Кожен свідомий галичанин повинен: - у шiстдесят п'ять - вiдчути себе захисником батькiвщини i, пошивши однострiй невiдомої армiї, марширувати на всi свята з фаною перед сiльрадою; - у сiмдесят обов"язково стати бандерівським ветераном боротьби за Вільну Україну, або членом - церковної десятки; - у сiмдесят п'ять - спочити в Бозi, клянучи манкуртiв, москалiв i сусiда, чиї кури все життя порпали йому города...
Справжнім культом для галичанина і галичанки є його вселенська любов до своєї мамці солоденької. Саме завдяки їм святий Миколай приходить до їхніх дітей і в шістдесят, і в сімдесят літ. Яскравим прикладом такого хлопа є Бодьо Серняк із Жовкви. Якось в неділю після відправи в церкві в помешканю старої панни Серняк зібралисі її колєжанки – такі самі з підфарбованим синькою волоссям панюсі. Говорили вони, як і зазвичай, за Ющенка, Тимошенчиху, ціни на цукор та дріжджі. При цьому смакували тістечками «Стефанія», що дуже вдавалися пані Серняк, і золотавими, добре випеченими хрустами, пересипаними цукровою пудрою. – А мій Бодьо, – як завше в доброму гуморі згадувала про (нагуляного від совєтського офіцера, що жив у них на квартирі) сина стара панна, – як скінчив консерваторію ві Львові, то дістав такого голосу, що ну! – Янгольський, боский голос! – захитали фіялковими головами колєжанки. – Нині в церкві як пустив нюту попід стриху, аж мені щось у серці пукло, згадавсі мій Мирон, най спочиває у спокої… – втерла набіглу сльозу бувша касирка з банку пані Дубинка, чоловік якої відійшов у ліпший світ, бо наївсі скислого борщу зі сливками і дістав закрут кишок. – Гвидіте, і зара плачу, бо так мені жель… – Ая, ая, дуже файно Бодько співає, – підтримала подругу пані Зоня Насилена, що мала сина в Еспанії і все носила андалузькі хустки із високим гребенем на голові. – А хто би міг сказати – у дитинстві як плакав, то мені вазонки на вікнах сохли, так верещав. А дивисі – дістав голос і вибивсі в люди! Мій Місько тоже в Гишпанії доробивсі. Вже гіспанські міліціянти їго не чіпают, бо він до них каже «бовенос дієс» і всьо – уже гіспанчик. Писав мені, що найшов собі вже дівку. Робит в їдного бауера, обмиває його тата – паралітика. - А ваш Бодьо ще не знайшов си пари ві Львові? – Та де – е – е! Він часу не має. Тепер вчит арію коня Данила Галицького. Буде співав на Великдень в опері «Король і його кінь Буцефул». А ваш Місько, де робит в Гішпанії? – відразу перевела зі слизького розмову пані Серняк. – Взєли їго робити до університету! – гордо тріпнула фіялковими буклями пані Зоня. – То він вже не на будові? – Та де! – продовжувала хвалитись пані Насилена. – Він тамка в їхньому звіринці. Має справу зі слонями! Провадить всілякі досліди… Там чистить їх, миє вуха, вивозит купи. А вчера написав мені, що послизнувсі поміж тою скотиною і слонь навалив на моєго сина – Місьо мало не вдусивсі! – заголосила пані Зоня. Запала хвилева мовчанка. З вулиці було чутно, як справляє малу потребу сусідський пес Чумка. Аж тут із сусідньої кімнати почувся мелодійний голос 35 – річного Бодя Серняка, який щойно виліз із ванни: – Мамцю! Скажіт мені, як тоті труси вбирати, бо я знов забув! – Бодюсику, сонце, скільки тобі разів вогорити – де жовта плямка – то перед, де коричнева, то задок…
))) Кожен свідомий галичанин, якщо він не пацієнт із Кульпаркової лікарні, вважає себе людиною повністтю -культурною й освіченою, хоча за душею має лише чотири кляси початкової школи, в якій навчавсі - цілих 10 років.. Через це він рахує про себе, що наділений певним месіанським обов’язком повчати кожного зустрічного, який йому видався некультурним. Длубаючи пальцем у носі, галичанин поважно розповідатиме нещасному, що «плюти на вулиці – то гріх, і мама його зле вчила, раз він таке робить, а в родині, певно, були москалі, бо наші люди від самого уродження знають, що таке культура і чим культурна людина ся різнить від дикуса і нелюда». Потому галичанин гордо висякається на бруківку, притискаючи носа пальцем, і відійде з почуттям виконаного обов’язку та глибокого вдоволення акцією. -:))) Це за умови, що перехожий не дасть йому за критику - по писку, або нижче.
no subject
Date: 2013-05-27 07:21 am (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 09:13 am (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 09:13 am (UTC)До речі, заціни: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/05/25/124813/
У декого станеться розрив шаблону :)
no subject
Date: 2013-05-27 07:27 am (UTC)- у шiстдесят п'ять - вiдчути себе захисником батькiвщини i, пошивши однострiй невiдомої армiї, марширувати на всi свята з фаною перед сiльрадою;
- у сiмдесят обов"язково стати бандерівським ветераном боротьби за Вільну Україну, або членом - церковної десятки;
- у сiмдесят п'ять - спочити в Бозi, клянучи манкуртiв, москалiв i сусiда, чиї кури все життя порпали йому города...
no subject
Date: 2013-05-27 08:50 pm (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 08:58 pm (UTC)Саме завдяки їм святий Миколай приходить до їхніх дітей і в шістдесят, і в сімдесят літ.
Яскравим прикладом такого хлопа є Бодьо Серняк із Жовкви.
Якось в неділю після відправи в церкві в помешканю старої панни Серняк зібралисі її колєжанки – такі самі з підфарбованим синькою волоссям панюсі.
Говорили вони, як і зазвичай, за Ющенка, Тимошенчиху, ціни на цукор та дріжджі.
При цьому смакували тістечками «Стефанія», що дуже вдавалися пані Серняк, і золотавими, добре випеченими хрустами, пересипаними цукровою пудрою.
– А мій Бодьо, – як завше в доброму гуморі згадувала про (нагуляного від совєтського офіцера, що жив у них на квартирі) сина стара панна, – як скінчив консерваторію ві Львові, то дістав такого голосу, що ну!
– Янгольський, боский голос! – захитали фіялковими головами колєжанки.
– Нині в церкві як пустив нюту попід стриху, аж мені щось у серці пукло, згадавсі мій Мирон, най спочиває у спокої… – втерла набіглу сльозу бувша касирка з банку пані Дубинка, чоловік якої відійшов у ліпший світ, бо наївсі скислого борщу зі сливками і дістав закрут кишок. – Гвидіте, і зара плачу, бо так мені жель…
– Ая, ая, дуже файно Бодько співає, – підтримала подругу пані Зоня Насилена, що мала сина в Еспанії і все носила андалузькі хустки із високим гребенем на голові. – А хто би міг сказати – у дитинстві як плакав, то мені вазонки на вікнах сохли, так верещав.
А дивисі – дістав голос і вибивсі в люди!
Мій Місько тоже в Гишпанії доробивсі. Вже гіспанські міліціянти їго не чіпают, бо він до них каже «бовенос дієс» і всьо – уже гіспанчик. Писав мені, що найшов собі вже дівку. Робит в їдного бауера, обмиває його тата – паралітика.
- А ваш Бодьо ще не знайшов си пари ві Львові?
– Та де – е – е! Він часу не має. Тепер вчит арію коня Данила Галицького. Буде співав на Великдень в опері «Король і його кінь Буцефул». А ваш Місько, де робит в Гішпанії? – відразу перевела зі слизького розмову пані Серняк.
– Взєли їго робити до університету! – гордо тріпнула фіялковими буклями пані Зоня.
– То він вже не на будові?
– Та де! – продовжувала хвалитись пані Насилена. – Він тамка в їхньому звіринці. Має справу зі слонями! Провадить всілякі досліди… Там чистить їх, миє вуха, вивозит купи. А вчера написав мені, що послизнувсі поміж тою скотиною і слонь навалив на моєго сина – Місьо мало не вдусивсі! – заголосила пані Зоня.
Запала хвилева мовчанка. З вулиці було чутно, як справляє малу потребу сусідський пес Чумка. Аж тут із сусідньої кімнати почувся мелодійний голос 35 – річного Бодя Серняка, який щойно виліз із ванни:
– Мамцю! Скажіт мені, як тоті труси вбирати, бо я знов забув!
– Бодюсику, сонце, скільки тобі разів вогорити – де жовта плямка – то перед, де коричнева, то задок…
no subject
Date: 2013-05-27 09:09 pm (UTC)що про якісь ПЛЯМКИ навіть не йдеться.
no subject
Date: 2013-05-27 09:12 pm (UTC)Через це він рахує про себе, що наділений певним месіанським обов’язком повчати кожного зустрічного, який йому видався некультурним.
Длубаючи пальцем у носі, галичанин поважно розповідатиме нещасному, що «плюти на вулиці – то гріх, і мама його зле вчила, раз він таке робить, а в родині, певно, були москалі, бо наші люди від самого уродження знають, що таке культура і чим культурна людина ся різнить від дикуса і нелюда».
Потому галичанин гордо висякається на бруківку, притискаючи носа пальцем, і відійде з почуттям виконаного обов’язку та глибокого вдоволення акцією.
-:))) Це за умови, що перехожий не дасть йому за критику - по писку, або нижче.
no subject
Date: 2013-05-28 07:25 pm (UTC)no subject
Date: 2013-05-28 07:42 pm (UTC)no subject
Date: 2013-05-28 07:49 pm (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 07:43 am (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 07:54 am (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 08:39 pm (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 08:50 pm (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 07:46 am (UTC)сказочник-задушевник хулев...
no subject
Date: 2013-05-27 09:15 am (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 08:20 pm (UTC)no subject
Date: 2013-05-27 11:34 am (UTC)Войдітє ж в положеніє!