urb_a | Доля шедевру Іполіта Претро. Прибутковий будинок страхової компанії «Росія». Палац праці.

Перевтілення Харкова в адміністративно-культурний центр слобожанської землі в XIX столітті підняло вартість землі на перетині двох центральних міських площ (Торгової і Миколаївської) до захмарних висот. Дворовими місцями тут володіли одні з найбільш заможних городян.

В кінці XIX століття в боротьбу за привабливу землю в самому серці слобожанської столиці вступила найбільша імперська страхова компанія «Росія», яка почала скупку дворових місць в кварталі Миколаївська – Торгова – Горяїновський. Станом на 1901-й практично вся південна частина кварталу сумарною вартістю понад чверть мільйона рублів була у власності товариства.

На початку 1910-х «Росія» вирішило збільшити свої доходи в Харкові засобом будівництва величезного прибуткового будинку з фешенебельними апартаментами для заможних панів.

Як і всі заможні столичні багатії, «Росія» знехтувала послугами місцевих архітекторів, незважаючи на те, що в Харкові було чимало спеціалістів рівня імперії. Проект був замовлений пітерському архітекторові Іполіту Претро.

Син залізничного службовця, француза Жана Претро та шведки Жезефи Гренмарк, Ипполіт Претро на той час був одним з найвідоміших архітекторів Північної Пальміри, на рахунку якого вже було більш ніж тридцять будівель, здебільшого «північного» модерну. Але цей будинок був зовсім в іншому стилі, вочевидь згідно смакам замовника. Залишки класичного модерну чудово та зі смаком поєднані з яскравим зразком неокласицизму.

Будівля являє собою трапецієподібний із закругленими зовнішніми кутами замкнений шестиповерховий периметр з трьома внутрішніми дворами і центральним фасадом якого звернений на схід. Витримані в неокласичному стилі фасади відрізняє ритмічний малюнок розташування декоративного оформлення: гладкі стіни першого ярусу, яскравий французький руст – другого і тонка рустовка з третього по шостий, причому кожен з останніх виділено віконним оформленням.

Багатство і могутність страхової компанії “Росія” були настільки великі, що грандіозний по харківським мірками того часу проект був закінчений всього за два роки (офіційна дата відкриття 1916).

Харків після остаточно встановлення влади червоних був оголошений столицею радянської України, а будівля прибуткового будинку в числі іншого – державною власністю. В його стінах під ім’ям «Палац праці» розмістилися державні установи, в тому числі Наркомат праці та Всеукраїнська рада профспілок. За минулі з моменту здобуття Україною незалежності десятиліття будівля по Конституції, 1 діє в рамках тієї місії, яка була зумовлена їй від початку під надійним крилом Гермеса.

А нещасного Іполита Претро було заарештовано 10 жовтня 1937 року. Комісією НКВС і Прокуратури СРСР 11 грудня 1937 засуджений за статтею 58 КК РРФСР до вищої міри покарання. Розстріляний 20 грудня 1937 року серед ста обвинувачених у так званій «справі РОВС». Його творіння пережило Другу світову і не було пошкоджено німецькими фашистами.

Але через вісімдесят років інші фашисти, зі сходу, нащадки енкаведистів, катів геніального архітектора Іполіта Претро, знищують його шедевр, як і сотні інших будівель Харкова, вбивають українців, трощать нашу культурну спадщину.