Сравниваем
Sep. 7th, 2012 11:14 pmТипичная великоросская деревня того времени:


И Тарас-Григорьич в довесок:
От 14 июля 1857
... в великороссийском человеке есть врождённая антипатия к зелени, к этой живой блестящей ризе улыбающейся матери природы. Великороссийская деревня – это как выразился Гоголь, наваленные кучи серых брёвен с чёрными отверстиями вместо окна, вечная грязь, вечная зима! Нигде прутика зелёного не увидишь, а по сторонам непроходимые леса зеленеют. А деревня, как будто нарочно, вырубилась на большую дорогу из-под тени этого непроходимого сада, растянулась в два ряда около большой дороги, выстроила постоялые дворы, а на отлёте часовню и кабачок, и ей ничего больше не нужно. Непонятная антипатия к прелестям природы.
В Малороссии не то. Так деревня и даже город укрыли свои белые приветливые хаты в тени черешневых и вишнёвых садов. Там бедный, неулыбающийся мужик окутал свою унылую, задушевную песню в надежде на лучшее существование. О моя бедная, моя прекрасная, моя милая родина!


И Тарас-Григорьич в довесок:
От 14 июля 1857
... в великороссийском человеке есть врождённая антипатия к зелени, к этой живой блестящей ризе улыбающейся матери природы. Великороссийская деревня – это как выразился Гоголь, наваленные кучи серых брёвен с чёрными отверстиями вместо окна, вечная грязь, вечная зима! Нигде прутика зелёного не увидишь, а по сторонам непроходимые леса зеленеют. А деревня, как будто нарочно, вырубилась на большую дорогу из-под тени этого непроходимого сада, растянулась в два ряда около большой дороги, выстроила постоялые дворы, а на отлёте часовню и кабачок, и ей ничего больше не нужно. Непонятная антипатия к прелестям природы.
В Малороссии не то. Так деревня и даже город укрыли свои белые приветливые хаты в тени черешневых и вишнёвых садов. Там бедный, неулыбающийся мужик окутал свою унылую, задушевную песню в надежде на лучшее существование. О моя бедная, моя прекрасная, моя милая родина!
no subject
Date: 2012-09-07 08:18 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:21 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:28 pm (UTC)--
Одним з найдокладніших описів тогочасної України є денник подорожі сирійського архідиякона Павла Алепського, що разом зі своїм батьком, антіохійським патріархом Макарієм Ш, подорожував Україною в 1654-1956 рр. Подаючи відомості про господарство, побут, матеріальну культуру, освіту та суспільну опіку в Україні, найбільше, звісно, цікавився церковним життям, релігійними обрядами та церковним мистецтвом і передусім архітектурою. Про Україну пише із захопленням, як про “прекрасну країну, що повна мешканців і замків, як гранатове яблуко зерен”.
Уперше ступивши на українську землю, Алепський помітив велику культурність населення: “По всій Козацькій землі ми помітили чудову рису, що нас дуже вразила: всі вони, за незначними винятками, навіть здебільшого їхні жінки та доньки, вміють читати та знають порядок богослужіння і церковний спів. Крім того, священики вчать сиріт і не дозволяють їм тинятися неуками по вулицях… У козацькому краю в кожному місті та селі побудовані будинки для бідних і сиріт. Хто туди заходить, дає їм милостиню…”
Підкреслюючи грамотність усього населення України, Алепський зазначає й про високу освіченість українських духовників: “Серед монастирських наставників є люди вчені, правники, промовці, знають логіку й філософію та працюють над глибокими питаннями…”
З України через Путивль Алепський зі своїм батьком вирушили до Москви, де були майже два роки. Своє перебування там він описує в дуже непривабливому світлі, і незважаючи на те, що патріарх отримав там великі подарунки, Москва їм дуже не сподобалася. Про москалів пише, що “всі вони, від великого до малого, мають п’ятий темперамент, саме лукавство… Життя москалів дуже пригнічене, і ніхто з чужинців не може терпіти цього, людині увесь час здається, ніби вона у в’язниці”. Узагальнено про своє перебування в Москві Алепський зазначає: “Жарти та сміх стали для нас зовсім чужими, бо лукаві москалі підглядали нас і про все доносили. Бог хай спасе нас і звільнить від них”.
no subject
Date: 2012-09-07 08:29 pm (UTC)Але як тільки патріарх і його оточення знову ступили на українську землю, то відчули величезне полегшення. Ночуючи перед Києвом на березі Дніпра, Алепський пише: “Цієї ночі ми спали на березі ріки, цілком задоволені та спокійні, бо від тієї миті, коли ми лише побачили Печерську Лавру, що здалеку виблискувала своїми банями, як лише до нас долетіли премилі пахощі цих квітучих земель, наші душі затремтіли від радощів та втіхи, серця наші порозквітали і ми розливалися в подяках Господові Богові. Цілі два роки в Москві колода висіла на наших серцях, а розум був геть-чисто скутий і притлумлений, бо в тій країні ніхто не може почувати себе хоч трохи вільним і задоволеним, хоч би ми, навіть ставши панами цілої країни, ніколи б не перестали бентежитися та відчувати в серці неспокій. Зате Козацька країна була для нас начебто наш власний рідний край, а її мешканці були нашими добрими приятелями та людьми, неначе ми самі”.
no subject
Date: 2012-09-07 08:31 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:32 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:33 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:34 pm (UTC)Намного духовнее.
После воцарения "русскага мира" к некоторым козацким достроили по 4 угловые . Обогатили по-московски. Так и стоят- с 7ю куполами.
no subject
Date: 2012-09-07 08:34 pm (UTC)много нового узнаете, а то на ваши диалекты литературу многую не перевели ещё.
no subject
Date: 2012-09-07 08:41 pm (UTC)в 1654 г. землями Украины и России путешествовал сирийский архидьякон Алепский.
В сохранившихся дневниках мы читаем, что украинцы все умеют читать, дома чисто выбелены. Рядом с домами ухоженные садочки.
А житие великоросов описывает, как очень тягостное. Называет русских врунами и грязнулями, которые только и делают, что друг на друга доносят. Дома у них грязные и вонючие. Не понимают великорусы ни шуток ни юмора, ну собственно это можно и по нашему сообществу проследить.
no subject
Date: 2012-09-07 08:41 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:42 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:44 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:45 pm (UTC)У Николая Васильевича Гоголя не всякая птица перелетает через Днепр. Это он, очевидно, имел ввиду кур?
no subject
Date: 2012-09-07 08:49 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:49 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 08:49 pm (UTC)вот к примеру в песне все яснее:
перевожу кусок: чоронобривцы насеяла мама у моем солнечном краю и научила петь веснянки про надежду цветастую (фигово на рос. переводится - у вас в два раза меньше слов)
у вас есть цветы хоть возле одной хаты?! веснянки петь умеете?!
скажи спасибо что такой жиденький пример в посте попался - все намного хуже с кацапами
и это уже ментальность
no subject
Date: 2012-09-07 08:51 pm (UTC)Цей опис перегукується із спогадами професора Кембріджського університету Едварда Даніеля Кларка, який у своїй книжці “Подорож до Росії, Криму й Туреччини” 1812 р. писав: “Ми зустріли валки українців, що відрізняються у всіх відношеннях від інших мешканців Росії. Це дуже шляхетна раса. Вони перевищують москалів у всьому… Чистіші, чесніші, запопадливіші, благородніші, ввічливіші, відважніші, гостинніші, побожніші та менш забобонні”. І далі: “Хати на Україні чисті й білі, як в Уельсі… За столом українського селянина більша чистота, ніж за столом у московського князя”.
no subject
Date: 2012-09-07 08:53 pm (UTC)Кстати, а он, этот самый язык, случайно не "мова" зовется?
no subject
Date: 2012-09-07 08:55 pm (UTC)а кто вам поручил это выяснить?)))
no subject
Date: 2012-09-07 08:56 pm (UTC)в посте сравнение укр села и великрос. деревни сделанное Гоголем
точнее его не скажешь
no subject
Date: 2012-09-07 09:00 pm (UTC)С кем, "простите", хуже? Это что за слово Вы употребили?
ЗЫ я чрезвычайно рад, что население страны с желто-синим флагом столь серьезно продвинулось в выращивании цветов и черешен.
Вот, кстати, как раз добрые украинцы сеят черешню-
no subject
Date: 2012-09-07 09:01 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 09:02 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-07 09:09 pm (UTC)