с кацапами поведёшься, беды не оберёшься
Jul. 5th, 2020 03:37 pmАнтивсепропальщик/Антипопуліст
5 год ·
Кілька дуже красномовних ілюстрацій до того, що Росія = деградація, завжди.
Згідно з даними перепису 1740-1748 років в семи полках Гетьманщини (сучасні лівобережні частини Київської, Черкаської областей, а також Чернігівська, Сумська і Полтавська області) налічувалося 866 шкіл – практично в кожному скільки-небудь значному містечку чи селі.
В Росії на той час не було жодної школи.
Станом на 1800 рік з цих шкіл не залишилося жодної.
У середині 17 століття Павло Алепський пише, що в Україні більшість чоловіків і чимала частина жінок письменні, ходять на церковну службу з власними молитовниками.
Історик Дмитро Яворницький наводить документи, за якими у 1763 році курінні отамани Запорізької Січі і деякі старші «дали в Коші розписку» суворо виконувати всі порядки внутрішнього благоустрою у своєму війську і на знак того змусили поставити підписи, «хто по простоті хрестами, а хто може письмом»; тоді на 13 неписьменних в одному курені виявилося 15 письменних.
У 1779 році, після падіння Січі, з гурту в 69 запорожців 37 виявилося грамотних і 32 неписьменних. Як пише про це Дмитро Яворницький, "факт – в высшей степени поучительный для тех, которые составили себе представление о запорожских казаках как о гуляках, пьяницах и грубых невеждах: пусть такие люди попробуют найти подобный процент грамотности в массе среднего и даже высшего сословия, не говоря уже о низшем сословии великорусского народа означенного 1779 года".
Як результат, із превалюючої грамотності в Україні у XVII-XVIII століттях, за часів Російської імперії за перепису в кінці XIX століття в Україні виявилося лише 15% письменних.
Історія знає небагато прикладів такого стрімкого регресу інтелектуального життя.
Олександр Палій
5 год ·
Кілька дуже красномовних ілюстрацій до того, що Росія = деградація, завжди.
Згідно з даними перепису 1740-1748 років в семи полках Гетьманщини (сучасні лівобережні частини Київської, Черкаської областей, а також Чернігівська, Сумська і Полтавська області) налічувалося 866 шкіл – практично в кожному скільки-небудь значному містечку чи селі.
В Росії на той час не було жодної школи.
Станом на 1800 рік з цих шкіл не залишилося жодної.
У середині 17 століття Павло Алепський пише, що в Україні більшість чоловіків і чимала частина жінок письменні, ходять на церковну службу з власними молитовниками.
Історик Дмитро Яворницький наводить документи, за якими у 1763 році курінні отамани Запорізької Січі і деякі старші «дали в Коші розписку» суворо виконувати всі порядки внутрішнього благоустрою у своєму війську і на знак того змусили поставити підписи, «хто по простоті хрестами, а хто може письмом»; тоді на 13 неписьменних в одному курені виявилося 15 письменних.
У 1779 році, після падіння Січі, з гурту в 69 запорожців 37 виявилося грамотних і 32 неписьменних. Як пише про це Дмитро Яворницький, "факт – в высшей степени поучительный для тех, которые составили себе представление о запорожских казаках как о гуляках, пьяницах и грубых невеждах: пусть такие люди попробуют найти подобный процент грамотности в массе среднего и даже высшего сословия, не говоря уже о низшем сословии великорусского народа означенного 1779 года".
Як результат, із превалюючої грамотності в Україні у XVII-XVIII століттях, за часів Російської імперії за перепису в кінці XIX століття в Україні виявилося лише 15% письменних.
Історія знає небагато прикладів такого стрімкого регресу інтелектуального життя.
Олександр Палій