні 14,8 % українців вважають рідною російську та 3,9% росіян вважають рідною українську мову.
Джерело: grafichne.info, Золочів. нет
ВИСЛОВИ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ
«А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У ïх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди»
Тарас Шевченко. "Передмова до нeздiйсненного видання "Кобзаря"
«Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу»
Олесь Гончар
«Людина, яка втратила свою мову, - неповноцiнна, вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови»
Павло Мовчан
«Хто не любить своєї рiдноï мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на iм'я людини»
Й. Г. Гердер
«Рiдна мова на чужинi
Ще милiшою стає»
Павло Грабовський
«Мова - це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною»
Кiндрат Крапива
«Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків»
Костянтин Ушинський
«Народ, що не усвідомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство»
Шафраник
«Найбільше i найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає I своє давнє життя i свої сподіванки, розум, досвід, почування»
Панас Мирний
«Мова - духовне багатство народу»
Василь Сухомлинський
«Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови...»
Максим Рильський
Джерело: КГБ
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}