ми же руЗкіє !
Aug. 19th, 2016 10:05 am
Приїхала моя тьотя Іра.
З Вільнюса., з Європи.
А тьотя Іра має сімдесят років і, судячи з її розповідей, стільки ж проблєм і болячок. Плакалась мамі на тему, шо внутрєнніє органи не відповідають зовнішнім прагненням тьоті Іри, а геронтологія в Литві вєсьма повєрхностная і чотко орієнтована на внутрєнній мір тьотіного кошелька.
Тьотя Іра отримала шалене задоволення від нашої районної поліклініки, котру ми вважаємо юдолью сльоз і пічалі, тому що виглядає вона, як санпропускник до морга.
Але тьоті Ірі наша поліклініка подарила клінічне задоволення від вбитих реформами медицини айболітів, котрі від фонаря діагностують хворобу і від пенсійних черг під кабінетами, де можна взнати, як ту хворобу недорого вилікувати народними методами, святою водою і молитвами до чудотворців. Но то таке.
Взагалі, тьотя Іра має страшні проблєми у Вільнюсі.
Перше - вона ніколи і ніде не працювала, бо була «женою палковніка», жила у «воєнном гарадке « і її роботою було виховувати двох дочок-близнючок: Галю і Наташу.
Цю роботу тьотя Іра спихнула на дочку прапорщика ,який спився , і присвятила «лучшіє годи « свого життя відправці сімейних фотографій дорогій родині в Кременець.
Дочки виросли, закінчили шось економічне і вийшли в 1987 році заміж за руЗкіх льотчиків.
Тьотя Іра була настільки щаслива, що засипала родину фотками зятів у фас, профіль і , навіть , з боку вихлопної труби. Особливим шиком вважались фото, де руЗкіє льотчики цюняють в паливний бак літака і палять на цистернах з авіаційним пальним.
Бабця так і сказала:
- Розкішні довбойоби! Ну, але шо поробиш - руЗкіє - вони такі, хоть і трохи на людей похожі.
Ось так і жила собі , тьотя Іра в Литві стандартним тихим совєцьким щастям.
Котре закінчилось, щойно совок накрився лапятми. Рузкіє льотчики були переведені разом з самольотами кудись аж в Евенкскіє єбєня. "Жуткіє літовци" розхєрачили «ваєнний гародок» і дали совкам рік на вивчення мови, історії і Конституції.
Це було немислимо !
Тьотя Іра з іншими рузкоговорящімі запротестувала і вирішила, що "лучше сдохнуть с голада в етой сраной Літвє", але вчити нічого не буде.
Бо їй і так харашо і нема чого ото такій маленькій державі так по-крупному вимахуватись.
А Галя і Наташа, як настоящіє жони рузкіх льотчиків, виїхали в Евенкські єбєня.
Але виявилось, шо тамошній « ваєнний гародок» відрізняється від автентичного стойбіща олєнєводів лише тим, шо поряд з юртами стоять самольоти, а в єдиному «кірпічнам домє» знаходяться школа, лікарня, дитсадок, клуб, сільрада, ЖЕК, склад авіабомб, продуктова лавка, кабінет зоотехніка, воєнна прокуратура і магазин з горілкою….
Галя і Наташа вирішили, що в Литві, хоть і «жизнь-дрянь, і русофобія, но бєгать з діарєєй в зарослі карлікової берізки - тоже не лучший варіант». Прихопили з собою своїх рузкіх льотчиків і вернулись до Вільнюса.
Цей період у фотографіях не був відображений тьотьою Ірою.Потому що рузкіє льотчики, мастєра філігранного сцяння в бак і «курільщіки возлє цистерн», не були достойно оцінені литовською владою.
Їм теж дали рік на мовну і соціальну адаптацію.
Галю і Наташу врятувало « економічне образованіє» і вони пішли торгувати на базарі.
А рузкіє льотчики пішли на автомийку. Там їм видали «красівую галубую форму» і навчили мити машини шампуньом.
Тьотя Іра тут же зреагувала пересилкою фотографій в Кременець: ось які в мене зяті, на крутій фірмі роблять.
Шампунь харашо пінився і смачно пахнув яблуками.
Рузкі льотчики по-тихому переливали той шампунь в баночки з-під "Корвалола" і несли додому, де ним милися всі, включно з котами Жужою і Вєнькою, собакою Паміром і осами, котрі зліталися на запах яблук.
А потом рузкіх льотчиків підло і «нє па-человєчєскі» записали на відеокамеру.
Ну, як вони, по старій військовій звичці , цюняють в резервуар з дизпаливом.
Впаяли штраф і вигнали з роботи. Зараз вони теж на ринку палети з овочами тягають. Так і живуть.
- Іздєваются над нами, - каже тьотя Іра.
«Ні пенсіі прілічнай, ні мєдіцінськай страховкі, всє в адной квартирє в какомто вільнюском шанхає Внукі в літовскую школу ходят, а там же всьо нє па рузкі, дєтям сложно учіться.»
.. Повна срака, кароче.
Але вони не здаються. Тримаються і вірять, шо скоро все повернеться взад.
Їх путін підтримує, рузкій центр їм створив, щоб вони в ньому матрьошок малювали, співали рузкіх пісень, пили рузкую водку і випилювали великі ложки для зачерпування майбутніх благ у вселенському рузкому мірі.
- Нас за людєй нє щітают, Вєрочка.- А ми ж рузкіє.
- Точно? - питає моя мама. - І давно таке з тобою? Може, до лікаря треба якого?
В мене є один , хороший, в голові дуже сильно розбирається.
- Вєрочка, ми - рускіє от Кієвской Русі. От пєрвобитного общества рускіх.
- Бля, - каже мама. - Воно заразне!
- Што? - питає тьотя Іра.
- А ото пам»ятаєш, як тато тільки з Сибіру повернувся?
Коли ми першу корову з телятка виростили ?
До тата тоді КГБ ходило перевіряти, чи він на Сибірі виправився, чи все в порядку в нього з поніманніємм інтернаціоналу.
То тато ж ту корову Матрьошкою назвав. Приходить КГБ і питає в тата, чи не сниться йому криївка, а тато Матрьошку гукає.
І каже:
- Бачте, як виправився, в мене даже корова рузкая !.
- То другая жизнь , каже тьотя Іра. - Я помню.
- А пам»ятаєш, каже мати -як ти під грушкою заснула, а Матрьошка тебе обісрала?
- Ой! Да, вам тогда смєшно било.
- Та тоді було смішно. А тепер от, Ірко, не дуже. Бо воно, таки, заразне.
- Што заразноє?
- Рузьке гамно - заразне, - каже мама.
- Воно тобі тоді, певно, в голову затекло і там заграло.
- Ти страшний чєловєк, Вєра. Как і тє літовци, што нам жить нє дают.
- Бля! Хто вам чого не дає? - каже мама.
- Та вивчіть мову, історію, шо там ще, здайте екзамена, отримайте громадянство - і живіть по-людськи.
- Зачєм, Вєра? Ми же рузкіє !..

no subject
Date: 2016-08-19 07:35 am (UTC)Вот никакие там СМИ, простые (и не совсем простые) эрефяне.
Лучше уж, говорят, - "в Турции отдыхать".
И чего здесь ватные дебилы рассказывали, что пляжи в Крыму все забиты?
А про цены и сервис вообще ни слова.
Что за подлецы!
no subject
Date: 2016-08-19 07:39 am (UTC)no subject
Date: 2016-08-19 08:00 am (UTC)