Нова драма

[ihorhulyk.livejournal.com]

Originally posted by ihorhulyk at Нова драма

Ілюстрація: vu.ua

Пересічний аптекар, який міг би до кінця своїх днів товкти у ступі компоненти панецей від грипу, однак зміг осягти усю глибину суспільних протиріч, – засновник «нової драми» Генрик Ібсен, – залишив нам просту сентенцію, яка цілком годилася б для нинішніх учасників «боротьби за престоли» («Боротьба за престол» – так називалася одна із перших народно-історичних п’єс Ібсена). Він радив уникати чорного ходу, коли двері до зали відчинені.
Однак часто змагання за державні посади в Україні розпочинаються акурат із чорного ходу, перетворюючи їх, радше, на «ляльковий дім» (найвідоміша драма норвезького «аптекаря»). І в цьому, мабуть, трагедія тих, хто бере участь у цих безконечних катавасіях, а відтак – лихо для загалу.
Транспарентність української влади закінчується там, де починаються кулуарні домовленості, дрібні недомовки, цинічні компроміси, а що найгірше – приховані у глибокі прокурорські шухляди стоси компромату на політичних опонентів. Відтак маємо вже не драму, а суспільний шок, коли виборець, зупинивши свій погляд на конкретному персонажі з кількох десятків інших, одного чудового дня дізнається про його не надто чисту спідню білизну. На жаль, це не поодинокі трафунки, це – ретельно сплановані спецоперації на знищення, це – політика по-українськи. Зрештою, не тільки по-українськи…
Мабуть, тому в офіси влади потрапляють з чорного ходу персонажі, влучно змальвані недавно Шендеровічєм: "Неосвічені, зате жваві, байдужі до рефлексій, зате чутливі до віянь, вони хутко освоять нові начальницькі коридори. Смак до молотьби язиком і до засік Батьківщини не втратять до смерті. Хто безсовісніший, стане рогозіним або жіріком, менш фартовіші застрягнуть на нижчих поверхах…".
Але сяк-так обравши собі провідника, нація знову ж таки з превеликим подивом спостерігає, як його колишні супротивники, які буквально вчора із піною на губах ґвалтували про ницість актуального фаворита, за будь-якої нагоди починають возносити його шляхетність та непересічність, його «історичну місію», його далекозорість… Заради чого? Та задля самозбереження, задля того, аби пережити «окаянні дні» правління «ворога», здатного зараз застосувати проти них усю міць та витонченість державної каральної машини. Так пристосуванство, конформізм і зрада перетворюються на неодмінні атрибути суспільної моралі, перебираються у «лялькові доми» обивателів, в офіси і контори, себто стають загальноприйнятним стандартом. Так корупція, про боротьбу із якою легко і натхненно розповість вам навіть неотесаний дядечко з будь-якого львівського ринку, проникають у найдрібніші клітини суспільного організму, підтримуючи пандемію подвійних стандартів, вибіркового правосуддя, вседозволеності тих, хто на престолі або ж поблизу нього.
Але... "Нинішня держава має два варіанти. Або не чинити спротиву і дати вирости на своєму трупі цій самій новій Україні – державі геть іншого типу, з потужними вертикальними соціальними ліфтами та здоровим громадянським суспільством. Або сконати під ударами Другого Майдану" (Дмитро Тимчук).
На жаль, минулі вибори навряд чи змінять звичаї нашого «лялькового дому». На жаль, тому що загал не готовий повірити у щирість та альтруїзм своїх обранців, а якщо й повірить, то є мало сумнівів, що наступного ж дня після інавгурації переможця, вишуковуватиме у ньому первородний гріх. Гріх безсилля перед системою, яка здатна перемолоти найсильніші натури і найпрекрасніші задуми. Системи, до якої веде тільки «чорний хід».
Ігор Гулик
Новая драма
Простой аптекарь, который мог бы до конца своих дней толочь в ступе компоненты панеций от гриппа, однако смог постичь всю глубину общественных противоречий, - основатель «новой драмы» Генрик Ибсен, - оставил нам простую сентенцию, которая вполне годилась бы для нынешних участников «борьбы за престолы»(«Борьба за престол»- так называлась одна из первых народно-исторических пьес Ибсена). Он советовал избегать черного хода, когда двери в зал открыты.
Однако часто борьба за государственные должности в Украине начинается аккурат с черного хода, превращая ее, скорее, в «Кукольный дом» (известная драма норвежского «аптекаря»). И в этом, пожалуй, трагедия тех, кто участвует в этих бесконечных катавасиях, и соответственно - беда для общества.
Транспарентность украинской власти заканчивается там, где начинаются кулуарные договоренности, мелкие недомолвки, циничные компромиссы, а что хуже - скрытые в глубокие прокурорские ящики со стопками компромата на политических оппонентов. Поэтому имеем уже не драму, а общественный шок, когда избиратель, остановив свой взгляд на конкретном персонаже из нескольких десятков других, в один прекрасный день узнает о его не слишком чистом нижнем белье. К сожалению, это не единичные случаи, это - тщательно спланированные спецоперации на уничтожение, это - политика по-украински. Впрочем, не только по-украински...
Наверно, именно поэтому в офисы власти попадают с черного хода персонажи, точно нарисованные недавно Шендеровичем: "Малообразованные, но бойкие, равнодушные к рефлексиям, но чуткие к веяниям, они быстро заселят новые начальственные коридоры. Вкус к молотьбе языком и закромам Родины не потеряют до смерти. Кто побесстыжее, станет рогозиным или жириком, менее удачливые застрянут на этажах пониже…".
Таким образом кой-как избрав себе руководителя, нация опять же с превеликим удивлением наблюдает, как его бывшие противники, которые буквально вчера с пеной у рта вопили о низости актуального фаворита, по любому поводу начинают возносить его благородство и незаурядность, его «историческую миссию», его дальнозоркость... Ради чего? Для самосохранения, для того, чтобы пережить «окаянные дни» правления «врага», способного сейчас применить против них всю мощь и изящество государственной карательной машины. Так приспособленчество, конформизм и предательство превращаются в непременные атрибуты общественной морали, переселяются в «кукольные дома» обывателей, в офисы и конторы, то есть становятся общепринятым стандартом. Так коррупция, о борьбе с которой легко и вдохновенно расскажет вам даже неотесанный дяденька с любого львовского рынка, проникают в мельчайшие клетки общественного организма, поддерживая пандемию двойных стандартов, выборочного правосудия, вседозволенности тех, кто на престоле или вблизи него.
Но... "У нынешнего государства есть два варианта. Либо перестать сопротивляться и дать вырасти на своем трупе этой самой новой Украине – государству совершенно иного типа, с мощными вертикальными социальными лифтами и здоровым гражданским обществом. Или сдохнуть под ударами Второго Майдана" (Дмитрий Тымчук)
К сожалению, прошедшие выборы вряд ли изменят обычаи нашего «кукольного дома». К сожалению, потому что общественность не готова поверить в искренность и альтруизм своего избранника, а если и поверит, то мало сомнений, что на следующий день после инаугурации победителя, будет выискивать в нем первородный грех. Грех бессилия перед системой, способной перемолоть сильные натуры и прекрасные замыслы. Системы, в которую ведет только «черный ход».
Игорь Гулык