Любителям руської мови. Деякі акценти
Nov. 12th, 2012 10:15 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
parador.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_a26-го жовтня (за Юліанським) 1784 року Київський митрополит Самуїл Миславський видав такий наказ щодо навчання студентів Київської Академії правопису та вимові (цитую фрагмент):
Чому це раптом стало «всего нужнее»? Звідки у нас може виникнути підозра, що студенти Академії не вміли читати богослужбові тексти? Як ми можемо «перевірити» — через триста з гаком років — їхнє вміння читати і вимову?
Отже, після кілької занять, присвячених правильному читанню літери «ѣ» (з того, що вже читали, згадайте: вѣвцѣ, лѣтера, мѣ [нота мі], фантазѣя, прїидѣте, имѣтацѣя, в пропорцѣї, орґанѣста, спѣваєтъ, лѣчба — словом, «они всегда ѣ как „і“ произносятъ» © О. Сумароков), ми спробуємо розставити певні акценти.
«Проблема» правильної вимови у Київській Академії виникла після указу Петра 1720-го року:
Перед тим, як почати практичні заняття, зауважимо, що питання наголосів взагалі досить складне — і сучасних українців, і сучасних росіян могли би дуже здивувати наголоси, скажімо, XIV століття, не кажучи про ще раніші. І окремо варто зауважити, що наголоси у богослужбових текстах (так, це не розмовна мова і не «світська літературна» — ці мови раніше досить відчутно відрізнялися, не лише в Україні, а й у Росії, звісно) також можуть бути незвичними: наприклад, не всі, напевно, знають, що у слові «утішитель» у сучасній церковнослов’янській наголос стоїть на другому складі («утЄшитєль»).
Інші приклади (як було — як стало): вОдная—воднАя, бЕсѣда—бесѢда, вечЕря—вЕчеря, дарУй—дАруй, дасИ—дАси, защитИтель—защИтитель, ізбавИтель—ізбАвитель, лЕгко—легкО, малИй—мАлий, моЄму—моємУ, припадАю—припАдаю, самІ—сАмі, славИти—слАвити, хОщу—хощУ, утѣшИтель—утѢшитель, ХрИсте—ХристЕ і багато інших.
Зрозуміло, що не враховувати наголоси не можна, питання «якою мовою написано» без врахування наголосів часто просто порожнє.
Для сьогоднішнього читання ми візьмемо кілька фрагментів із книжок свт. Іоана Максимовича (митрополита Тобольськаго і всея Сибѣри), надрукованих у чернігівській друкарні у 1707–1708 роках. Я навмисно узяв книжки лише свт. Іоана Тобольського (1651–1715).
Свт. Іоан Максимович, «Богородице Дѣво», 1707 рік
Зверніть увагу — верх сторінки доклеєний пізніше, дописаний від руки кимось іншим. І дописаний вже з московськими наголосами (наголоси підкреслюю червоним, інше «щось цікаве» зеленим): до Петрового указу ми вживали «похвАла», після указу нас перевчали на «похвалУ».
На цій сторінці бачимо також написання «ї» — у словах «прославляющії», «вожделіющиї». Так само писав «ї» Микола Дилецький у своїй «Граматиці Музикальній». Нагадаю, що у сучасних підручниках церковнослов’янської «духи» вважають «декоративними», але це неправда. Просто треба вміти читати. Українською .)
Крім того, я підкреслив зеленим інші цікаві слова — просто цікаві. Не забувайте, проте, як саме треба читати «ѣ» (наказові форми дієслів на цій сторінці).
Тут цікавого більше — по-перше, зверніть увагу на перше підкреслене слово «зѣло». На підклеєному клаптикові наголос написано над «о», тоді як у всіх інших місцях наголос на першому складі «зѣ́ло». Друге «зѣло» частково заклеєне, і на підклеєному папірці також бачимо доставлений (другий) наголос. Але у тому, що наруковано було «зѣ́ло», а не «зѣло́», сумнівів немає. Саме «зІло» (римується із «дѣло»), а не «зєлО». Також тут бачимо «похва́ли», «тру́ди» (пам’ятаєте? Василь Стус писав синові: «ТрУдом, сину, наголос на „У“!»), «сі́я», «не́я». Зеленим кольором знову просто «цікаві слова» (серед них «мої», знову «ї»).
Свт. Іоан Максимович, «Θеа́трон», 1708 рік
Тут підкреслено червоним (тобто, бачимо ще наші давні наголоси, «дореформенні») слова «прече́стну» (казали «че́сний», а не «чесни́й»), знову «тру́ди» та «сі́я», але найцікавіше, як на мене, — «ім’я́» (не «і́мя»). Зеленим, знову ж, просто цікаві слова. Прочитайте.
Трохи транслітерації
Оскільки було помічено, й не раз, що багато хто лінується читати, інші справді просто не вміють читати руською мовою, — транслітеруємо один фрагмент із першого зображення:
Про чернігівську друкарню
Книжки із українськими наголосами друкарня намагалася видавати й після 1720-гоку:
«...многие студенты, учившиеся богословию и философии, во время производства их во священные чины являются вовся неисправны в чтении по церковным книгам, чрез что подвергают себя стыду, а на Академию и учителей навлекают предосуждение... А дабы все студенты и ученики, особливо желающие достигнуть священных чинов, в свободное от учения время упражнялись наиприлежнейшим образом в чтении церковных всякого рода книг, а паче Библии, с приобретением хорошего и чистаго произношения, особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее, — к тому ректор с префектом имеют употребить такия меры, которыя бы исполнению сего предписания действительно соответствовать могли».Найбільше нас у цьому наказі цікавить фрагмент «упражнялись... особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее» (до речі, треба не «о́ксія», а «оксі́я», якщо комусь це цікаво, і не «ва́рія», а «варі́я»).
Чому це раптом стало «всего нужнее»? Звідки у нас може виникнути підозра, що студенти Академії не вміли читати богослужбові тексти? Як ми можемо «перевірити» — через триста з гаком років — їхнє вміння читати і вимову?
Отже, після кілької занять, присвячених правильному читанню літери «ѣ» (з того, що вже читали, згадайте: вѣвцѣ, лѣтера, мѣ [нота мі], фантазѣя, прїидѣте, имѣтацѣя, в пропорцѣї, орґанѣста, спѣваєтъ, лѣчба — словом, «они всегда ѣ как „і“ произносятъ» © О. Сумароков), ми спробуємо розставити певні акценти.
«Проблема» правильної вимови у Київській Академії виникла після указу Петра 1720-го року:
«... а вновь книг никаких кроме церковных прежних изданій, не печатать. А и оныя церковыя старыя книги, для совершеннаго согласія c великороссійскими, c такими же церковными книгами справливать прежде печати c теми великоросскими печатми, дабы никакой разни и особаго наречія во оных не было; а других никаких книг, ни прежних ни новых изданей, не объявя об оных в Духовной Коллегіи, и не взяв от оной позволенія, в тех монастырех не печатать, дабы не могло в таких книгах никакой в Церкви Восточной противности и c великороссійскою печатью несогласія произойти».Але зверніть увагу — Миславський видав свій наказ у 1784-му році, через 64 роки після указу Петра. І Сумароков своє «всєґда как „і“ проізносятъ» сказав не раніше середини XVIII-го. Це означає, що Україна таки довго боронила свою орфографію і вимову, перш ніж усі книжки було виправлено (іноді із додаванням нових помилок!) й усіх студентів та вчителів було перевчено читати богослужбові тексти на московський штиб.
Перед тим, як почати практичні заняття, зауважимо, що питання наголосів взагалі досить складне — і сучасних українців, і сучасних росіян могли би дуже здивувати наголоси, скажімо, XIV століття, не кажучи про ще раніші. І окремо варто зауважити, що наголоси у богослужбових текстах (так, це не розмовна мова і не «світська літературна» — ці мови раніше досить відчутно відрізнялися, не лише в Україні, а й у Росії, звісно) також можуть бути незвичними: наприклад, не всі, напевно, знають, що у слові «утішитель» у сучасній церковнослов’янській наголос стоїть на другому складі («утЄшитєль»).
Інші приклади (як було — як стало): вОдная—воднАя, бЕсѣда—бесѢда, вечЕря—вЕчеря, дарУй—дАруй, дасИ—дАси, защитИтель—защИтитель, ізбавИтель—ізбАвитель, лЕгко—легкО, малИй—мАлий, моЄму—моємУ, припадАю—припАдаю, самІ—сАмі, славИти—слАвити, хОщу—хощУ, утѣшИтель—утѢшитель, ХрИсте—ХристЕ і багато інших.
Зрозуміло, що не враховувати наголоси не можна, питання «якою мовою написано» без врахування наголосів часто просто порожнє.
Для сьогоднішнього читання ми візьмемо кілька фрагментів із книжок свт. Іоана Максимовича (митрополита Тобольськаго і всея Сибѣри), надрукованих у чернігівській друкарні у 1707–1708 роках. Я навмисно узяв книжки лише свт. Іоана Тобольського (1651–1715).
Свт. Іоан Максимович, «Богородице Дѣво», 1707 рік
Зверніть увагу — верх сторінки доклеєний пізніше, дописаний від руки кимось іншим. І дописаний вже з московськими наголосами (наголоси підкреслюю червоним, інше «щось цікаве» зеленим): до Петрового указу ми вживали «похвАла», після указу нас перевчали на «похвалУ».
На цій сторінці бачимо також написання «ї» — у словах «прославляющії», «вожделіющиї». Так само писав «ї» Микола Дилецький у своїй «Граматиці Музикальній». Нагадаю, що у сучасних підручниках церковнослов’янської «духи» вважають «декоративними», але це неправда. Просто треба вміти читати. Українською .)
Крім того, я підкреслив зеленим інші цікаві слова — просто цікаві. Не забувайте, проте, як саме треба читати «ѣ» (наказові форми дієслів на цій сторінці).
Тут цікавого більше — по-перше, зверніть увагу на перше підкреслене слово «зѣло». На підклеєному клаптикові наголос написано над «о», тоді як у всіх інших місцях наголос на першому складі «зѣ́ло». Друге «зѣло» частково заклеєне, і на підклеєному папірці також бачимо доставлений (другий) наголос. Але у тому, що наруковано було «зѣ́ло», а не «зѣло́», сумнівів немає. Саме «зІло» (римується із «дѣло»), а не «зєлО». Також тут бачимо «похва́ли», «тру́ди» (пам’ятаєте? Василь Стус писав синові: «ТрУдом, сину, наголос на „У“!»), «сі́я», «не́я». Зеленим кольором знову просто «цікаві слова» (серед них «мої», знову «ї»).
Свт. Іоан Максимович, «Θеа́трон», 1708 рік
Тут підкреслено червоним (тобто, бачимо ще наші давні наголоси, «дореформенні») слова «прече́стну» (казали «че́сний», а не «чесни́й»), знову «тру́ди» та «сі́я», але найцікавіше, як на мене, — «ім’я́» (не «і́мя»). Зеленим, знову ж, просто цікаві слова. Прочитайте.
Трохи транслітерації
Оскільки було помічено, й не раз, що багато хто лінується читати, інші справді просто не вміють читати руською мовою, — транслітеруємо один фрагмент із першого зображення:
Приступі́те ко мні, вожделіющиї мене, і от жит моїх наситі́теся, пам’ять бо моя сладчайш(?) паче меда, і наслідіє моє паче сота медвенна.Будь ласка, у кого є бажання, транслітеруйте ці фрагменти сучасною російською.
Піснь Богородиці. Небесной Цариці,
От Бога посла́нна, Ангелом рече́нна.
Рифмами сложися, в ползу разширися.
Доброхотні чтіте, Марію славіте.
Про чернігівську друкарню
Книжки із українськими наголосами друкарня намагалася видавати й після 1720-гоку:
Щоб обійти цензуру, друкарня намагалася щось видавати з неправильними датами — з часу з-перед указу 1720 р. Але надійшов про це донос, і чернігівська друкарня була змушена припинити видавничу діяльність аж до 1743 р.»/Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002, с. 250/.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-11-12 08:31 am (UTC)А вообще это была эпоха в истории русской церкви, когда императрице пришлось специальным указом Синоду требовать, чтобы архиереи назначались также из числа "великороссиян" - фактически к середине XVIII века "москалей" из высшего клира "малороссийская мафия" вымела начисто, все архиепископские и епископские места шли только любым землячкам. Что не могло потом не вызвать ответной реакции.
Любителям руської мови. Деякі акценти
Date: 2012-11-12 08:39 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-12 09:09 am (UTC)Стаття в Філологічному віснику майже готова....Праця повинна бути нагороджена якщо не грошима то хоча б публікацією....
.
а тепер до суті: ніколи не звертав на наголоси при читанні. а дарма! ...дуже цікаво.
і буква "Ї" приймається без заувваги...майже без зауваги....але на першій сторонці ( позначено як ;а) бачу слово прїйми.......вже інше позначення для одного і того ж звуку "йі"?
окрім того не можу дочитати напис рукою внизу " .???...знаменіє любоє"
а також на другому скані ;;В "Пресвятившему ...? сину отцу???"....
no subject
Date: 2012-11-12 09:11 am (UTC)Впізнаю Канцеляриста!!! Так тримати....
no subject
Date: 2012-11-12 09:24 am (UTC)Літера «ї» читалася як «і» та «и», залежно від... Чи я не зрозумів Ваше питання?
> а також на другому скані ;;В "Пресвятившему ...? сину отцу???"....
Не зрозумів :)
no subject
Date: 2012-11-12 09:25 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-12 09:25 am (UTC)не звертаєм уваги на спорідненість церковної та світської влади. Для православія це норма!?
але по хронології до правління Фтарої ще добрих півстоліття...?
.
говорим брати-малороси а в кишені тримаєм камінь "малороссийская мафия"?
Творцям Імперії жаль стало навіть довірити очолити якийсь монастир,,,,БратИ, майже братИ - але не забувайте хто повинен бути зверху!???
От і від таких відносин теж нас повинна захистити власна держава....
no subject
Date: 2012-11-12 09:29 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-12 09:36 am (UTC)Їх я прочитав як ".....знаменіє любоє" а перші букви не розберу.....
на іншій відповідно " пресвятившему....."
Вам вдалось прочитати ці помітки?
no subject
Date: 2012-11-12 09:41 am (UTC)Сиріч ,навпаки: Буранівські бабушкі співали б на Євробаченні гуцульських коломийок.....
no subject
Date: 2012-11-12 09:43 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-12 09:45 am (UTC)тепер все стало на місце.....
Дякую....а то ламаю голову.....
no subject
Date: 2012-11-12 09:51 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-12 09:55 am (UTC)Вдаръ (чи "В дар"?) — змет (вертикальний винос) -р- означає пропущений єр=ъ
no subject
Date: 2012-11-12 09:56 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-12 09:59 am (UTC)почитую помаленьку старописи....але вперше запізнався з назвою....
наша "русалка дністрова" у фотокопіях читається вже набагато легше....
no subject
Date: 2012-11-12 10:05 am (UTC)З плином часу в письмо потрапили б оті "нехай" і тоді б уже діти-гімназисти "нехаїли" своїх батьків.....
А то тільки в 20ст. почули фрази типу ."..залізяку на пузяку...". Та й до сьогодні забути не змозі.....
народна мова заразна.....навіть дуже заразна....
no subject
Date: 2012-11-12 10:06 am (UTC)українофобськійвіндовій розкладці -ґ- витягається через <правий альт>+<г> 8)no subject
Date: 2012-11-12 10:10 am (UTC)але не працює....напевне потрібно оновити сторінку розширення в ASC!!-кодах.... Віруси, знаєте, дуже шкідливі не тільки для РС але й для оточуючих....
no subject
Date: 2012-11-12 10:13 am (UTC)"Повбивав би"©
no subject
Date: 2012-11-12 10:31 am (UTC)перевірив у Ворді. Жодних проблем....
....
"Повбивав би"©
no subject
Date: 2012-11-12 10:41 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-12 10:44 am (UTC)...я знаю які ви агресивні до западенців....напевне,через творців своєї граматики???
no subject
Date: 2012-11-12 10:51 am (UTC)no subject
Date: 2012-11-12 10:52 am (UTC)Саме так.