urb_a | Ми і москалі

У кожного справжнього етнічного народу/нації є інстинктивна здатність до самоорганізації. Коли без вказівки (команди) зверху, спільнота на низовому рівні стає на захист своїх - те саме всім відоме наше "свій до свого по своє", те саме «Чуття єдиної родини» Павла Тичини.
Як бджоли у вулику.

А якщо певна різноетнічна спільнота не є народом/нацією (хоч і прикидається і дуже хоче щоби стронні вважали ії народом, таким самим, як справжні народи), то у неї того інстинктивного взаємозахисту, тої емпатії, тої здатності до самоорганізації нема і не може бути саме тому, що це не народ/нація, не "єдина родина" бо насправді це збірна служивих людей імперії, вони не "хто", як українці, вони - чьї, какіє - русскіє. У тотально більшій своїй частині - русскіє у першому, другому, третьому поколіннях зденаціоналізовані до ступіню русскості (а це найвищий ступінь денаціоналізації).

"Всяка денаціоналізація зводиться до поганого виховання, до моральної недуги:
на неповне використання неявних способів спрймання, засвоєння чи ослаблення енергії думки,
на гидоту запустіння на місці витіснених, але нічим не замінених форм свідомості,
на ослаблення зв'язку підростаючих поколінь з дорослими, що замінюються лише кволим зв'язком із чужими;
на дезорганізацію суспільства, аморальність, спідлення"
© Олександр Потебня