urb_a | Про "бреше як свідок" чі "false memories"

"..дуже цікаво спостерігати за false memories
— є такий поширений психологічний феномен, коли люди, які були навіть учасниками, а не просто спостерігачами подій, потім цих подій не пам’ятають, а «пам’ятають» як нібито реальне те, чого насправді самі не переживали, а десь чули чи вичитали, — така-от аберація пам’яті.
І потім вони розповідають це історикам — а ті приймають це за добру монету й тиражують далі".

І взагалі, вся велика стаття цікава:

tyzhden.ua
Оксана Забужко:
«Українське суспільство сьогодні позбавлене орієнтирів»
Письменниця про незалежність як умову самопізнання, українсько-польський вузол, нереалізованість і страх

* * *

Коли я пару днів тому виклав в ФБ в коментах під постом одеського екскурсовода посилання на мій пост :

"Отмечая и празднуя советскую военную мифологию, не врать даже самому себе, невозможно"

Ії знайома зверхньо це прокоментувала:

- Всегда найдётся кто- то, кто там никогда не был, но Точно знает, как оно было на самом деле (с) ... тот, кто не был участником, всегда знает лучше... текст по ссылке на жж про Одессу и "Жажду" мягко говоря удивил.

Хоча, що можна взагалі чекати від людини, котра брехала навіть про самого себе?:

- "Отец армянин,мать еврейка, в наградных листах Поженяна указана национальность осетин".