Що таке модерна українськість?
Aug. 26th, 2013 08:23 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
ihorhulyk.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
ihorhulyk at Що таке модерна українськість?
Ілюстрація: volyntimes.com.ua
Над цим питанням медитують сотні, якщо не тисячі моїх земляків, - від поважних учених до сільських філософів на призьбах допотопних ганделиків. Бурхливі дискусії завершуються по-різному: у кого - на багатих фуршетах, у кого – за чверткою із нехитрою закускою.
…Ці суперечки – не новина в Україні, просто у коротких блогерських нотатках не місце для глибоких історичних екскурсів. Тому обмежуся одним, на мою думку, найпоказовішим, оскільки, як на мене, він суттєво вплинув і на менталітет сучасних українців, і на стиль їхньої поведінки, і на їхні візії майбутнього. Момент драстичний, тому передбачаю, що критиків мені не бракуватиме.
Отже, для того, аби говорити про модерну українськість, нам, у першу чергу, слід забути шевченкову фразу: «Я так люблю оту УкраЇну убогу». По-перше, любити убозтво, леліяти його, мов якусь шляхетну рису (ну, в принципі, не монахи ж ми, і цілком вже розібралися у коментарях до Святого письма на цю тему), хизуватися ним, виставляючи виразки на люди, аби випросити милостиню чи спровокувати жалість, - це певною мірою збоченство. По-друге, не така вже й «убога» та Україна, якщо дозволяє власним президентам купатися у розкоші, як римським імператорам, а декому із міських голів публічно, цинічно розповідати про скромні будиночки вартістю із невеликий заводик… По-третє, хіба може бути «убогою» країна, яка дала світові стільки яскравих особистостей, - від науковців, героїв, спортсменів до, звиняйте, повій та негідників, - що іншим і не снилося…
Модерна українськість – це почуття гордості за країну, за її історію, за героїв. Але аж ніяк не рефлексії над їхніми успіхами чи невдачами, аж ніяк не бездумна трансляція їхніх поглядів, переконань, кредо на сучасну українську реальність, аж ніяк не догматичне повторення, мов «отченашу», фраз, які кидалися попередниками у конкретних контекстах і цілком могли бути політичною кон’юнктурою. Ті, хто робить це, спекулює на цьому, що гірше, - усвідомлено роз’ятрює давні рани, - загублені у часі людці, гендлярі святинями, пройдисвіти.
Стереотипне уявлення про сучасну Україну як про Україну в імперії, - а саме такий погляд культивують і нинішні «патріоти», і нинішні "воріженьки", - архаїзм. Модерна українськість розглядає Україну не у складі чужих імперій, а Україну у світовому контексті. З усіма наслідками, які випливають з такого погляду. Зокрема, потреби самодостатності, відповідальності та усвідомлення значущості кожного поруху країни, її геополітичних інтересів. Між іншим, і відмови від пошуку винних, отих «воріженьків», - що внутрішніх, що зовнішніх, - цапів-відбувайл, на яких можна списати власне невігластво, лінощі розуму, неповороткість і зашореність.
Нам ніхто нічого не винен. Ні влада, яку ми самі собі обирали; ні Росія, на виклики якої не вміє реагувати (повторюся) ні обрана нами ж влада, ні ми, пересічні громадяни; ні Америка, ні Польща, ні марсіани. У тому, як ми живемо, культивуючи «убогість», винні ми самі.
Це важко пояснити ошустам, злодіям, пройдисвітам, а ще – злюмпенізованому маргінесу, який, розз’явивши рота, чекає державних подачок та гуманітарних допомог. Цього не поясниш суддям, мєнтам, митникам, податківцям - бо ми самі погодилися утримувати цей паразитуючий клас податками і суттєвими «преміями» до них у вигляді хабарів та подарунків.
Але… Це легше пояснити представникам так званого «середнього класу», які дісталися відносного добробуту не крадіжками чи обманом, а роками протистоянь із системою, а ще важкою працею рук і мізків. Це легко пояснити іншому класу – «креативному», - що цілком адекватно реагує на світові тренди, заробляє на цьому гроші, ба більше, - додає до світової скарбнички свої напрацювання. 25 тисяч вітчизняних ІТ-фахівців працюють на експорт.
За цими двома класами – майбутнє. І саме вони, як на мене, формують візію модерної українськості. Все інше, - залишмо історії. Вона розбереться…
Ігор Гулик
Что такое современная украинскость?
Над этим вопросом медитируют сотни, если не тысячи моих земляков - от уважаемых ученых до сельских философов на завалинках допотопных забегайловок. Бурные дискуссии заканчиваются по-разному: у кого - на богатых фуршетах, у кого – за стопочкой с нехитрой закуской.
...Эти споры - не новость в Украине, просто в коротких блогерских заметках не место для глубоких исторических экскурсов. Поэтому ограничусь одним, на мой взгляд, самым показательным, поскольку, на мой взгляд, он существенно повлиял и на менталитет современных украинцев, и на стиль их поведения, и на их видение будущего. Момент раздражающий, поэтому предполагаю, что критиков у меня будет предостаточно.
Итак, для того, чтобы говорить о модерной украинскости, нам, в первую очередь, следует забыть шевченковую фразу: «Я так люблю эту УкраИну убогую». Во-первых, любить убожество, лелеять его, как какую-то благородную черту (ну, в принципе, не монахи же мы, и вполне уже разобрались в комментариях к Священному писанию на эту тему), щеголять им, выставляя язвы на глаза людям, чтобы выпросить милостыню или спровоцировать жалость, - это в определенной степени извращение. Во-вторых, не такая уж и «убогая» эта Украина, если позволяет собственным президентам купаться в роскоши, как римским императорам, а некоторым из городских голов публично, цинично рассказывать о скромных домиках стоимостью с небольшой заводик ... В-третьих, разве может быть «убогой» страна, которая дала миру столько ярких личностей - от ученых, героев, спортсменов до, извините, проституток и негодяев, - что другим и не снилось ...
Современная украинскость - это чувство гордости за страну, за ее историю, за героев. Но отнюдь не рефлексии над их успехами или неудачами, отнюдь не бездумная трансляция их взглядов, убеждений, веры на современную украинскую реальность, отнюдь не догматическое повторение, как «Отче наш», фраз, которые бросались предшественниками в конкретных контекстах и вполне могли быть политической конъюнктурой. Те, кто делает это, спекулирует на этом, что хуже, - осознанно бередит старые раны, - потерянные во времени людишки, торговцы святынями, проходимцы.
Стереотипное представление о современной Украине как об Украине в империи, - а именно такой взгляд культивируют и нынешние «патриоты», и нынешние «враги», - архаизм. Современная украинскость рассматривает Украину не в составе чужих империй, а Украину в мировом контексте. Со всеми вытекающими из такого взгляда обстоятельствами. В частности, потребности самодостаточности, ответственности и осознания значимости каждого движения страны, ее геополитических интересов. Между прочим, и отказа от поиска виновных, тех «врагов», - что внутренних, что внешних, - козлов отпущения, на которых можно списать собственное невежество, леность ума, неповоротливость и зашоренность.
Нам никто ничего не должен. Ни власть, которую мы сами себе выбирали; ни Россия, на вызовы которой не умеет реагировать (повторюсь) ни выбранная нами же власть, ни мы, рядовые граждане; ни Америка, ни Польша, ни марсиане. В том, как мы живем, культивируя нищету, «убогость», виноваты мы сами.
Это трудно объяснить ворам, негодяям, проходимцам, а еще - люмпенизированому маргинесу, который, разинув рот, ждет государственных подачек и гуманитарных пособий. Этого не объяснить судьям, ментам, таможенникам, налоговикам - потому что мы сами согласились удерживать этот паразитирующий класс налогами и существенными «премиями» к ним в виде взяток и подарков.
Но ... Это легче объяснить представителям так называемого «среднего класса», которые достигли относительного благополучия не воровством или обманом, а годами противостояния с системой, а еще - тяжелым трудом рук и мозгов. Это легко объяснить другому классу - «креативному», - что вполне адекватно реагирует на мировые тренды, зарабатывает на этом деньги, более того, - добавляет в мировую копилку свои наработки. 25 тысяч отечественных ІТ-специалистов работают на экпорт.
За этими двумья классами - будущее. И именно они, по-моему, формируют видение современной украинскости. Все остальное, - оставим истории. Она разберется...
Игорь Гулык
ihorhulyk at Що таке модерна українськість?Ілюстрація: volyntimes.com.ua
Над цим питанням медитують сотні, якщо не тисячі моїх земляків, - від поважних учених до сільських філософів на призьбах допотопних ганделиків. Бурхливі дискусії завершуються по-різному: у кого - на багатих фуршетах, у кого – за чверткою із нехитрою закускою.
…Ці суперечки – не новина в Україні, просто у коротких блогерських нотатках не місце для глибоких історичних екскурсів. Тому обмежуся одним, на мою думку, найпоказовішим, оскільки, як на мене, він суттєво вплинув і на менталітет сучасних українців, і на стиль їхньої поведінки, і на їхні візії майбутнього. Момент драстичний, тому передбачаю, що критиків мені не бракуватиме.
Отже, для того, аби говорити про модерну українськість, нам, у першу чергу, слід забути шевченкову фразу: «Я так люблю оту УкраЇну убогу». По-перше, любити убозтво, леліяти його, мов якусь шляхетну рису (ну, в принципі, не монахи ж ми, і цілком вже розібралися у коментарях до Святого письма на цю тему), хизуватися ним, виставляючи виразки на люди, аби випросити милостиню чи спровокувати жалість, - це певною мірою збоченство. По-друге, не така вже й «убога» та Україна, якщо дозволяє власним президентам купатися у розкоші, як римським імператорам, а декому із міських голів публічно, цинічно розповідати про скромні будиночки вартістю із невеликий заводик… По-третє, хіба може бути «убогою» країна, яка дала світові стільки яскравих особистостей, - від науковців, героїв, спортсменів до, звиняйте, повій та негідників, - що іншим і не снилося…
Модерна українськість – це почуття гордості за країну, за її історію, за героїв. Але аж ніяк не рефлексії над їхніми успіхами чи невдачами, аж ніяк не бездумна трансляція їхніх поглядів, переконань, кредо на сучасну українську реальність, аж ніяк не догматичне повторення, мов «отченашу», фраз, які кидалися попередниками у конкретних контекстах і цілком могли бути політичною кон’юнктурою. Ті, хто робить це, спекулює на цьому, що гірше, - усвідомлено роз’ятрює давні рани, - загублені у часі людці, гендлярі святинями, пройдисвіти.
Стереотипне уявлення про сучасну Україну як про Україну в імперії, - а саме такий погляд культивують і нинішні «патріоти», і нинішні "воріженьки", - архаїзм. Модерна українськість розглядає Україну не у складі чужих імперій, а Україну у світовому контексті. З усіма наслідками, які випливають з такого погляду. Зокрема, потреби самодостатності, відповідальності та усвідомлення значущості кожного поруху країни, її геополітичних інтересів. Між іншим, і відмови від пошуку винних, отих «воріженьків», - що внутрішніх, що зовнішніх, - цапів-відбувайл, на яких можна списати власне невігластво, лінощі розуму, неповороткість і зашореність.
Нам ніхто нічого не винен. Ні влада, яку ми самі собі обирали; ні Росія, на виклики якої не вміє реагувати (повторюся) ні обрана нами ж влада, ні ми, пересічні громадяни; ні Америка, ні Польща, ні марсіани. У тому, як ми живемо, культивуючи «убогість», винні ми самі.
Це важко пояснити ошустам, злодіям, пройдисвітам, а ще – злюмпенізованому маргінесу, який, розз’явивши рота, чекає державних подачок та гуманітарних допомог. Цього не поясниш суддям, мєнтам, митникам, податківцям - бо ми самі погодилися утримувати цей паразитуючий клас податками і суттєвими «преміями» до них у вигляді хабарів та подарунків.
Але… Це легше пояснити представникам так званого «середнього класу», які дісталися відносного добробуту не крадіжками чи обманом, а роками протистоянь із системою, а ще важкою працею рук і мізків. Це легко пояснити іншому класу – «креативному», - що цілком адекватно реагує на світові тренди, заробляє на цьому гроші, ба більше, - додає до світової скарбнички свої напрацювання. 25 тисяч вітчизняних ІТ-фахівців працюють на експорт.
За цими двома класами – майбутнє. І саме вони, як на мене, формують візію модерної українськості. Все інше, - залишмо історії. Вона розбереться…
Ігор Гулик
Что такое современная украинскость?
Над этим вопросом медитируют сотни, если не тысячи моих земляков - от уважаемых ученых до сельских философов на завалинках допотопных забегайловок. Бурные дискуссии заканчиваются по-разному: у кого - на богатых фуршетах, у кого – за стопочкой с нехитрой закуской.
...Эти споры - не новость в Украине, просто в коротких блогерских заметках не место для глубоких исторических экскурсов. Поэтому ограничусь одним, на мой взгляд, самым показательным, поскольку, на мой взгляд, он существенно повлиял и на менталитет современных украинцев, и на стиль их поведения, и на их видение будущего. Момент раздражающий, поэтому предполагаю, что критиков у меня будет предостаточно.
Итак, для того, чтобы говорить о модерной украинскости, нам, в первую очередь, следует забыть шевченковую фразу: «Я так люблю эту УкраИну убогую». Во-первых, любить убожество, лелеять его, как какую-то благородную черту (ну, в принципе, не монахи же мы, и вполне уже разобрались в комментариях к Священному писанию на эту тему), щеголять им, выставляя язвы на глаза людям, чтобы выпросить милостыню или спровоцировать жалость, - это в определенной степени извращение. Во-вторых, не такая уж и «убогая» эта Украина, если позволяет собственным президентам купаться в роскоши, как римским императорам, а некоторым из городских голов публично, цинично рассказывать о скромных домиках стоимостью с небольшой заводик ... В-третьих, разве может быть «убогой» страна, которая дала миру столько ярких личностей - от ученых, героев, спортсменов до, извините, проституток и негодяев, - что другим и не снилось ...
Современная украинскость - это чувство гордости за страну, за ее историю, за героев. Но отнюдь не рефлексии над их успехами или неудачами, отнюдь не бездумная трансляция их взглядов, убеждений, веры на современную украинскую реальность, отнюдь не догматическое повторение, как «Отче наш», фраз, которые бросались предшественниками в конкретных контекстах и вполне могли быть политической конъюнктурой. Те, кто делает это, спекулирует на этом, что хуже, - осознанно бередит старые раны, - потерянные во времени людишки, торговцы святынями, проходимцы.
Стереотипное представление о современной Украине как об Украине в империи, - а именно такой взгляд культивируют и нынешние «патриоты», и нынешние «враги», - архаизм. Современная украинскость рассматривает Украину не в составе чужих империй, а Украину в мировом контексте. Со всеми вытекающими из такого взгляда обстоятельствами. В частности, потребности самодостаточности, ответственности и осознания значимости каждого движения страны, ее геополитических интересов. Между прочим, и отказа от поиска виновных, тех «врагов», - что внутренних, что внешних, - козлов отпущения, на которых можно списать собственное невежество, леность ума, неповоротливость и зашоренность.
Нам никто ничего не должен. Ни власть, которую мы сами себе выбирали; ни Россия, на вызовы которой не умеет реагировать (повторюсь) ни выбранная нами же власть, ни мы, рядовые граждане; ни Америка, ни Польша, ни марсиане. В том, как мы живем, культивируя нищету, «убогость», виноваты мы сами.
Это трудно объяснить ворам, негодяям, проходимцам, а еще - люмпенизированому маргинесу, который, разинув рот, ждет государственных подачек и гуманитарных пособий. Этого не объяснить судьям, ментам, таможенникам, налоговикам - потому что мы сами согласились удерживать этот паразитирующий класс налогами и существенными «премиями» к ним в виде взяток и подарков.
Но ... Это легче объяснить представителям так называемого «среднего класса», которые достигли относительного благополучия не воровством или обманом, а годами противостояния с системой, а еще - тяжелым трудом рук и мозгов. Это легко объяснить другому классу - «креативному», - что вполне адекватно реагирует на мировые тренды, зарабатывает на этом деньги, более того, - добавляет в мировую копилку свои наработки. 25 тысяч отечественных ІТ-специалистов работают на экпорт.
За этими двумья классами - будущее. И именно они, по-моему, формируют видение современной украинскости. Все остальное, - оставим истории. Она разберется...
Игорь Гулык
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-08-25 06:40 am (UTC)так
і це все іде з мск православ'я - у католиків та протестантів, богатсво - це дар Божий
з іншої сторони - у православнутих цар це "помазаник"
а теперь вгадайте с трьох раз чому все православнуті країни бідні, а протестантські - найбільш заможні
no subject
Date: 2013-08-25 06:55 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-25 07:12 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-25 07:36 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-25 08:07 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-25 08:53 am (UTC)