ЗАПЕКЛЕ БРАТЕРСТВО

[vadgont.livejournal.com]

Присвячується нашим злісним братам-ворогам росіянам

Росія! скільки в цьому слові
Жалю, ненависті і болю
Для українців, для народу,
Що добровільно втратив волю
І опинився у ярмі...
Страшному братньому ярмі,
Що гірше панської неволі;
Де все замішане на крові,
Де брат знущається над братом,
Де брат стає безжальним катом,
Де нищать гідність, честь і славу,
Де силоміць кладуть на лаву
І вибивають батогом
Любов до власної країни,
До Батьківщини - України!
Де нищать материнську мову,
Де примусово знов і знову
Привчають до чужого слова...

Отак нас москалі любили:
Коли хвалили, коли били,
Інколи голодом морили,
І тайкома могили рили,
Щоб нишком трупи поховать
І страшний злочин приховать...
Все... поховали...
І поховання розрівняли,
Щоб у майбутньому не знали,
Як українців убивали.
За рідну землю мордували,
У буцигарнях катували
За добру пам'ять про дідів...
Ми все терпіли від братів;
Бо це ж брати... Брати?! Кати!
Хіба брати так учиняють? -
Підступно землю забирають,
В ярмо неволі запрягають,
Та землю горем засівають;
А наостанок, щоб вродило,
Людською кров'ю поливають...

Так москалі хазяйнювали:
З народу пам'ять вибивали,
Все українське зневажали,
Та ображали, як могли:
"Вы - малоросы, вы - хохлы!" -
Отак повчали нас брати
В часи імперської доби...

Авторські права (с) 2012 Вадим Ґонтаренко
Усі права застережено

Comments

[cancellarius.livejournal.com]

тю, нашли чем удивить! вот она, самая мякотка и писечка:

АНАТЕМА

Спрацьований, сивий, безсилий…
Та є в мене мрія свята:
Дожити до краху Росії –
Моя невідступна мета!
Не міг би скарати я фредку,
Тим паче – безкривдне теля,
Та знаю завжди, як абетку:
Нещадно б карав москаля!
Не тільки за рідну Вкраїну,
Батуринську й Крутську різню,
За втрачену власну родину,—
Але й за Кавказ, за Чечню!
Десь пишеться присуд Росії!..
Молюся крізь літ непроглядь:
— Розвалюйся, чорна озіє,
Під валом всесвітніх проклять!

СВЯЩЕННИЙ ГНІВ

…Моя зненависте, Росіє! В. Стус

— Росіє, серця пам’яттю всією
Свячу, мов ніж, на тебе лють!
Ще змалку чув зневажливе «Расєя!»
І в цьому слові — точна твоя суть.
«Расєя»— слово сіре і понуре,
Як вовча лапа, хиже й шкарубке,
Мульке й смердюче, як тюремні мури,
Шорстке на дотик, а на смак — гидке.
За п’яну дич, за «лапті-лапатушкі»,
За лайки бруд, за бридь паскудних слів
Ненавиджу тебе, і щиродушно
Бажаю знищення на схрещенні вітрів!
и з перших літ, відколи себе тямлю,
Була мені гидкіша, ніж упир.
Гадючою «промовністю об’явлень»
Вгризалась в душу, наче лютий звір.
І ти мене навчити ще хотіла
Брехливих гасел та облудних догм?!..
Ти! — Темна, мстива і злостива сила,
На горлі світу зціплений бульдог!
— Стривай, — діждеш заслуженої долі,
Пожнеш своє посіяне сповна!
Жде воля всіх, а за твою сваволю —
Тобі — зима, а світові — весна.
Не гідні на планеті існувати
Злочинні винуватці горя й бід
— Наслідники прадавніх азіятів,
Що прагнуть підкорити цілий світ.

читать, рыдать, платить и каяться!