urb_a | Жахи "українізаціі" Адєсьі. (Reply)

Всї хто пам"ятає радянську владу, знають, що населення тоді непомітно- примусово перемішувалося згори.
Тобто- з одного боку міграція ніби-то і природний процес, але в СРСР вона мала свідомо викривлені владою форми.
Хлопець чі дівчина отримували діплом в якомусь навчальному закладі, і замісь того, щоди влаштуварися на роботу "в 100 метрах" від батьківської хати, іх, як "молодих спеціалістів" посилали світ за очі працювати подалі від малої батьківщини.
Зрозуміло було б, коли йшлося б про такі професіі, як, наприклад, залізничник- працювати за фахом можна тільки там де є залізниця. Чі пілот літака може літати тільки там, де є аеродром.
А коли поряд з будинком батьків є і лікарні и школи і будівельні організаціі, а синів- дочок посилають вчителями, лікарями, будівельниками на інший кінець "необ"ятной Родіньі"?

Докладнише про те, що то робилося не "по дурости і спонтанно", а "з розрахунку на результат і за планом",- тут :
Как уничтожить любовь населения к родному краю и научить любить СССР. Рецепт:
..."И не предавая оного гласности принять меры к проявлениями украинофильства, о том же, что будет замечено, донести Министерству...

Ящо взяти конкретно Одесу, то тут до загальної ситуаціі додається щеі те, що в безлюдні після голодомору села, в тоді підрадянську частину одеської области, було примусово завезено сотні тисяч селян з півночи:

А після війни відбулося таке:

Всего же во время оккупации жертвами окупантов стали более 100 тысяч горожан, из которых в большинстве своем это было еврейское население.
(100 тысяч за 29 месяцев окупации)
Однако интересным оказалось то, что из 250 тысяч горожан, которые 10 апреля 1944 г. встретили своих освободителей, к 1 января 1945 г. в Одессе оставалось около 160 тыс. жителей.
(90 тысяч за 7 месяцев освобождения от окупации)
С приходом советских войск практически все оставшиеся в городе взрослые для объяснений отношений с оккупантами были вызваны в кабинеты следователей "СМЕРШ", которые добрая половина покинула под конвоем. Однако подобной убыли населения советские власти старались не замечать, выделяя опустевшие квартиры "румынских приспешников" прибывшим из эвакуации горожанам и жителям восточных областей СССР, направляемых в Одессу для восстановления разрушенного оккупантами. Долгие послевоенные годы страх перед "компетентными органами" заставлял молчать об этом переживших оккупацию одесситов.
( О чем умалчивали в СССР, рассказывая об оккупированной Одессе...) ТУТ :

Тож самі можете порахувати, скільки насправді в сьгоднішньому міліонному місті залишилося "одеситів з діда-прадіда". То саме було і в інших містах України.

Вчора, на однокому одеському украіномовному сайті "novyny.od.ua" надрукували ось такий лист пенсіонерки :

«Я давня шанувальниця «Чорноморки». На пенсію не розженешся, тож передплачую цього року тільки суботній номер газети. Щоправда, добрі люди пообіцяли, що допоможуть. Сподіватимусь. Та хочу написати про інше.

У нас поштарка — молода жіночка. Я їй кажу: «Наталко, якщо там, у вас на пошті, завалюються якісь газети, принось мені, я все читатиму». То вона тепер і заносить той непотріб. Серед них — чимало місцевих провладних газет. Щиро кажучи, деякі просто читати бридко. Що вони носяться зі своєю російською мовою, хто її у нас ущемляє? Є така міні-газетка «Русская правда». І не соромно її господарям експлуатувати слово «правда»? Насправді ж, у ній суцільна злоба, нахабна брехня. В Одесі, бачте, «фашізм», «прітєсняют рускій язик», тож закликає «собіратся в групи, виходіть с плакатами» і т.п.

Так уже «прітєсняют», що я геть забула українську мову, коли приїхала в Одесу, хоч тоді й слова російського не знала. В училищі студенти були з Вінницької, Полтавської, Кіровоградської областей, то ми ще три роки спілкувалися рідною, українською. А тепер ця, так звана «правда» маячню між людьми сіє. Ось один із заголовків: «Русь украинская в завете предков: воссоединение неизбежно». Та «навоссоединялись», панове, досить! Уже добазікалися до того, що пишуть: «Права русских попираются и не только в языковой сфере». Одне слово, печерний цинізм українофобів. Нехай їм грець.

А «Чорноморським новинам» — низенький уклін. Це єдиний в області часопис, який так послідовно відстоює українську мову, пише правду історії, правду нашого нелегкого життя. Із задоволенням читаю всі публікації на її сторінках, особливо Романа Кракалії, Віри Семенченко, інших авторів. Натхнення вам, дорогі «чорноморці», на довгі роки! Мені вже 81 і дуже хочу дотягнути до кращих днів».

Реакція онуків таких самих "понаїхавших" (але напевно з "нечерноземья") не забарилася :

Вася Бздунец • 16 часов назад −
Сволочний сайт, що ні стаття - провокація . Виродки ...

СМЕРШ • 15 часов назад
Ещё одна-понаехавшая.Одесса разговаривает на своем языке.

А що ви ще хотіли від людей, які виховуються на ось такій, повністтю викривленій історіі міста ? :

Загальна історія Одеси

Одеса під час Другої світової війни

* * *
Два погляда на українське місто Одеса :

А была ли Одесса украинской?

Одеса ніколи не була російським містом
Переписи населення 1799 року, середини ХІХ століття та 2001 року свідчать, що понад половину населення Одеси завжди становили українці

* * *
За останнім переписом 201 року в Одесі живуть :

Українці (61,6 %)
Росіяни (29,0 %)
Болгари (1,3 %)
Євреі (1,2 %)
Молдавани (0,7 %)
Білоруси (0,6 %)
Армяни (0,4 %)
Поляки (0,2 %

Отанніми роками 52 % батьків, незважаючи на бажання місцевої влади ще більше русіфіковати місто, мовою навчання своіх дітей у школі стабільно вибирають українську.