urb_a | Із коментарів на згадку про фантазії довкола релігії \ науки.

https://kondratio.livejournal.com/991843.html

Давайте придумаємо\нафантазуємо разом наступний мисленнєвий єксперимент.

Початкові умови: ідеально обмежена кімната, на яку не діють аболютно ніякі зовнішні прояви будь якої форми\змісту. Всередині кімнати крім піддослідного також нікого нема. Піддослідний нічого не знає про зовнішній світ (він для нього не існує) так само як і не "бачить\відчуває" самого себе. Чисте "Я" без всяких посторонніх "шумів". Опорою в цій кімнаті йому слугує тільки знання про базовий функціонал його мисленнєвого апарату.

Вони наступні:Я являюсь точкою\центром\нолем\початком свого Всесвіту (знання з астрономії, 11 клас в Україні). Одночасно я є точною подобою свого творця, який створив мене і я так само вмію творити світ довкола себе і мені просто треба "повірити" в свої сили (теологічні знання хрін його знає з яких часів). Одночасно з цим я своїми думками випромінюю хвилі, перебуваючи при цьому в суперпозиції (квантова механіка, Кіт Шрьодінгера і решта сучасної наукової лабуди). Щоб щось створити довкола себе мені потрібна допомога зі сторони, щоб "засвітити" той чи інший варіант розвитку подій і вони втілилися в матерії довкола мене.

Тепер ускладнюємо умови. Таких "Я" в одному місці зібралося порядка 7 мільярдів (і продовжують плодитися). Всі вони одномоментно "вірять" в свої сили і щось творять довкола себе.

Але їхній світ суто двовимірний (улюблена матриця, про яку так любить писати пан кондратіо), бо так запрограмовано кожного на цій планеті. Запрограмовано двовимірними категоріями. Час - точно такий самий двовимірний, ось тільки зазор\пінг між поступанням сигналів ззовні, їх обробкою та наступною реакцію створює наївну ілюзію плинності часу (минуле-майбутнє), яка в свою чергу приховує саму головну істину цього ілюзорного, оманливого світу.

Ми всі разом являємось продуктом видумки одне одного, доказуємо по черзі одне одному свою правоту, чим ще більше ускладнюємо\спрощуємо світ довкола.

А тепер питання на мільйон: яким чином послідовникам теологічних вигадок нарешті побороти своїх противників, які заважають їм побудувати Царство Боже на Землі (дві тисячі років та Ісуса було мало), в той самий час як на цій же землі є прихильники вигадок науки, які хотіли б ще за свого життя телепортанутися на Альдебаран, погуляти там на орбіті на космічному човні, а потім в кінці життя сдохнути в центрі Чумацького шляху (там є дірка чорна, нефігова така. Я сам не бачив, але так само вірю в її існування як і Ви вірите в прихід Антихриста) з надією на переродження. А Ви собі на Землі їбіться зі своїм Царством Божим як хочете.

Як Вам така казочка для внучат від дідуся Опанаса? А хочете запитання на два мільйони?

Особисто я за своє життя ще ні разу не додумався захотіти когось вбити за його власну позицію, хоча на противагу цьому вже маю прецеденти, коли за мою позицію\відсутність позиції (не забуваємо про ту всю лабуду, що я описав в першому абзаці) мене погрожували вбити, тролили, знущалися, пиздили,банили і тому подібне сміття соціальної взаємодії.

Так що ж тоді нам робити дальше на цій планеті? Як на рахунок того, щоб по християнські простити фанатикам теологічної віри\безвіря за їхні прорахунки, які коштували життя людям до цього моменту, і вже дати нарешті чергу і час науці спробувати свої методи реалізації обєктивної реальності, з розумінням що і в неї ніфіга толком не вийде, не кажучи вже про чергові смерті людей?

Дякую за увагу.