urb_a | шерше ля фам прям (Reply)

надибав в мордокнизі

Уже два місяці в Україні – і часто, як і завжди, чую від друзів знайому тему про «цю-йобнуту-країну». «Треба вшиватися з цієї-йобнутої-країни», «ти ж знаєш, у нас така-йобнута-країна», «все як завжди у цій-йобнутій-країні», «хіба в цій-йобнутій-країні може бути по-іншому?» і т.д. –

Але: поживши в кількох країнах і надвох континентах я якось цілком спонтанно зрозумів одну штуку, вийшов, можна сказати на формулу. Звучить вона так: «всі країни нормальні однаково; всі країни йобнуті по-своєму».

Йобнутість американців чи французів нічим не краща йобнутості українців. Вона просто інша. Бо територія йобнутості скрізь інша, суб’єктивна і «неповторна».

Якщо ви приїхали в чужу країну і думаєте, що вона нормальна на 100% - почекайте трохи, і раптом ви випадково натрапите на ту унікальну територію, ту неповторну сферу, той національний куточок, де вам скажуть: «стоп, а ось тут ми будемо йобнутими». Абсолютно і безмежно, «бессмысленно и безпощадно». «Це наша унікальна неповторна абсолютна національна йобнутість».

Я навіть думаю, що саме ця унікальна територія йобнутості і є тим, що всі країни по-своєму лагідно називають своєю «національною ідеєю».