urb_a | "Коли вже догоряли Кушти, «визволителі» підійшли до Синькович..."

28 серпня 1944 р. більшовицькі окупанти спалили с. Синьковичі Жовківського р-ну Львівської області. Згоріло майже 100 господарств і загинуло 33 мирних жителів села.

Згадує:

Володимир Юрійович Гнідець: «Близько десятої години через Синьковичі в напрямку Рави–Руської проїхало декілька вантажних автомашин із військовиками. Попереду їхав трофейний лімузин з високим начальством. Тільки–но кортеж виїхав за село, і легковик наблизився до лісу, як загуркотіло, засвистіло, зашуміло – на них вже чекала караюча рука українського повстанця. [] Бій, як несподівано почався, так і затих. Мешканці Синькович не виходили з хат, вони знали чого можна очікувати від битого москаля. Люди не сумнівалися, що будуть нишпорити. Їхні страхи підтвердила звістка, горять Кушти. Горіли хати та господарські споруди… Згоріло близько 17 будинків. Коли вже догоряли Кушти, «визволителі» підійшли до Синькович і теж здаля, з дороги, почали палити село і стріляти по будинках…».

У ці страшні години у Синьковичах було спалено 92 господарства та закатовано В. Корицького, П. Гнідця, Г. Кушту, Ю. Задорожного, П. Гнідця, Д. Мельника, М. Мельника, Ю. Яцюка, М. Ковальчука, К. Кушту, М. Гнідця, І. Гнідця, І. Шведа. Це ті, які відомі, а є багато, яких невідомо, що пропало безвісти та невинно загинуло. Та односельчани не забули їх, і у 1993 році у пам’ять про них збудовано велику братню могилу, яка стала єдиним Святим місцем у селі.