urb_a | Ізюмське реальне училище

За два з половиною сторіччя існування міста Ізюм на березі Сіверського Дінця (вік сторожовий переправи біля Ізюмського кургану налічує кількома століттями більше), Московія, що претендувала на звання влади в цих краях, так і не спромоглася організувати ведення тут скільки-небудь просвітницької діяльності.
Лише у другій половині XIX століття, коли в Ізюмі з’являються спочатку жіноча гімназія для дворянок, трикласне міське училище, приватна бібліотека, над Ізюмом запалало світло знань. В 1881-му році харківський губернатор видав указ про створення тут реального училища.

Роботи зі зведення відповідного будинку почалися майже відразу ж, а вже через рік 15 серпня 1882-ого новий навчальний заклад святкував своє новосілля в стінах двоповерхової будівлі в самому серці міста по сусідству з древнім Свято-Преображенським собором.

У той рік за парти нових кабінетів сіли сто учнів сімох класів. Крім того реальне училище мало в своєму розпорядженні великий бібліотечний фонд, що налічував близько чотирьох тисяч примірників наукової, історичної та художньої літератури, а починаючи з 1892 року його актовий зал в холодну пору (влітку – Міський сад) ставав підмостками для виступів місцевого Товариства любителів музичного і театрального мистецтва, третина доходів якого відходила до фонду для малозабезпечених студентів цього учбового закладу.

Двоповерховий периметр реального училища Ізюма представляє собою яскравий приклад класичної архітектури соціальної міської забудови кінця XIX століття. Цегляний, побілений по затірці з люкарнами на даху, яскраво вираженим ризалітом центральній частині; його архітектурне оздоблення перекликається зі значно ранньою будівлею собору поруч, окремі його декоративні елементи повторюють храмові.

Під час Другої світової війни приміщення школи було частково зруйноване нацистськими загарбниками. Відбудова та відновлення будівлі зі збереженням вигляду тривали у 1950—1951 роках.

Зараз школу руйнують інші загарбники, російські.

На цих фото ви бачите школу, якою вона була півтора століття та ще місяць тому, щасливі обличчя учнів.

Зараз цього нема. В мирне життя школи і міста увірвалася орківська навала зі сходу. Вона, як фашисти вісімдесят років тому, убиває наших людей, трощить наші домівки і школи, несе загибель і страждання.