![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
matzebacker.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_a
Кафа - не АхтиярУместен ли монумент Петру Сагайдачному в СевастополеАлександр Абакумо 
8.06.08 // 12:06
8.06.08 // 12:06В целесообразности обелиска основательнице Севастополя сомнений быть не может. Екатерина Вторая утроила (в результате двух русско-турецких войн и трех разделов Речи Посполитой) территорию, которая входит в современное государство Украина. Более того! Благодаря "временам Очакова и покоренья Крыма" предки нынешних граждан Украины значительно расширили территорию своего расселения. И совершенно несправедливо самые радикальные из критиканов императрицы обзывают её "катом Украины".
Екатерина Великая провела ряд изменений в социальной структуре нашей страны. Но бескровно! Самодержица Всероссийская таки усилила феодальную зависимость крестьян Левобережья и Слобожанщины, но ослабила таковую на Правобережье, Волыни и в Подолии. В последних 3 х регионах ею был отменён фольварочный суд. Польские паны указанных территорий лишились права судить (а судили до этого они – вплоть до смертной казни!) своих крепостных. Так что "плюсов" для нынешней Украины в деятельности Екатерины Алексеевны Ангальт-Цербст-Гольштейн-Романовой многократно больше чем "минусов"!
Монумент же Петру Кононовичу Конашевичу-Сагайдачному вызывает большие сомнения. Знаменитый казацкий предводитель не воевал вблизи от Ахтияра (тюркско-греческого посёлка на окраине нынешней территории Севастополя). Сагайдачный в 1606 г. взял Кафу (нынешняя Феодосия). Но ведь это противоположный (гёзлёво-ахтияро-балаклавскому) берег Крыма.
Гораздо ближе к Херсонесскому полуострову действовал другой знаменитый запорожский кошевой атаман – Иван Дмитриевич Сирко (Русский Дьявол – Урус-Шайтан, как называли Ивана Сирко люто ненавидевшие и боявшиеся его турки). В 1675 г. он овладел Гёзлёвом (нынешняя Евпатория), а затем вёл активные боевые действия в районе Бахчисарая. В т. ч. и к югу от столицы Крымского ханства. Т. е. - непосредственно возле нынешней городской черты Севастополя. Так что если и устанавливать в Севастополе памятник кому-либо из героев нашей истории, то более уместным здесь был бы обелиск в честь Ивана Сирко.
Исторически сложилось так, что более половины жителей Севастополя нынче оказались потомками южно-великороссов. Сагайдачный же прославился (среди прочих своих деяний) геноцидом в 1618 г. именно против южно-великороссов во время рейда, осуществленного Сагайдачным в поддержку агрессивных устремлений королевича Владислава, претендовавшего на воцарение в Москве. Тогда Сагайдачным были разгромлены и сожжены ряд городов и множество сёл Западной Южновеликороссии. Десятки тысяч мирных жителей были истреблены, а сотни тысяч – мигрировали на Среднюю Волгу. Нынешний самарский южновеликоросский этнографический "остров" в северновеликоросском окружении – результат той давней "конашевичской" этнической чистки. Изгнание южно-брянского и южно-камаринского населения из "треугольника" Чернигов – Нежин – Новгород-Северский осуществили различные отряды Речи Посполитой, но "первой скрипкой" означенного геноцида в 1618 г. было 20 тысячное войско именно Петра Кононовича.
Монумент Конашевичу-Сагайдачному в Севастополе – это то же самое, что, например, поставить во Львове памятник Карлу ХII, взявшему и разорившему этот город.Прискорбно, что общественность Севастополя и Крыма в своё время не обратили внимание на все аспекты биографии персонажа, памятник которому уже стоит в Городе Русской Морской Славы. И не добилась замены процесса сооружения монумента П.К.Конашевичу-Сагайдачному на изготовление мемориала И.Д.Сирко, что было бы весьма уместным.
Екатерина Великая провела ряд изменений в социальной структуре нашей страны. Но бескровно! Самодержица Всероссийская таки усилила феодальную зависимость крестьян Левобережья и Слобожанщины, но ослабила таковую на Правобережье, Волыни и в Подолии. В последних 3 х регионах ею был отменён фольварочный суд. Польские паны указанных территорий лишились права судить (а судили до этого они – вплоть до смертной казни!) своих крепостных. Так что "плюсов" для нынешней Украины в деятельности Екатерины Алексеевны Ангальт-Цербст-Гольштейн-Романовой многократно больше чем "минусов"!
Монумент же Петру Кононовичу Конашевичу-Сагайдачному вызывает большие сомнения. Знаменитый казацкий предводитель не воевал вблизи от Ахтияра (тюркско-греческого посёлка на окраине нынешней территории Севастополя). Сагайдачный в 1606 г. взял Кафу (нынешняя Феодосия). Но ведь это противоположный (гёзлёво-ахтияро-балаклавскому) берег Крыма.
Гораздо ближе к Херсонесскому полуострову действовал другой знаменитый запорожский кошевой атаман – Иван Дмитриевич Сирко (Русский Дьявол – Урус-Шайтан, как называли Ивана Сирко люто ненавидевшие и боявшиеся его турки). В 1675 г. он овладел Гёзлёвом (нынешняя Евпатория), а затем вёл активные боевые действия в районе Бахчисарая. В т. ч. и к югу от столицы Крымского ханства. Т. е. - непосредственно возле нынешней городской черты Севастополя. Так что если и устанавливать в Севастополе памятник кому-либо из героев нашей истории, то более уместным здесь был бы обелиск в честь Ивана Сирко.
Исторически сложилось так, что более половины жителей Севастополя нынче оказались потомками южно-великороссов. Сагайдачный же прославился (среди прочих своих деяний) геноцидом в 1618 г. именно против южно-великороссов во время рейда, осуществленного Сагайдачным в поддержку агрессивных устремлений королевича Владислава, претендовавшего на воцарение в Москве. Тогда Сагайдачным были разгромлены и сожжены ряд городов и множество сёл Западной Южновеликороссии. Десятки тысяч мирных жителей были истреблены, а сотни тысяч – мигрировали на Среднюю Волгу. Нынешний самарский южновеликоросский этнографический "остров" в северновеликоросском окружении – результат той давней "конашевичской" этнической чистки. Изгнание южно-брянского и южно-камаринского населения из "треугольника" Чернигов – Нежин – Новгород-Северский осуществили различные отряды Речи Посполитой, но "первой скрипкой" означенного геноцида в 1618 г. было 20 тысячное войско именно Петра Кононовича.
Монумент Конашевичу-Сагайдачному в Севастополе – это то же самое, что, например, поставить во Львове памятник Карлу ХII, взявшему и разорившему этот город.Прискорбно, что общественность Севастополя и Крыма в своё время не обратили внимание на все аспекты биографии персонажа, памятник которому уже стоит в Городе Русской Морской Славы. И не добилась замены процесса сооружения монумента П.К.Конашевичу-Сагайдачному на изготовление мемориала И.Д.Сирко, что было бы весьма уместным.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-01-31 07:20 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 07:24 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 07:34 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 07:37 pm (UTC)Насрал - убери за собой.
no subject
Date: 2013-01-31 07:41 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 07:41 pm (UTC)Читай. Владіслав був вашим законним царем, законно запрошеним на престол, якому присягнули і бояри, і духовенство
А те, що ви називаєте Днем народного єдінства - банальний Путч (нем. Putsch) — вооружённый мятеж или государственный переворот, обычно под началом консервативных или праворадикальных сил. (http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D1%82%D1%87)
no subject
Date: 2013-01-31 07:43 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 07:45 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 07:50 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:04 pm (UTC)Точно, точно, москальцоне, не там монументи Саадачному зводять. Осьдечки треба було:
Після одержання королівського універсалу на похід і авансу (1617), козаки почали мобілізацію, а на Московщину провели розвідку боєм – відправили рейдом загін по прикордонню. Рейд був успішний, підступалися до Воронежа і Білгорода, а Оскол взяли за «кафським сценарієм» Сагайдачного. Тільки турків тоді обдурили нібито їхньою флотилією, а московітів – нібито їхнім військом. Вартові самі відкрили перевдягненим козакам ворота,а далі вже суто технічна операція. Наостанок ще й червоного півня підпустили.
У червні 1618 року на Московщину посунули основні сили Сагайдачного. Для королевича Владислава це був рятувальний круг, бо його наступ захлинувся ще в грудні 1617 року а зимівля в чужому краї зовсім виснажила військо. Деякі підрозділи взагалі розбіглися. Звістка про виступ козакі надихнула поляків: «Ніхто не сподівався і всі не чули себе від радощів, бо знудженому війську Владислава допомога прийшла ніби з неба». Владислав почав наступ на Москву.
А от для Московії почалося справжнє пекло.
Сагайдачний не гірше татарів спустошив південні околиці Московії.
Рейд розпочався знищенням міста Лівни . Після короткого штурму 9 липня 1618 року козаки захопили місто і «воєвод князя Микиту Черкаського на вилазці взяли, а Петра Данилова вбили і лівенців, яких у місті та в острозі застали, всіх побили».
Далі козаки з шаленством і завзяттям нападали почергово на всі міста на їхньому шляху.
Не встояло жодне.
Першим упав Єлець . Його захопили хитрістю: Сагайдачний залишив більшу частину війська в лісу неподамлів, а з меншою підійшов до мурів. Воєводи Андрій Полєв і Іван Хрущов легко «купилися» на цю приманку. Вони вирішили, що це всі нападники і наказали своєму віські вийти в поле. Козаки навіть трохи подалися назад, а тоді з укриття вискочили основні сили. Оточені московіти були розгромлені вщент. Ті, що вціліли, встигли заховатися в острог, якмй козаки «з турами [осадними баштами] всю ніч штурмували». Залога тричі відбивала штурм, але на зорі козаки увірвалися в острог. Вони були розлючені, бо «по своїм вбитих залізли», і залога кинулася втікати. Проте ніхто не втік. У тому бою козаки «двадцять тисяч люду військового висікли», у тому числі воєводу Хрущова. До обіду все вже було закінчено. До Сагайдачного прийшли московські попи і почали умовляти, «щоб їх не побили і церков не палили», а взамін пропонували видати московських і татарських послів, які мали при собі багаті «упоминки» [данину для хана]. Гетьман погодився, і козаки відпустили всіх полонених. Але посли Степан Хрущов і Семен Бредихін віддати свої скарби відмовилися, та після того, як їх «вогнем палили, і пупи волочили, і ребра ламали», вони таки здалися. Сагайдачний скарби забрав, а послів зв’язаними захопив із собою і пізніше передав разом з іншими полоненими Владиславу.
Після Ельця були Ярослав, Данков, Лебедян, Скопин, Шацьк, Касимов, Михайлов, Романов . Таким способом Сагайдачний позбавив московського царя можливості одержати підкріплення з Рязанщини. Саме для цього він і не пішов з Лівен зразу на Москву, а рухався далі на схід. У листі до королевича гетьман пояснював свої дії: «Багато міст, містечок, замків знесли, де Москва військо збирала, розгромили і майже всі їхні сили рязанські, яких велику кількість звідти до столиці сподівалися, скупчуватися не допускали».
У Москві цей рейд викликав справжній шок. Цар-малолєтка кинув проти козаків проти козаків військо князя Дмитра Пожарського, але рятівника Москви раптово охопила … «ведмежа хвороба», він схарапудився, знітився, раптово захворів і відмовився воювати. Змінив його теж княхь Григорій Волконський.
На свою голову…
no subject
Date: 2013-01-31 08:06 pm (UTC)Не знаючи напрямку руху Сагайдачного, князь розпорошив свої військо між Коломною, Кашиною і Зарайськом. Гетьман миттєво цим скористався.
1 вересня 1618 року козаки двічі штурмували Зарайськ . Сюди надвечір підійшли сили Волконського. За кілька верстов від міста вони звели переможний бій з півсотнею козаків і захопили полонених. Розпалені успіхом московіти передали полонених в Зарайськ і посунули далі, Отут їх і накрив другий, більший загін. Козаки «розігнали їх і топтали до острога і утоптали в остріг, і багато козаків до острога увійшли». Тільки ціною великих жертв залога вибила цих одчайдухів до підходу основних сил.
Оскільки Сагайдачний таких речей не вибачав, він би продовжив штурмувати Зарайськ, але 3 вересня 1618 року його покликав до Москви королевич Владислав. Гетьман переправився через Оку і підійшов до ворожої столиці.
6 жовтня 1618 року козаки заклали свй табір неподалік Донського монастиря. Тоді із-за мурів якраз вилізло московське військо Михайла Бутурліна. Битви не відбулося, але в «герцях» – індивідуальних поєдинках перед основним боєм загинув тільки один козак і … сто московітів. Сам Сагайдачний поглумився над Бутурліним. Він вирвав з рук московіта спис і шарахнув його по голові булавою так, що воєвода під глузливий сміх звалився з коня, як лантух.
8 жовтня 1618 року козаки з тріумфом підійшли до табору Владислава під Тушином, де їх радісно вітало польське військо. Сагайдачний був налаштований відносно Москви дуже рішуче. В листі ще від 24 вересня 1618 року він писав королевичу: «Аби Пан Бог всемогутній у досягненні задуму цього до удостоєння призначеного вашій королевичевій милості царства щастив і благословив, а той народ впертий під ноги маєстату свого підбити сприяв».
Але генеральний штурм Москви 10-11 жовтня 1618 року захлинувся, і почалися важкі переговори, які затягнулися на цілий місяць. Козаки тим часом підішли до Калуги. і щоб не нудьгувати – «людей усіх посікли, і місто спалили». Потім кинулися пустошити околиці, а далі – всю величезну територію від Дорогобужа до Шацька.
Все це зробило московських представників на переговорах більш поступливими і 11 грудня 1618 року було підписано перемир'я.
Невдоволеними залишилися королевич Владислав, якому московська корона так і дісталася, і гетьман Сагайдачний, якомусь чимось треба було займати вже 40 тисяч козацьких шабель.
Козаки ж гуляли до пізньої осені…
І не останній раз!
Отам і треба було ставити...)))
P.S. Кажуть, якраз тоды запороги вперше заспівали моднявий шлягер: "Ми прашлі с табой полсвєта - єслі нада - павтарим!" )))
no subject
Date: 2013-01-31 08:08 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:09 pm (UTC)Мне дед рассказывал, как он отучался "окать", а бабка "акала" всегда. Хотя расстояние между их родными сёлами вего километров тридцать.
no subject
Date: 2013-01-31 08:10 pm (UTC)САГАЙДА́К, сагайдаки сайдак или саадак, сагайдака, ·муж. (·тюрк. saodaq, sadaq) (·ист. ). Чехол на лук.
| Весь прибор для стрельбы из лука; лук в чехле и колчан со стрелами.
no subject
Date: 2013-01-31 08:10 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:12 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:13 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:17 pm (UTC)Но что он сотворил с обителью известно. Церкви рот не закроешь. А сотворил он вот что. Всех монахов перебил, храмы разграбил и осквернил. И это "защитник" православия! Именно эту функцию ему приписывают. Но, какую веру на самом деле исповедовал Сагайдачный, еще очень большой вопрос. Еще библия говорит:" по делам их узнаете их". Вот мы и судим по делам. Потом, в 30-х годах того же 17 века, царское правительство за свой счет восстановило монастырь, придав ансамблю монастыря великолепие, дошедшее до наших дней. Полюбоваться не это благолепие в Путивль приезжал сам президент незалежной Леонид Данилович Кучма. А как кстати там сейчас дела обстоят? Обитель еще не объявили местом казацкой славы?
http://www.otechestvo.org.ua/main/20071/817.htm
no subject
Date: 2013-01-31 08:20 pm (UTC)Ещё одно географическое название придумали.
Западная Южновеликороссия
no subject
Date: 2013-01-31 08:21 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:23 pm (UTC)а про власівців того часу ти гарно сказав...нагадай Пожарський присягнвший полякам - це власівець ?
no subject
Date: 2013-01-31 08:23 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:24 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:24 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:26 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:34 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:35 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:37 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 08:41 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 09:05 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-31 09:13 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 04:37 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 04:39 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 04:41 am (UTC)Впис продолжает быть абсолютной фигнёй.
no subject
Date: 2013-02-01 04:50 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 04:51 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 04:53 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 05:00 am (UTC)Что не отменяет того, что Сагайдачный действительно был упырем, приведшим татарские орды на руськие земли.
no subject
Date: 2013-02-01 05:02 am (UTC)Не настроен я на дискуссию.
no subject
Date: 2013-02-01 05:19 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 06:13 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 06:14 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 06:15 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 07:42 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 07:57 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-01 01:45 pm (UTC)