Шкіци до "погромовєдєнія" (3)

[oksana107.livejournal.com]

Оригинал взят у deratisator в Шкіци до "погромовєдєнія" (3)

Хто і за що міг прагнути помститися євреям?
Чи було за що?
Мабуть, таки було за що.
Принаймні, професор Єжі Роберт Новак такої думки
Зі статті JERZY ROBERT NOWAK, Jedwabne a zbrodnie na Kresach 1939-1941 Tygodnik Głos, 2001-03-31:

W. Urban: "Droga krzyżowa archidiecezji lwowskiej w latach II wojny światowej 1939-1945", Wrocław 1983, s. 93-94:
Адміністративні чинники не знали жалості, були абсолютними, чигали на кожен крок. Виконавчим органом були в основному "бєднякi" і місцеві євреї, особливо останні розперезалися повністю, поводилися іноді зухвало і нахабно. Їхня робота здебільшого були різні доноси на людей і звинувачення

Z listu Z. Schultza z 28 marca 1996 r. :
Мій дядько Станіслав Шульц, який народився у Львові, в 1910 році, через поганий стан здоров'я був звільнений від обов'язків військової служби - строкової служби. Восени 1940 р. сусідка-єврейка повідомила в НКВС, що Станіслав Шульц є прихованим польським офіцером. Дядька мого були доставлені на Далекий Схід СРСР, де він був насильно залучений до будівництва залізничної колії до Владивостока. Єдине повідомлення від Станіслава Шульцa отримала його мати, Людовика Шульц з дому Сілковських, у лютому 1941 року. Після війни Станіслав Шульц не дав ніяких ознак життя. Спроби з'ясувати його долю не дали жодного результату. Радянський Червоний Хрест не в змозі дати на тему мого дядька будь-якої інформації. Доноси в НКВС спрямовані на поляків були на той час регулярна практика євреїв  - я вважаю, що 80% поляків були депортовані в Сибір, в результаті доносів єврейських.

 J. Ziemińska: "Z Kresów do Nowego Jorku", polonijny "Nasz Głos", 25 czerwca 1999:
Росіяни біжать в паніці [1941 - J.R.N.] ( ... ) Німці відкривають в'язниці. Батьки шукають своїх близьких. Приходить до мене вчителька, в якої арештували сина. І це було так... Прийшов в їх будинок єврей Валь (однокласник сина) разом зі своїми камрадами НКВДистами, вказав пальцем на її сина і сказав: "Ось цей". Вони взяли Єжіка Козловського - йому тоді було 18 років ( ... ) Невдовзі перед тим, як він загинув, - писав власною кров'ю на стіні в'язниці, "Сьогодні, в день... замордували нас". Мати зомліла. Її чоловік на власних руках, виносить тіло сина ( ... ) Незабаром після цього відбулися похорони жертв більшовицького погрому ( ... ). Після похорону я пішла до своєї вчительки. Я знайшла там трьох німецьких офіцерів. Привели вони батьків Валя, винного в арешті Єжіка. Офіцери заявили, що молодий Валь втік з більшовиками, але його батьки будуть в їїрозпорядженні, і вона може робити з ними все, що захоче. Вчителька, яка знала німецький, відповіла, що це правда, що син батьків Валів це бандит, але його батьки-порядні люди, і вона хоче, щоб їх випустити на свободу, що й  сталося.

Член підпільної польської організації Олександер Катриняк - M. Giżejewska: "Polacy na Kołymie 1940-1943", Warszawa 1997, s. 69:
24 вересня 1939 р. ( ... ) я взяв курс на Дрогобич ( ... ). У Річищах євреї (подорожні на шляху; автор родом з Дрогобича) повідомили міліції комуністичній, що я йду в напрямку Дрогобича ( ... ). Міліція оголосила НКВС і було зроблено на мене засідку

Юзефа Сенярська (Józefa Sieniarska):
Я родом з Станіславова ( ... ). Я жила там до 1945 р. У мене брат, Йосип Островський, народився в 1918 р., який до війни був один рік в поліції. У лютому 1940 року радянці взяли його вночі з дому і вважається зниклим безвісти. Навіть досі не знаю, де він помер. А обмовив його єврей (сусід)

"Zakhidnia Ukraina pid bolshevykamy: IX 1939-VI 1941: Zbirnyk", wyd. M. Rudnytska, New York 1958, s. 441-44:
українського адвоката з Чорткова Михайла Росляка впізнав у Львові єврейський офіцер НКВС Йонас Бухберг, який походив з його рідного міста. Помістили його в сумнозвісній в'язниці в Бригідках, де згодом був свідком страти політичних ув'язнених

Comments

[vasovl.livejournal.com]

Ось тобі і "погром". От таких може і ганяли.

[oles-maasliouk.livejournal.com]

Перше хотів обуритись, махати руками, ставити знаки оклику, словом робити те, що в таких випадках часом роблю. Але ні, передумав. Скоріше подякую Вам, Оксано, подякую Вам deratisatore.

Адже маємо тут чудовий приклад того, що я називаю гріхом узагальнення. Давно вже хотів випробувати цей концепт in situ. Отже дякую.

Є добра стара жидівська традиція – того хто тебе хоч чомусь навчив називаєш морі, тобто «вчителю мій». Певний, що наступний екзерциз мене чомусь да навчить. Може навіть буде це уроком не тільки для мене.

Читати далі (http://urb-a.livejournal.com/31901.html)