urb_a | "Збирайтесь на Сибір"

В 1950 р. більшовицькі окупанти вивезли в Сибір і на південь України мешканців с. Лецівка Рожнятіського р-ну Івано-Франківської області, а село зруйнували.

Oскільки саме селяни надавали значну допомогу підпіллю і у зв’язку з віддаленістю села у гірській місцевості, за тісні зв’язки з підпіллям і було виселео ціле село Лецівка у кілька етапів – 1946,1947,1949 та 1950 рр.

Зимою 1949 р. окупанти обступили ціле село, ловили людей, грузили на грузові машини і везли в Брошнів, там грузили у вагони і відправляли у Сибір. Того дня у Бурятію вивезли 24 сім'ї. Коли виселяли, давали людям одну годину на збір. Дозволяли брати одяг, гроші, їду на дорогу.

Спогади про виселення Анни Дмитрівни Шумей:
Нас вивозили в 49-му році. Везли, як худобу, в товарних вагонах. Прийшли до хати рускі вночі і сказали: — Збирайтесь на Сибір.

І загнали весь народ до резиденції, де священик жив. Було нас двадцять сімей. Потому приїхали машини з Рожнятова, завезли нас на міліцію, а там у вагони — і на Коломию. Моя дочка Міля захворіла в Коломиї на дифтерію (їй було 14 років). А вони кажуть: — Їдьте далі.

Визвали лікарку, і вона сказала забрати її геть від людей, у вагон, де умерлі. Ми з чоловіком пішли з нею в той вагон. А там умирало повно, і нас заперли в тому вагоні. І лиш я з чоловіком там живі, а то все вмерлі. І води не давали. А на цвяхах у вагоні мороз був, моя донька лизала той мороз на цвяхах. Так ми їхали 7 суток, і моя дочка померла в Брянському.

1950 р. село Лецівка було повністю виселено в Сибір і на південь України. Хати порозтягували тракторами, людей посадили у вантажівки і повезли у село Дуба, там на вузькоколійку і у – Креховичі.

Очевидці розповідають : енкаведисти прийшли уночі до хати і сказали збиратися у Сибір. Люди, що встигли, те і взяли в дорогу з собою.

Зі спогадів жителя Лецівки – Дмитра Івановича Бойка:
А в 47-ім році вивезли в Казахстан з нашого села 23 родини, тих, хто був зв’язаний з УПА (члєнов сємей банди ОУН). В Караганду їх вивезли. В 48-ім році 31 родину було вивезено в Бурято-Монголію, а 17 чоловік було заарештовано і засуджено за зв’язок з УПА. В 1950-ім році забрали решту всіх жителів села і виселили в Херсонську область. А хати, котрі були кращі, порозбирали і дерево вивезли, а котрі пущі — спалили. З церкви бляху здерли, то вона зогнила — і від села нічого не лишилося. Хати зачіпляли тросами і тракторами розтягували, ще навіть діти в хатах були, а вони тягнули.

Мене вивозили так. В 47-ім році вночі обступили хати і сказали:

— Можете брати з собою що-небудь до двох центнерів.

Їхали через Волгу-ріку, а малий дітвак дивиться через шпарку в тім вікні та й плаче:

— Тілько води, а нам не дають.

На кожній станції ставали і виносили з вагонів трупи. Тоді з західних областей України шалон за шалоном везли.

Джерело:

Повстанське село ЛЕЦІВКА