"Яке безглузде самогубство!"© (Різдвяне оповідання).

[varjat-k.livejournal.com]

Сталася ця історія якось під Різдво в одному потязі. У вагоні в одному купе їхали звичайні люди - українець, литвин, татарин та американець. У купе панували злагода та свіже повітря. Але на якійсь станції литвин зійшов, бо він їхав саме до тієї станції.
А на його місце на верхній полиці раптом вперся новий пасажир. На вигляд - звичайний русцкій: неголений, немитий, зі смердючими дірявими шкарпетками, що кілком стояли, бо ніколи не чули про пральню, та ще й тхне перегаром із суміші скломию та настійки глоду.
Але найбільше людей вразило те, що він ще й почав дуже гучно співати щось із Круга чи Кобзона та не менш гучно підспівувати дупою, що нестерпно наповнювало купе отим самим "русцкімъ духомъ".
Люди якось намагалися словами привести ту тварину до тями, але вона раптом злізла з полиці униз, зняла портки та повернулася до людей сідницями, на яких було велике татуювання: храм василя скаженого, йося сралін, а між ними слово з трьох літер - "вдв".
Тут людям остаточно усе стало зрозуміло!
Вони одразу згадали і про усіх пськовськихъ "іхтамнєтовъ", що не встигли відкрити рота, щоб проволати "нє стрєляйтє, я русцкій салдат", а тому й закопані на безлічі кладовищ рассєї під сравоплавними хрестами з датами хх.хх.хххх - хх.07.2014, і про тих, хто встиг цю рятівну фразу вигукнути, щоб не стати добривом на українському Донбасі. Тому швидко скрутили цю смердючу кацапську субстанцію та потягли її до тамбуру, аби здати правоохоронцям.
Але, як на гріх, назустріч їм попався якийсь чорнявий хлопець, що запропонував обмін:
"У мене - каже, - є дві великі пляшки з чачею! Правда одна вже порожня, але друга ще не почата! Давайте мінятися: я вам повну, а ви мені - оце чмо з "вдв"-дупою на порожню?".
Згоди дійшли за одну мить!
Деякий час з тамбуру ще було чути русцкаєзычьныє воплі "чєчьня - эта крута!", але з кожною годиною все тихше та менш розбірливо, а далі й зовсім припинилися, коли потяг проїжджав над якоюсь великою річкою.
Чи то була річка Ітіль під Казанню, чи Дніпро під Кременчуком, чи Міссісіпі у Нью-Орлеані - історія про це мовчить, хоча за першість сюжету цього оповідання усі змагаються не менше, ніж "семь городов оспаривают это точно так же, как семь городов называют себя родиной Гомера"©
Тут вже нічого не поробиш, бо дружба народів проти кацапів - це явище всесвітнє (способсъ збрехати не дасть)!
:-))))))))