urb_a | Чи легко бути напіввагітним? (Reply)

Originally posted by

ihorhulyk at Чи легко бути напіввагітним?

Ілюстрація: archive.wz.lviv.ua

На це, здавалося б, фривольне запитання найліпшу відповідь мають, далебі, не жіночки, які чекають декретних відпусток, і не фахівці-медики. Найпевніше знають про неприродний стан «напіввагітності» керівники Компартії України. Так вже трапилося, що упродовж тривалого часу їм доводиться бути «на підтанцьовці» у «регіоналів», маючи від цього певні (і немалі) зиски. Але ж класики-фундатори, їх багатотомна спадщина і «принципи, якими не поступаються», категорично суперечать ідеології панівної партії – партії крупної буржуазії і «кровопивць-олігархів». Тому нащадки українських большевиків мусять балансувати на грані неможливого, усіляко маскувати колаборацію із класовим ворогом, викидаючи іноді лицемірні до непристойності колінця. Як таланить Симоненкові та К зберігати гарну опозиційну міну за поганої капітулянтської гри – одному Богові відомо. Але комуністи, знано, не вірять ні у Всевишнього, ні в диявола, тож ніхто, крім партійних вождів, пояснити феномену напіввагітності не здатен.
Відверто кажучи, мене не здивувала ідея «червоних» провести в Україні референдум з приводу перспективи вступу до Митного союзу. Не надто креативно повелася й влада, яка за допомогою суду обрізала крильця митним інтеграторам на злеті. Тільки от фальстарт вийшов: передчасно Симоненко із своїм політбюро занепокоївся європерспективами «неньки». Бо у листопаді, якщо поталанить, підпишуть лише Угоду про асоціацію з ЄС, а вона, попри оптимізм прозахідників, абсолютно не означатиме повноправного членства України в Євроунії.
Вагітним іноді буває зле, нудить, болить голова. Напіввагітним, вочевидь, ще гірше. Аби бодай якось усунути неприємні симптоми, ініціатори ілюзорного референдуму вирішили обмежитися лише одним запитанням. Порушивши при цьому усі можливі й неможливі стандарти схожих плебісцитів. Вони пропонують українцям абсолют: «Чи бажаєте Ви вступу України до Митного союзу?», забувши про повний спектр вибору. А якщо серед електорату знайдеться дещиця, яка бажала б запропонованої комуністами перспективи, але вже після вступу до Євросоюзу? Що відповідати таким мрійникам?
Звісно, КПУ мала щось робити з алярмовим євровибором чинної влади. Не сидіти ж, склавши руки, у час, коли ображають Росію, вибиваючи з-під імперського трону його головну опору. Росію – головного спонсора і світлу надію симоненків і наближених до них осіб. Якщо байдикувати і проґавити момент, то цілком можна втратити прихильність Кремля. А там, гляди, й «регіоналам» набридне годувати червону фракцію посадами, задобрювати її перед кожним голосуванням валізами із зеленими папірцями, просувати до парламенту, сподіваючись на кілька багнетів. Зрештою, не дрімає й Медведчук зі своїм «Українським вибором», він і без того відхопив левовий куш «українських бюджетів» Путіна.
Гадаю, для ВФЯ варто було б ризикнути і поставити врешті-решт жирну крапку на невизначеному статусі «напіввагітних». Рішення, як на мене, лежить на поверхні: дозволити комуністичний референдум. По-перше, досі я не пригадаю жодної ініціативи КПУ, яка б завершилася бодай 50-відсотковим успіхом від прогнозованого. По-друге, нікого, мабуть, не варто переконувати у тому, що застосувавши усього якусь дещицю адмінресурсу, влада здобула б потрібний їй результат. По-третє, чи не вперше в історії незалежної України число прихильників євроінтеграції перевищило кількість «зачарованих на Схід». Тому, в принципі, й зловживати адмінресурсом не довелося б.
Зате для КПУ гірка поразка на референдумі означала б справжню політичну смерть. Як і годиться для авантюристів, які у статусі «напівагітних» вимагають для себе розмаїтих преференцій, пільг і обов’язково комфортних місць. У громадському транспорті і громадському житті.
Ігор Гулик

Легко ли быть полубеременным?
На этот, казалось бы, фривольный вопрос, лучший ответ знают, право, не женщины, ждущие декретных отпусков, и не доктора-специалисты. Отлично ведают все о неестественном состоянии «полубеременности» руководители Компартии Украины. Так уж случилось, что в течении длительного времени им приходится быть «на подтанцовке» у «регионалов», имея из этого определенные (и немалые) выгоды. Но классики-основатели, их многотомное наследие и «принципы, которыми не торгуют», категорически противоречат идеологии правящей партии - партии крупной буржуазии и «кровопийц-олигархов». Поэтому потомки украинских большевиков должны балансировать на грани невозможного, всячески маскировать коллаборацию с классовым врагом, выбрасывая иногда лицемерные до неприличия коленца. Как везет Симоненко и К сохранять хорошую оппозиционную мину при плохой капитулянтской игре - одному Богу известно. Но коммунисты, известно, не верят ни во Всевышнего, ни в дьявола, поэтому никто, кроме партийных вождей, объяснить феномен «полубеременности» не способен.
Откровенно говоря, меня не удивила идея «красных» провести в Украине референдум по поводу перспективы вступления в Таможенный союз. Не слишком креативно поступила и власть - с помощью суда обрезала крылья таможенным интеграторам на взлете. Только вот фальстарт вышел: преждевременно Симоненко со своим политбюро забеспокоился европерспективами «неньки». Поскольку в ноябре, если повезет, подпишут только Соглашение об ассоциации с ЕС, а она, несмотря на оптимизм прозападников, совершенно не означает полноправного членства Украины в Евроунии.
Беременным иногда бывает плохо, тошнит, болит голова. Полубеременным, очевидно, еще хуже. Чтобы хоть как-то устранить неприятные симптомы, инициаторы иллюзорного референдума решили ограничиться лишь одним вопросом. Нарушив при этом все возможные и невозможные стандарты похожих плебисцитов. Они предлагают украинцам абсолют: «Желаете ли Вы вступления Украины в Таможенный союз?», забыв о полном спектре выбора. А если среди электората найдется толика, желающая предложенной коммунистами перспективы, но уже… после вступления в Евросоюз? Что отвечать таким мечтателям?
Конечно, КПУ должна что-то делать с неожиданно ретивым евровыбором действующей власти. Не сидеть же сложа руки в то время, когда оскорбляют Россию, выбивая из-под имперского трона его главную опору. Россию - главного спонсора и светлую надежду симоненков и приближенных к ним лиц. Если бездельничать и упустить момент, то вполне можно потерять благосклонность Кремля. А там, глядишь, и «регионалам» надоест кормить красную фракцию должностями, задабривать ее перед каждым голосованием чемоданами с зелеными бумажками, продвигать в парламент, надеясь на несколько штыков. Наконец, не дремлет и Медведчук со своим «Украинским выбором», он и без того отхватил львиный куш «украинских бюджетов» Путина.
Думаю, для ВФЯ стоило бы рискнуть и поставить наконец жирную точку на неопределенном статусе «полубеременных». Решение, на мой взгляд, лежит на поверхности: позволить коммунистический референдум. Во-первых, до сих пор я не припомню ни одной инициативы КПУ, которая бы завершилась хотя бы 50-процентным успехом от прогнозируемого. Во-вторых, никого, видимо, не стоит убеждать в том, что применив всего самую малость админресурса, власть получила бы нужный ей результат. В-третьих, впервые в истории независимой Украины число сторонников евроинтеграции превысило количество «очарованных Востоком». Поэтому, в принципе, и злоупотреблять админресурсом не пришлось бы.
Зато для КПУ горькое поражение на референдуме означало бы настоящую политическую смерть . Как и положено авантюристам, в статусе «полубеременных», требующих для себя разнообразных преференций, льгот и обязательно комфортных мест. В общественном транспорте и общественной жизни.
Игорь Гулык