urb_a | Українсько-російський конфлікт в Криму: причини та нові безпекові виклики (Reply)

Originally posted by

ahiya at Українсько-російський конфлікт в Криму: причини та нові безпекові виклики

18.04.2014, 12:40, Тарас Жовтенко кандидат політичних наук, спеціально для 112.ua

Формування безпекової політики України відбувається на основі глибокого аналізу сучасних геополітичних змін у регіоні та світі, які характеризуються закінченням глобальної конфронтації, викликаної ідеологічним протиборством двох світових систем. Проте сьогодні залишаються протиріччя, що пов'язані з розбіжностями національних інтересів, цілей, позицій України на внутрішньому, регіональному та світовому рівнях.

Внаслідок економічних прорахунків і затягування реформаторських процесів, сукупності негативних чинників екологічного характеру та специфічних особливостей культурно-історичного розвитку України існує низка викликів, ризиків і загроз щодо досягнення її стратегічних цілей.

Передумови і причини

Внутрішній комплекс характеризується, насамперед, фактором внутріполітичної боротьби в Україні. Тотальний брак ідей та стратегічних візій розвитку держави як основи конкретності політичного середовища держави спричинив до того, що чутливі з точки зору національної безпеки питання державної єдності та зовнішньої політики опинилися у фокусі політичного протистояння та передвиборчих гасел українських політичних партій. Відтак, замість практичного наповнення на рівні цілком конкретних політичних кроків, ці теми були свідомо переведені у площину передвиборчого дискурсу. Це, своєю чергою, спричинило розшарування українського суспільства, та розмивання сприйняття ним цих тем, і уможливило численні спекуляції в їх контексті для отримання додаткової суспільної підтримки на чергових парламентських та/або президентських виборах. Одним із результатів цього стала відсутність адекватної державної політики щодо Криму (в тому числі й в інформаційній, культурній, мовній, інших сферах), а також викривлене сприйняття як Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, так і Європейського Союзу і НАТО.

Зовнішні чинники можна розділити на дві групи.

Перша – сторонній вплив на внутріполітичні процеси України в умовах надмірного використання проблем державної єдності та зовнішньої політики у внутріполітичній боротьбі.

Друга – геополітичні чинники, до яких можна віднести зовнішньополітичні кроки окремих країн, що спираються на геостратегічні візії Заходу (Україна як ключова держава зміцнення позицій європейської та євроатлантичної спільнот) і Сходу (геополітичних планів РФ встановити так званий "Південний пояс безпеки" довкола країн-членів НАТО, який мав включати в себе, окрім Криму, ще й Придністров'я). Фактори обох груп в різній мірі впливають на політичне майбутнє України як елемента архітектури системи міжнародних відносин та міжнародної безпеки.

Окреме занепокоєння викликають факти неконтрольованого відтоку зброї з захоплених військових частин ЗС України в Криму, а також інформація про масове придбання українських військових одностроїв та шевронів невідомими особами на півострові. Все це ще раз підтверджує провокативний характер сценарію цієї військово-політичної операції проти України.

Нові виклики

Загалом ця ситуація розкрила повний спектр проблем функціонування безпекового сектору України. Умовно ці проблеми можна згрупувати наступним чином.

Діяльність українських спецслужб. Окрім традиційно неконкретної в силу невизначеності та підпорядкованості логіці внутріполітичної боротьби зовнішньополітичного курсу держави інформаційної діяльності розвідувальних служб, окремо слід відзначити недостатньо активність контррозвідувальних заходів. Ліквідація цілого напряму контррозвідувальної діяльності по російському напрямку уможливила вільну діяльність на території України кадрових офіцерів російських спецслужб. Останні повідомлення свідчать про існування в нашій державі розгалужених російських агентурних мереж. Окрім того, нещодавні резонансні події довкола окремих керівників українських спецслужб свідчать про наявність потужної мережі "агентів впливу" не тільки в силових структурах, а й в українському політикумі в цілому. Все це не могло не впливати на стан інформаційно-аналітичного забезпечення державної політики в цілому, і механізмів прийняття рішень зокрема.

Військова політика. Курс на перманентне скорочення чисельності Збройних сил України, їх постійне "реформування" за відсутності будь-якого стратегічного бачення впродовж усіх років незалежності спричинило до катастрофічного падіння реальної обороноздатності українського війська саме в той час, коли необхідність в цьому як ніколи актуальна. Таке стратегічне бачення завжди системно пов'язане з зовнішньополітичним курсом держави. Позаблоковий статус передбачає функціонування національних збройних сил в конкретно визначеному форматі, в той час як тісна співпраця на межі входження до конкретного міжнародного військово-політичного об'єднання диктує принципово іншу логіку розвитку національної армії. За умов існування в Україні різновекторних зовнішньополітичних стратегій та постійного зміщення пріоритетів між ними в процесі внутріполітичної боротьби, реформування Збройних сил здійснювалося безсистемно. Окрім того, армія майже завжди була заручником і ресурсом економії бюджетних витрат.

Інформаційна безпека. Результатом домінування впродовж останніх 20 років досить вузького, часто технологічного, розуміння терміну "інформаційна безпека" призвело до майже цілковитого ігнорування інформаційної складової системи національної безпеки на загальноприйнятому в світі гуманітарному рівні. Відтак проблеми захищеності від актів інформаційної та психологічної війни на рівні суспільства та держави довгий час залишалися без належної концептуальної та практичної уваги. Результатом цього стала неготовність нашої держави до захисту й адекватних дій у відповідь на інформаційно-психологічну агресію. Яскравим свідченням цього є припинення мовлення окремих російських каналів на території України, спричинене, окрім очевидних причин, ще й неспроможністю нашої держави конкурувати з ними у власному інформаційному середовищі. Іншим негативним результатом такого стану речей є розшарування суспільства за мовним, світоглядним принципом, спричинене відмінними "інформаційними картинками" у різних частинах країни.

Висновки

Взаємодія системи безпеки із соціальним середовищем являє собою процес обміну інформацією, що має змінний характер. Суперечності (боротьба) періодично чергуються зі співробітництвом (сприянням). Якщо зовнішні суперечності відбуваються між системою безпеки і середовищем, то внутрішні – між елементами самої системи.

Стратегічні уроки, які Україна повинна винести з поточної кризи довкола АР Крим, повинні стосуватися як внутрішніх – вдосконалення архітектури системи національної безпеки держави, починаючи з найвищого (інститут РНБО) і закінчуючи найнижчим (функціонування територіальних підрозділів суб'єктів політики національної безпеки) рівнями цієї системи.

Баланс потенціалу і повноважень елементів цієї системи повинен чітко відповідати наявним загрозам і безпековим викликам нашій державі, і відштовхуватись від чітко сформульованих у концептуальних документах національних пріоритетів.