Это то как раз понятно. И в том что его на витраже нарисовали - вроде ничего не обычного для католической церкви. Там любят священников на витражи малевать... Наверно из-за недостатка святых
Про батька Степана Бандери - святого отця Андрія Бандеру: 23 травня 1941 року у Тростянці Волинського району Станіславської області був арештований священик Андрій Бандера – батько Степана Бандери. Отця Андрія нашвидку допитали в Станіславі і н п’ятий день після арешту направили до Києва. На допитах він тримався з гідністю: «За своїми переконаннями я є українським націоналістом, але не шовіністом. Єдино правильним державним ладом для українців вважаю єдину соборну і незалежну Україну. Так, я цілком усвідомлюю, що переховував політичного злочинця (члена ОУН Д.Стефанишина). Переховував я його тому, що він був українським націоналістом, членом ОУН, вів боротьбу проти радянської влади. Його націоналістичні погляди мені близькі… Офіційним членом ОУН я не є з релігійних мотивів. Погоджуюсь з принципом «кожна влада від Бога». Але як націоналіст розумію, що самостійну державу можна побудувати шляхом збройної боротьби українських націоналістів з радянською владою. Тому я з усіма настановами ОУН згідний. Я є симпатиком українських буржуазних націоналістів…» (з кримінальної справи № 61142 – відповіді на допиті у київській в’язниці в червні 1941 року). В останньому слові отець А.Бандера просив військовий трибунал врахувати, що всі його вчинки пояснюються тільки любов’ю до дітей (СЕМЕРО від наймолодшого Богдана до старшої Марти-Марії) – інакше чинити не міг. Трибунал «врахував» і виніс вирок «кару смерті» за статтями 54-2, 54-11 (українські аналоги відомої «п’ятдесят восьмої») і за таке – «является отцом руководителя краковского центра ОУН Бандеры Степана Андреевича». Через два дні отця А.Бандеру розстріляли, хоч він мав право на оскарження вироку протягом п’яти днів. Усього від арешту до вироку минуло один місяць і вісімнадцять днів. У Києві отець А.Бандера написав «Мої особисті зізнання» як своєрідну сповідь про себе, свою родину, суспільно-політичні процеси в Західній Україні першої половини XX ст. між іншим, він згадував що син Степан двічі просив його переїхати до Німеччини, але батько відмовився – хотів залишитися зі своїм народом. Реабілітований в квітні 1991 року.
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
zvi and
no subject
Date: 2016-07-31 12:03 pm (UTC)весь мир дерьмо и только в рашке дартаньяны
no subject
Date: 2016-07-31 02:45 pm (UTC)Отец народов в гробу вертится от таких почитателей.....
no subject
Date: 2016-07-31 03:03 pm (UTC)Отец народов в гробу вертится от таких почитателей.....
no subject
Date: 2016-07-31 02:14 pm (UTC)no subject
Date: 2016-07-31 02:41 pm (UTC)no subject
Date: 2016-07-31 02:57 pm (UTC)no subject
Date: 2016-07-31 03:34 pm (UTC)no subject
Date: 2016-08-03 07:45 pm (UTC)no subject
Date: 2016-07-31 03:11 pm (UTC)23 травня 1941 року у Тростянці Волинського району Станіславської області був арештований священик Андрій Бандера – батько Степана Бандери. Отця Андрія нашвидку допитали в Станіславі і н п’ятий день після арешту направили до Києва. На допитах він тримався з гідністю: «За своїми переконаннями я є українським націоналістом, але не шовіністом. Єдино правильним державним ладом для українців вважаю єдину соборну і незалежну Україну. Так, я цілком усвідомлюю, що переховував політичного злочинця (члена ОУН Д.Стефанишина). Переховував я його тому, що він був українським націоналістом, членом ОУН, вів боротьбу проти радянської влади. Його націоналістичні погляди мені близькі… Офіційним членом ОУН я не є з релігійних мотивів. Погоджуюсь з принципом «кожна влада від Бога». Але як націоналіст розумію, що самостійну державу можна побудувати шляхом збройної боротьби українських націоналістів з радянською владою. Тому я з усіма настановами ОУН згідний. Я є симпатиком українських буржуазних націоналістів…» (з кримінальної справи № 61142 – відповіді на допиті у київській в’язниці в червні 1941 року). В останньому слові отець А.Бандера просив військовий трибунал врахувати, що всі його вчинки пояснюються тільки любов’ю до дітей (СЕМЕРО від наймолодшого Богдана до старшої Марти-Марії) – інакше чинити не міг. Трибунал «врахував» і виніс вирок «кару смерті» за статтями 54-2, 54-11 (українські аналоги відомої «п’ятдесят восьмої») і за таке – «является отцом руководителя краковского центра ОУН Бандеры Степана Андреевича». Через два дні отця А.Бандеру розстріляли, хоч він мав право на оскарження вироку протягом п’яти днів. Усього від арешту до вироку минуло один місяць і вісімнадцять днів.
У Києві отець А.Бандера написав «Мої особисті зізнання» як своєрідну сповідь про себе, свою родину, суспільно-політичні процеси в Західній Україні першої половини XX ст. між іншим, він згадував що син Степан двічі просив його переїхати до Німеччини, але батько відмовився – хотів залишитися зі своїм народом. Реабілітований в квітні 1991 року.
no subject
Date: 2016-07-31 03:33 pm (UTC)no subject
Date: 2016-07-31 04:52 pm (UTC)The last train to Moronville leaves in a minute, be on it!