urb_a | Украинский язык в 11-м веке

ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На грамоті французького короля від 1063 року на користь абатства св. Крепіна в Суассоні зберігся підпис Анни Ярославни кириличним письмом ст.-укр. АNА РЪНNА, який є пам'яткою української мови

За однією з версій, це кириличний запис латинського Anna Regina або «Анна-королева»; запис другого слова імовірно відповідає давньофранцузькій формі слова reine («королева») — roine, roÿne, roïne або raïne. Кириличний знак «ъ», таким чином, використовувався для передавання схожого редукованого звука, який тоді ще існував у старофранцузькій мові (сучасна вимова — МФА: [ʁɛn], «рен»). За твердженням «Encyclopedia of Ukraine», її підпис є найстаршим наявним зразком староукраїнського письма (хоча давньоруська епіграфіка та берестяні грамоти мають багато інших прикладів сучасного Анні Ярославні староукраїнського письма)

При дослідженні історії укр. мови використовуються переважно (але не тільки) тексти, написані або переписані на півдні Київ. Русі.

До 11 ст. належать тексти, що збереглися в оригіналах: післямова диякона Григорія 1057 до Остромирового Євангелія 1056 — 57, підпис 1063 дочки Ярослава Мудрого Анни — королеви Франції, т. з. Тмутороканський напис (на мармуровій плиті) 1068, післямови дяка Івана до Ізборників Святослава 1073 та 1076, кілька графіті у Софійському соборі в Києві та ін. Серед старослов’ян. текстів 11 ст. давньорус. редакції виділяються: Остромирове Євангеліє 1056 — 57, переписаний у Києві Ізборник Святослава 1073 і скомпонований тут же Ізборник 1076, Архангельське Євангеліє 1092, Путятина Мінея, Синайський Патерик, Кондакар (збірник церк. піснеспівів) кін. 11 — поч. 12 ст., Пандекти Антіоха, Чудовський Псалтир, Слова (їх 13) Григорія Богослова. Створені в 11 ст. «Слово о законЂ і благодати» київ, митрополита Іларіона збереглося у списках починаючи від 15 ст., «Съказание и страсть и похвала... Бориса и ГлЂба», «Житіє Феодосія Печерського» — у складі т. з. Успенського збірника 12 — поч. 13 ст., переклад 11 ст. хроніки Георгія Амартола — в списку 13 — 14 ст.

Більше ориг. пам’яток дійшло від 12 ст., зокрема грамота Вел. кн. Мстислава Володимировича і його сина Всеволода новгородському Юрієвому монастиреві бл. 1130, напис 1136 на чарі черніг. князя Володимира Давидовича, «Руська Правда» — збірник норм давньорус. права, що склався в 11 — 12 ст. і дійшов у найдавнішому списку 1282, графіті Софійського собору в Києві, зокрема запис про Боянову землю та ін. Деякі ориг. пам’ятки 12 ст. збереглися у пізніх списках: «Повість временних літ» та «Поученьє» Володимира Мономаха — у складі Лаврентіївського літопису 1377; Київський літопис як частина Іпатського літопису бл. 1425; «Хоженьє» ігумена Данила (опис подорожі 1106 — 07 до Палестини), найдавніші списки якого належать до 15 ст.; «Моленіє» Данила Заточника, найдавніші списки якого належать до 16 ст.; твори Кирила Туровського, списки деяких — від 13 ст.; «Слово о полку Ігоревім», яке дійшло тільки в першодруку 1800, та ін.