ГОРДОСТЬ УКРАИНЫ
Nov. 2nd, 2016 08:06 amПоетичне кіно українського режисера Олександра Довженка принесло йому світове визнання, а от від нещадної радянської критики українець передчасно посивів.
Роботами Довженка захоплювались і називали повним непотребом, звинувачували то в українському націоналізмі, то в дружніх зв'язках зі Сталіним – саме в таких умовах і творилось поетичне кіно Олександра Довженка, яке принесе українцеві світове визнання.
Найвлучніше про нього сказав Чарлі Чаплін, мовляв слов'янський кінематограф дав світові лише одного режисера – і це Довженко.
Він виріс в бідній сім'ї на хуторі Чернігівської області. В дитинстві пережив чимало сімейних трагедій, зокрема смертей братів та сестер, загалом їх було тринадцятеро. Зрештою це не завадило йому здобути освіту й навіть повчитися деякий час у Німеччині.
Як не дивно, Довженко почав свою кар'єру з комедій і планував тільки ними й обмежитись. Втім, відзнявши дві стрічки, звертається до іншого жанру – поетичного кінематографу.
Фільм "Звенигора" про історичну долю українського народу був знятий за якихось сто днів. Довженко відкинув усі правила кіномистецтва і вніс своє бачення.
Стрічку показували на екранах Франції, Англії, Америки, а от радянська публіка розкритикувала. Таким буде прокляття режисера – роботи, якими він пишався найбільше, ніколи не сприймали на Батьківщині.
Така ж історія повторилася і зі стрічкою "Земля". За кордоном він став сенсацією. Кінокритики писали: "Якщо ви не бачили яблук у "Землі", то ви взагалі не бачили яблук", а у 1958 році стрічку внесли до списку 12 найкращих фільмів в історії кіно.
Натомість в українському прокаті "Земля" протрималася трохи білье тижня. Радянські критики настільки облаяли роботу, що Довженко буквально посивів і постарів за кілька днів.
А потім були роботи на замовлення – то стрічка до чергової річниці Жовтня, то замовлення від Сталіна. Це рятувало Довженка від репресій і ГУЛАГу, але залишало відчуття страху. Заведений на нього формуляр "Запорожець" активно поповнювався доносами.
Останньою ідеєю Довженка було відзняти фільм про політ у космос.
"Тіні забутих предків" — цей фільм увійшов у двадцятку кращих картин світу всіх країн і народів.
Нещодавно Гарвардський університет включив його до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.
Не можна назвати себе експертом кіно, якщо людина не бачила "Тіні забутих предків" – стрічку, якою захоплювалися Мартін Скорсезе та Федеріко Фелліні.
Фільм знімали 1,5 року, значно довше ніж планували. Параджанов не хотів поспішати та ігнорував численні догани за повільні зйомки.
Робив як відчував: коли вже був затверджений увесь акторський склад, в останню мить забрав головну роль у російського актора Геннадія Юхтіна й передав її Іванові Миколайчуку.
За спиною перешіптувались – цьому студенту всього 23 роки, і це взагалі його перша робота в кіно. Параджанов не зважав. Він готував шедевр.
Тож якщо потрібно було перезняти якусь сцену декілька разів, так і робили, і байдуже, що до місця зйомок потрібно було пробиратись десятки кілометрів через карпатські хащі.
Режисер розумів, якщо він не відчуватиме гуцулів – стрічка не вийде. Тому навідувався на весілля й похорони, ходив на полонини до вівчарів і єдиний з усієї знімальної групи жив не в готелі, а у звичайній гуцульській сім'ї – як сам він казав біля джерела натхнення.
Параджанов не допускав фальші. Замість статистів – справжні гуцули у своєму одязі. Народна музика й закадрові голоси теж у їхньому виконанні.
Інший режисер уже давно запросив би професійних співаків з Києва, але Параджанов садив на літак найбільш голосистих жителів Карпат і особисто допомагав заносити в салон літака триметрові трембіти.
Першими змонтований фільм побачили cамі гуцули 24-го серпня 1965 року. До сільського клубу запросили всіх акторів масовки. Для кожної жінки Параджанов привіз по квітчастій хустці.
Офіційна презентація в київському кінотеатрі "Україна" пройшла зі скандалом. На сцену піднялись Іван Дзюба, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл та виступили проти арештів серед інтелігенції.
Після такого стрічку фактично було заборонено до показу. А невдовзі вірменину приписали український буржуазний націоналізм. Утім, за кордоном стрічка зробила справжній фурор і зібрала 28 міжнародних відзнак.
Роботами Довженка захоплювались і називали повним непотребом, звинувачували то в українському націоналізмі, то в дружніх зв'язках зі Сталіним – саме в таких умовах і творилось поетичне кіно Олександра Довженка, яке принесе українцеві світове визнання.
Найвлучніше про нього сказав Чарлі Чаплін, мовляв слов'янський кінематограф дав світові лише одного режисера – і це Довженко.
Він виріс в бідній сім'ї на хуторі Чернігівської області. В дитинстві пережив чимало сімейних трагедій, зокрема смертей братів та сестер, загалом їх було тринадцятеро. Зрештою це не завадило йому здобути освіту й навіть повчитися деякий час у Німеччині.
Як не дивно, Довженко почав свою кар'єру з комедій і планував тільки ними й обмежитись. Втім, відзнявши дві стрічки, звертається до іншого жанру – поетичного кінематографу.
Фільм "Звенигора" про історичну долю українського народу був знятий за якихось сто днів. Довженко відкинув усі правила кіномистецтва і вніс своє бачення.
Стрічку показували на екранах Франції, Англії, Америки, а от радянська публіка розкритикувала. Таким буде прокляття режисера – роботи, якими він пишався найбільше, ніколи не сприймали на Батьківщині.
Така ж історія повторилася і зі стрічкою "Земля". За кордоном він став сенсацією. Кінокритики писали: "Якщо ви не бачили яблук у "Землі", то ви взагалі не бачили яблук", а у 1958 році стрічку внесли до списку 12 найкращих фільмів в історії кіно.
Натомість в українському прокаті "Земля" протрималася трохи білье тижня. Радянські критики настільки облаяли роботу, що Довженко буквально посивів і постарів за кілька днів.
А потім були роботи на замовлення – то стрічка до чергової річниці Жовтня, то замовлення від Сталіна. Це рятувало Довженка від репресій і ГУЛАГу, але залишало відчуття страху. Заведений на нього формуляр "Запорожець" активно поповнювався доносами.
Останньою ідеєю Довженка було відзняти фільм про політ у космос.
"Тіні забутих предків" — цей фільм увійшов у двадцятку кращих картин світу всіх країн і народів.
Нещодавно Гарвардський університет включив його до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.
Не можна назвати себе експертом кіно, якщо людина не бачила "Тіні забутих предків" – стрічку, якою захоплювалися Мартін Скорсезе та Федеріко Фелліні.
Фільм знімали 1,5 року, значно довше ніж планували. Параджанов не хотів поспішати та ігнорував численні догани за повільні зйомки.
Робив як відчував: коли вже був затверджений увесь акторський склад, в останню мить забрав головну роль у російського актора Геннадія Юхтіна й передав її Іванові Миколайчуку.
За спиною перешіптувались – цьому студенту всього 23 роки, і це взагалі його перша робота в кіно. Параджанов не зважав. Він готував шедевр.
Тож якщо потрібно було перезняти якусь сцену декілька разів, так і робили, і байдуже, що до місця зйомок потрібно було пробиратись десятки кілометрів через карпатські хащі.
Режисер розумів, якщо він не відчуватиме гуцулів – стрічка не вийде. Тому навідувався на весілля й похорони, ходив на полонини до вівчарів і єдиний з усієї знімальної групи жив не в готелі, а у звичайній гуцульській сім'ї – як сам він казав біля джерела натхнення.
Параджанов не допускав фальші. Замість статистів – справжні гуцули у своєму одязі. Народна музика й закадрові голоси теж у їхньому виконанні.
Інший режисер уже давно запросив би професійних співаків з Києва, але Параджанов садив на літак найбільш голосистих жителів Карпат і особисто допомагав заносити в салон літака триметрові трембіти.
Першими змонтований фільм побачили cамі гуцули 24-го серпня 1965 року. До сільського клубу запросили всіх акторів масовки. Для кожної жінки Параджанов привіз по квітчастій хустці.
Офіційна презентація в київському кінотеатрі "Україна" пройшла зі скандалом. На сцену піднялись Іван Дзюба, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл та виступили проти арештів серед інтелігенції.
Після такого стрічку фактично було заборонено до показу. А невдовзі вірменину приписали український буржуазний націоналізм. Утім, за кордоном стрічка зробила справжній фурор і зібрала 28 міжнародних відзнак.
no subject
Date: 2016-11-02 06:16 am (UTC)Ð¥ÐµÑ Ð¸Ñ Ð¿Ð¾Ð¹Ð¼ÐµÑÑ
no subject
Date: 2016-11-02 06:19 am (UTC)no subject
Date: 2016-11-02 06:20 am (UTC)no subject
Date: 2016-11-02 06:54 am (UTC)no subject
Date: 2016-11-02 06:56 am (UTC)"Ð ÑÑ Ð´Ð°Ð²Ð°Ð¹ бабка, иди, боÑиÑÑ Ð·Ð° коммÑнизм". (Ñ)
no subject
Date: 2016-11-02 06:56 am (UTC)ЧÑо-же, пÑидÑÑÑÑ ÑказаÑÑ.
ÐоÑÑдаÑÑÑвенное кино, а дÑÑгого не могло бÑÑÑ Ð² Ñамом ÑпÑаведливом ÑовеÑÑком обÑеÑÑве, - говоÑÐ¸Ñ ÑолÑко о Ñом, ÑÑо кино как Ð¶Ð°Ð½Ñ Ð¸ÑкÑÑÑÑва пÑÐ¸Ð½Ð°Ð´Ð»ÐµÐ¶Ð¸Ñ Ð³Ð¾ÑÑдаÑÑÑвÑ, ÑледоваÑелÑно, ÑвлÑеÑÑÑ ÑÑедÑÑвом гоÑ. пÑопагандÑ. ÐÑо не кино ни ÑазÑ, а пÑоÑÑо гоÑÑдаÑÑÑÐ²ÐµÐ½Ð½Ð°Ñ Ð¿Ñопаганда, но пÑопаганда не Ñамого гоÑÑдаÑÑÑва конеÑно как Ñакового, а Ñой анÑидÑÑ Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ð¹ ÑиÑÑемÑ, вÑледÑÑвие коÑоÑой ÑÑо кино ÑвлÑеÑÑÑ Ð³Ð¾ÑÑдаÑÑÑвеннÑм ÑÑедÑÑвом воздейÑÑÐ²Ð¸Ñ Ð½Ð° лÑдей. ÐÑ Ð·Ð½Ð°ÐµÐ¼, ÑÑо гоÑÑдаÑÑÑво ÑÑо назÑвалоÑÑ Ð¡Ð¡Ð¡Ð .
ÐнаÑÐ¸Ñ ÐºÐ¸Ð½Ð¾ - ÑÑо пÑоÑÑо ÑаÑÑÑ Ð³Ð¾Ñ. пÑÐ¾Ð¿Ð°Ð³Ð°Ð½Ð´Ñ Ð¡Ð¡Ð¡Ð ., а именно коммÑниÑÑиÑеÑкого ÑÑÑоÑ.
Ð§ÐµÐ¼Ñ Ð¶Ðµ ÑÑ ÑадÑеÑÑÑÑ? ТомÑ, ÑÑо Ðовженка Ñгодил ÑÑеÑеÑеÑии?
"Ñо в ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ð¼Ñ Ð½Ð°ÑÑоналÑзмÑ, Ñо в дÑÑжнÑÑ Ð·Ð²'ÑÐ·ÐºÐ°Ñ Ð·Ñ Ð¡ÑалÑним"
"ÐиноÑÑÑÐ´Ð¸Ñ Ðовженко", но Ð²Ð¾Ñ ÐоÑенко мне поÑемÑ-Ñо нÑавиÑÑÑ Ð±Ð¾Ð»ÑÑе...
Ðа Ñ ÑÑÑÑÑÑ Ñаз пÑедпоÑÑÑ Ð¢Ð°ÑковÑкого ÐондаÑÑÑкÑ, даже еÑли Ð±Ñ Ð¼Ð½Ðµ ТаÑковÑкий не нÑавилÑÑ, ÑолÑко по ÑÑой пÑиÑине, ÑÑо ТаÑковÑкий поÑлал Ñовок в жопÑ, а ÐондаÑÑÑк акÑивно ÐµÐ¼Ñ Ð¿ÑиÑлÑживал.
no subject
Date: 2016-11-02 06:59 am (UTC)no subject
Date: 2016-11-02 07:03 am (UTC)"ÐÑ ÐолливÑд", "ÑикаÑна," "беÑ-падобна", "великии"
"Ð°Ñ , ÑейÑÐ°Ñ Ð¿Ð¾Ð¿ÐºÐ° Ð¾Ñ ÑÑаÑÑÑÑ ÑÑеÑнеÑ! "))))
ÐÑÑаÑи о пÑиÑÐºÐ°Ñ , где ÑепеÑÑ Ñвой "ÐоÑÑилÑм"?)))
no subject
Date: 2016-11-02 08:33 am (UTC)"ÐÑмка пÑо ÐидоÑаÑа ÐилÑбо або ÐомоÑеÑÑ ÑÑÑемиÑÑÑ Ð² ÐÐТÐ"
no subject
Date: 2016-11-02 08:38 am (UTC)ÐÑоÑÑо нам Ð¸Ñ Ð½Ð°Ð²ÐµÑнÑка не показÑваÑÑ - Ð´Ð°Ð±Ñ Ð¼Ñ Ð¾ÑÑавалиÑÑ Ð² неведении и невежеÑÑве.
no subject
Date: 2016-11-02 10:32 am (UTC)no subject
Date: 2016-11-02 10:32 am (UTC)no subject
Date: 2016-11-02 03:53 pm (UTC)... в 1927 годÑ, а пеÑеименовали в 1957.
Ðак Ñаз ÑеÑез год поÑле Ñого, как ÑÐ¼ÐµÑ Ðовженко.
Ð£Ð¼ÐµÑ Ð² ÐоÑкве, поÑколÑÐºÑ Ð² УкÑÐ°Ð¸Ð½Ñ ÐµÐ³Ð¾ не пÑÑкали.
==Ð¥ÐµÑ Ð¸Ñ Ð¿Ð¾Ð¹Ð¼ÐµÑÑ==
Ð ÑÑ Ñам понимаÑÑ?
Ðапомни, дÑÑÑ, ÑаÑка - пÑÑнÑ, дÑÑнÑ, ÑÑанÑ, гнÑÑÑ Ð¸ ÑволоÑÑ.
РвÑÑ.