urb_a | Любителям руськоїм мови. І нарѣчія .) (Reply)

Хотів викласти сьогодні зовсім інший матеріал (вже горить, бо схоже, що не всі розуміють, про що мова), але передумав, покажу дещо на додачу до теми про вєлікій народ.

Про «малоросійскоє вліяніє» на «вєлікорусскую культуру» ми читали у Виноградова і Сумарокова, у Харламповича і Безсонова; ми вже знаємо, ким був Іоан Максимович, — а тепер подивимося ще на дві нотні збірки, написані у Санкт-Петербурзі у середині XVIII-го століття.

Перша — 1750-й рік:

Підкреслюю: «напѣву Кvєвскаго, а нарѣчія велікороссійскаго». Це також означає, що у Києві співали інакше. Як довго, невідомо, проте інакше, іншою мовою.

Цей ірмологіон написав якийсь Орест Софронієв — на «замовлення» настоятеля Троїце-Сергієвої лаври. Чи був він монахом Лаври, невідомо; писав також у Петербурзі, у 1748-му році. І також «по зна́менію Кvєвскому, а нарѣчію велікороссійскому».

Щоб це було якось схоже на урок руської мови, напишу транслітерацію вірша з лівої сторінки другої ілюстрації — напишу російську транслітерацію, але українськими і російськими літерами, щоб не виникало сумнівів, як читати те чи інше слово:

Просят Отца піщі рыкающє скімны.
І мы просє́м поющє чістім срдцем гімны.
Іхже сложіша в ползу нашу отці мнозі
лікующіі нынє в нєбєсном чертозє.
Да і здє поживєм бєз нужді лєта многа,
І безсмертную піщу воспріймем от Бога.
Доброгласіє в людєх єсть дар Божій вєлій,
Єгда в церкві смірєно поєть кто вєсєлій,
Пріятнєйшімі пєснмі слухі услаждаєт,
І за двох молящіхся вомінєн бываєт.
Сєбє ползуєт поя з бєзплотнімы лікы
Славу і вєлічія своєго владікі.
І другіх слышащых бєз сна, акі страж бдящій,
Во умілєніє і бодрость пріводящій.

Ммм.. Не нагадує Азарова?

Будь ласка, хто хоче і може, напишіть коректну транслітерацію російськими літерами. Так, я розумію, що «з безплотними лики», «владики», «двох» — це українською, але хай™: можливо, я ще щось перемудрив, тож напишіть .)

Ще раз зверну увагу, що обидві збірки писалися у Росії і для Росії.