Українці у Єгипті

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Два сюжети з інтервалом у три години. Перший - у басейні, діти грають в квача. Запитую у дівчинки, ровесниці нашої Ані:

- Ти вже школярка, до якого класу ходиш?
- Я вас не понимаю?!
- В каком классе учишься?
- Во втором.
- А откуда приехала?
- Из Запорожья, это Украина...

Другий сюжет - по дорозі на обід. Назустріч заклопотана жіночка, років 50-55, напевно ще не облаштувалася у готелі:

- Вы не подскажете, как пройти на ресепшин?
- Подскажем и проведем, нам по пути.
...Вона почула розмову наших дітей з дружиною й одразу ж переходить на українську:
- Я така щаслива, що своїх зустріла! Я теж з України!
- Звідки?
- З Донецька!

І з коментарів під дописом:

Еще одна зарисовка. Дети хорошо владеют и украинским и русским. Когда видят туристов из России, переходят на украинский язык. Спрашиваю:-зачем? Чтоб нее забывали, что они в гостях!:)))


В ресторані готелю за стіл, де двое дорослих та двоє дітей 10-12 років підходить хлопчик років вісьми і щось промовляє до дітей російською. Ті відповідають українською. А у відповідь чують: -Я из Донецка. И вашего (!) язіка не понимаю! -А по-русски хорошо понимаешь? Донецький хлопчик повеселішав: -Да, понимаю. и хорошо. -Так вот! Вали от нашего стола, и чтоб мы тебя больше здесь не видели!

Це так просто! Зрозуміла ще в дитинстві, якщо ти розмовляєшь українською - "ти из деревни", значить село! В Одесі тоді, в 70х роках взагалі ніхто не розмовляв українською. Пам'ятаю, їдемо з мамою в тролейбусі, і часто нас запитували - ви со Львова? Ні, з Одеси.
Не может быть, вы разговариваете на украинском, а выглядете !!!! не как из деревни!