Чи легко бути напіввагітним?
Sep. 11th, 2013 08:25 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
ihorhulyk.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
ihorhulyk at Чи легко бути напіввагітним?
Ілюстрація: archive.wz.lviv.ua
На це, здавалося б, фривольне запитання найліпшу відповідь мають, далебі, не жіночки, які чекають декретних відпусток, і не фахівці-медики. Найпевніше знають про неприродний стан «напіввагітності» керівники Компартії України. Так вже трапилося, що упродовж тривалого часу їм доводиться бути «на підтанцьовці» у «регіоналів», маючи від цього певні (і немалі) зиски. Але ж класики-фундатори, їх багатотомна спадщина і «принципи, якими не поступаються», категорично суперечать ідеології панівної партії – партії крупної буржуазії і «кровопивць-олігархів». Тому нащадки українських большевиків мусять балансувати на грані неможливого, усіляко маскувати колаборацію із класовим ворогом, викидаючи іноді лицемірні до непристойності колінця. Як таланить Симоненкові та К зберігати гарну опозиційну міну за поганої капітулянтської гри – одному Богові відомо. Але комуністи, знано, не вірять ні у Всевишнього, ні в диявола, тож ніхто, крім партійних вождів, пояснити феномену напіввагітності не здатен.
Відверто кажучи, мене не здивувала ідея «червоних» провести в Україні референдум з приводу перспективи вступу до Митного союзу. Не надто креативно повелася й влада, яка за допомогою суду обрізала крильця митним інтеграторам на злеті. Тільки от фальстарт вийшов: передчасно Симоненко із своїм політбюро занепокоївся європерспективами «неньки». Бо у листопаді, якщо поталанить, підпишуть лише Угоду про асоціацію з ЄС, а вона, попри оптимізм прозахідників, абсолютно не означатиме повноправного членства України в Євроунії.
Вагітним іноді буває зле, нудить, болить голова. Напіввагітним, вочевидь, ще гірше. Аби бодай якось усунути неприємні симптоми, ініціатори ілюзорного референдуму вирішили обмежитися лише одним запитанням. Порушивши при цьому усі можливі й неможливі стандарти схожих плебісцитів. Вони пропонують українцям абсолют: «Чи бажаєте Ви вступу України до Митного союзу?», забувши про повний спектр вибору. А якщо серед електорату знайдеться дещиця, яка бажала б запропонованої комуністами перспективи, але вже після вступу до Євросоюзу? Що відповідати таким мрійникам?
Звісно, КПУ мала щось робити з алярмовим євровибором чинної влади. Не сидіти ж, склавши руки, у час, коли ображають Росію, вибиваючи з-під імперського трону його головну опору. Росію – головного спонсора і світлу надію симоненків і наближених до них осіб. Якщо байдикувати і проґавити момент, то цілком можна втратити прихильність Кремля. А там, гляди, й «регіоналам» набридне годувати червону фракцію посадами, задобрювати її перед кожним голосуванням валізами із зеленими папірцями, просувати до парламенту, сподіваючись на кілька багнетів. Зрештою, не дрімає й Медведчук зі своїм «Українським вибором», він і без того відхопив левовий куш «українських бюджетів» Путіна.
Гадаю, для ВФЯ варто було б ризикнути і поставити врешті-решт жирну крапку на невизначеному статусі «напіввагітних». Рішення, як на мене, лежить на поверхні: дозволити комуністичний референдум. По-перше, досі я не пригадаю жодної ініціативи КПУ, яка б завершилася бодай 50-відсотковим успіхом від прогнозованого. По-друге, нікого, мабуть, не варто переконувати у тому, що застосувавши усього якусь дещицю адмінресурсу, влада здобула б потрібний їй результат. По-третє, чи не вперше в історії незалежної України число прихильників євроінтеграції перевищило кількість «зачарованих на Схід». Тому, в принципі, й зловживати адмінресурсом не довелося б.
Зате для КПУ гірка поразка на референдумі означала б справжню політичну смерть. Як і годиться для авантюристів, які у статусі «напівагітних» вимагають для себе розмаїтих преференцій, пільг і обов’язково комфортних місць. У громадському транспорті і громадському житті.
Ігор Гулик
Легко ли быть полубеременным?
На этот, казалось бы, фривольный вопрос, лучший ответ знают, право, не женщины, ждущие декретных отпусков, и не доктора-специалисты. Отлично ведают все о неестественном состоянии «полубеременности» руководители Компартии Украины. Так уж случилось, что в течении длительного времени им приходится быть «на подтанцовке» у «регионалов», имея из этого определенные (и немалые) выгоды. Но классики-основатели, их многотомное наследие и «принципы, которыми не торгуют», категорически противоречат идеологии правящей партии - партии крупной буржуазии и «кровопийц-олигархов». Поэтому потомки украинских большевиков должны балансировать на грани невозможного, всячески маскировать коллаборацию с классовым врагом, выбрасывая иногда лицемерные до неприличия коленца. Как везет Симоненко и К сохранять хорошую оппозиционную мину при плохой капитулянтской игре - одному Богу известно. Но коммунисты, известно, не верят ни во Всевышнего, ни в дьявола, поэтому никто, кроме партийных вождей, объяснить феномен «полубеременности» не способен.
Откровенно говоря, меня не удивила идея «красных» провести в Украине референдум по поводу перспективы вступления в Таможенный союз. Не слишком креативно поступила и власть - с помощью суда обрезала крылья таможенным интеграторам на взлете. Только вот фальстарт вышел: преждевременно Симоненко со своим политбюро забеспокоился европерспективами «неньки». Поскольку в ноябре, если повезет, подпишут только Соглашение об ассоциации с ЕС, а она, несмотря на оптимизм прозападников, совершенно не означает полноправного членства Украины в Евроунии.
Беременным иногда бывает плохо, тошнит, болит голова. Полубеременным, очевидно, еще хуже. Чтобы хоть как-то устранить неприятные симптомы, инициаторы иллюзорного референдума решили ограничиться лишь одним вопросом. Нарушив при этом все возможные и невозможные стандарты похожих плебисцитов. Они предлагают украинцам абсолют: «Желаете ли Вы вступления Украины в Таможенный союз?», забыв о полном спектре выбора. А если среди электората найдется толика, желающая предложенной коммунистами перспективы, но уже… после вступления в Евросоюз? Что отвечать таким мечтателям?
Конечно, КПУ должна что-то делать с неожиданно ретивым евровыбором действующей власти. Не сидеть же сложа руки в то время, когда оскорбляют Россию, выбивая из-под имперского трона его главную опору. Россию - главного спонсора и светлую надежду симоненков и приближенных к ним лиц. Если бездельничать и упустить момент, то вполне можно потерять благосклонность Кремля. А там, глядишь, и «регионалам» надоест кормить красную фракцию должностями, задабривать ее перед каждым голосованием чемоданами с зелеными бумажками, продвигать в парламент, надеясь на несколько штыков. Наконец, не дремлет и Медведчук со своим «Украинским выбором», он и без того отхватил львиный куш «украинских бюджетов» Путина.
Думаю, для ВФЯ стоило бы рискнуть и поставить наконец жирную точку на неопределенном статусе «полубеременных». Решение, на мой взгляд, лежит на поверхности: позволить коммунистический референдум. Во-первых, до сих пор я не припомню ни одной инициативы КПУ, которая бы завершилась хотя бы 50-процентным успехом от прогнозируемого. Во-вторых, никого, видимо, не стоит убеждать в том, что применив всего самую малость админресурса, власть получила бы нужный ей результат. В-третьих, впервые в истории независимой Украины число сторонников евроинтеграции превысило количество «очарованных Востоком». Поэтому, в принципе, и злоупотреблять админресурсом не пришлось бы.
Зато для КПУ горькое поражение на референдуме означало бы настоящую политическую смерть . Как и положено авантюристам, в статусе «полубеременных», требующих для себя разнообразных преференций, льгот и обязательно комфортных мест. В общественном транспорте и общественной жизни.
Игорь Гулык
ihorhulyk at Чи легко бути напіввагітним?Ілюстрація: archive.wz.lviv.ua
На це, здавалося б, фривольне запитання найліпшу відповідь мають, далебі, не жіночки, які чекають декретних відпусток, і не фахівці-медики. Найпевніше знають про неприродний стан «напіввагітності» керівники Компартії України. Так вже трапилося, що упродовж тривалого часу їм доводиться бути «на підтанцьовці» у «регіоналів», маючи від цього певні (і немалі) зиски. Але ж класики-фундатори, їх багатотомна спадщина і «принципи, якими не поступаються», категорично суперечать ідеології панівної партії – партії крупної буржуазії і «кровопивць-олігархів». Тому нащадки українських большевиків мусять балансувати на грані неможливого, усіляко маскувати колаборацію із класовим ворогом, викидаючи іноді лицемірні до непристойності колінця. Як таланить Симоненкові та К зберігати гарну опозиційну міну за поганої капітулянтської гри – одному Богові відомо. Але комуністи, знано, не вірять ні у Всевишнього, ні в диявола, тож ніхто, крім партійних вождів, пояснити феномену напіввагітності не здатен.
Відверто кажучи, мене не здивувала ідея «червоних» провести в Україні референдум з приводу перспективи вступу до Митного союзу. Не надто креативно повелася й влада, яка за допомогою суду обрізала крильця митним інтеграторам на злеті. Тільки от фальстарт вийшов: передчасно Симоненко із своїм політбюро занепокоївся європерспективами «неньки». Бо у листопаді, якщо поталанить, підпишуть лише Угоду про асоціацію з ЄС, а вона, попри оптимізм прозахідників, абсолютно не означатиме повноправного членства України в Євроунії.
Вагітним іноді буває зле, нудить, болить голова. Напіввагітним, вочевидь, ще гірше. Аби бодай якось усунути неприємні симптоми, ініціатори ілюзорного референдуму вирішили обмежитися лише одним запитанням. Порушивши при цьому усі можливі й неможливі стандарти схожих плебісцитів. Вони пропонують українцям абсолют: «Чи бажаєте Ви вступу України до Митного союзу?», забувши про повний спектр вибору. А якщо серед електорату знайдеться дещиця, яка бажала б запропонованої комуністами перспективи, але вже після вступу до Євросоюзу? Що відповідати таким мрійникам?
Звісно, КПУ мала щось робити з алярмовим євровибором чинної влади. Не сидіти ж, склавши руки, у час, коли ображають Росію, вибиваючи з-під імперського трону його головну опору. Росію – головного спонсора і світлу надію симоненків і наближених до них осіб. Якщо байдикувати і проґавити момент, то цілком можна втратити прихильність Кремля. А там, гляди, й «регіоналам» набридне годувати червону фракцію посадами, задобрювати її перед кожним голосуванням валізами із зеленими папірцями, просувати до парламенту, сподіваючись на кілька багнетів. Зрештою, не дрімає й Медведчук зі своїм «Українським вибором», він і без того відхопив левовий куш «українських бюджетів» Путіна.
Гадаю, для ВФЯ варто було б ризикнути і поставити врешті-решт жирну крапку на невизначеному статусі «напіввагітних». Рішення, як на мене, лежить на поверхні: дозволити комуністичний референдум. По-перше, досі я не пригадаю жодної ініціативи КПУ, яка б завершилася бодай 50-відсотковим успіхом від прогнозованого. По-друге, нікого, мабуть, не варто переконувати у тому, що застосувавши усього якусь дещицю адмінресурсу, влада здобула б потрібний їй результат. По-третє, чи не вперше в історії незалежної України число прихильників євроінтеграції перевищило кількість «зачарованих на Схід». Тому, в принципі, й зловживати адмінресурсом не довелося б.
Зате для КПУ гірка поразка на референдумі означала б справжню політичну смерть. Як і годиться для авантюристів, які у статусі «напівагітних» вимагають для себе розмаїтих преференцій, пільг і обов’язково комфортних місць. У громадському транспорті і громадському житті.
Ігор Гулик
Легко ли быть полубеременным?
На этот, казалось бы, фривольный вопрос, лучший ответ знают, право, не женщины, ждущие декретных отпусков, и не доктора-специалисты. Отлично ведают все о неестественном состоянии «полубеременности» руководители Компартии Украины. Так уж случилось, что в течении длительного времени им приходится быть «на подтанцовке» у «регионалов», имея из этого определенные (и немалые) выгоды. Но классики-основатели, их многотомное наследие и «принципы, которыми не торгуют», категорически противоречат идеологии правящей партии - партии крупной буржуазии и «кровопийц-олигархов». Поэтому потомки украинских большевиков должны балансировать на грани невозможного, всячески маскировать коллаборацию с классовым врагом, выбрасывая иногда лицемерные до неприличия коленца. Как везет Симоненко и К сохранять хорошую оппозиционную мину при плохой капитулянтской игре - одному Богу известно. Но коммунисты, известно, не верят ни во Всевышнего, ни в дьявола, поэтому никто, кроме партийных вождей, объяснить феномен «полубеременности» не способен.
Откровенно говоря, меня не удивила идея «красных» провести в Украине референдум по поводу перспективы вступления в Таможенный союз. Не слишком креативно поступила и власть - с помощью суда обрезала крылья таможенным интеграторам на взлете. Только вот фальстарт вышел: преждевременно Симоненко со своим политбюро забеспокоился европерспективами «неньки». Поскольку в ноябре, если повезет, подпишут только Соглашение об ассоциации с ЕС, а она, несмотря на оптимизм прозападников, совершенно не означает полноправного членства Украины в Евроунии.
Беременным иногда бывает плохо, тошнит, болит голова. Полубеременным, очевидно, еще хуже. Чтобы хоть как-то устранить неприятные симптомы, инициаторы иллюзорного референдума решили ограничиться лишь одним вопросом. Нарушив при этом все возможные и невозможные стандарты похожих плебисцитов. Они предлагают украинцам абсолют: «Желаете ли Вы вступления Украины в Таможенный союз?», забыв о полном спектре выбора. А если среди электората найдется толика, желающая предложенной коммунистами перспективы, но уже… после вступления в Евросоюз? Что отвечать таким мечтателям?
Конечно, КПУ должна что-то делать с неожиданно ретивым евровыбором действующей власти. Не сидеть же сложа руки в то время, когда оскорбляют Россию, выбивая из-под имперского трона его главную опору. Россию - главного спонсора и светлую надежду симоненков и приближенных к ним лиц. Если бездельничать и упустить момент, то вполне можно потерять благосклонность Кремля. А там, глядишь, и «регионалам» надоест кормить красную фракцию должностями, задабривать ее перед каждым голосованием чемоданами с зелеными бумажками, продвигать в парламент, надеясь на несколько штыков. Наконец, не дремлет и Медведчук со своим «Украинским выбором», он и без того отхватил львиный куш «украинских бюджетов» Путина.
Думаю, для ВФЯ стоило бы рискнуть и поставить наконец жирную точку на неопределенном статусе «полубеременных». Решение, на мой взгляд, лежит на поверхности: позволить коммунистический референдум. Во-первых, до сих пор я не припомню ни одной инициативы КПУ, которая бы завершилась хотя бы 50-процентным успехом от прогнозируемого. Во-вторых, никого, видимо, не стоит убеждать в том, что применив всего самую малость админресурса, власть получила бы нужный ей результат. В-третьих, впервые в истории независимой Украины число сторонников евроинтеграции превысило количество «очарованных Востоком». Поэтому, в принципе, и злоупотреблять админресурсом не пришлось бы.
Зато для КПУ горькое поражение на референдуме означало бы настоящую политическую смерть . Как и положено авантюристам, в статусе «полубеременных», требующих для себя разнообразных преференций, льгот и обязательно комфортных мест. В общественном транспорте и общественной жизни.
Игорь Гулык
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-09-11 09:16 am (UTC)Мало того, и чемоданов-то никаких нету, наверное.
Вы свои утверждения делаете на основании чего? Просто так Вам думается, и все? Этого мало.
no subject
Date: 2013-09-11 09:56 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-11 10:23 am (UTC)Если уж на то пошло, компартии инициировали когда-то такую вещь, как коммунизм. Ну и проиграли вместе с СССР. Разве это завершилось их смертью? Во Франции, например, не завершилось, ну и тем более в России и в Украине. А ведь посерьезнее провал, чем у Мороза (а я толком и не знаю, что Вы подразумеваете - политреформу? пленки Мельниченко?).
no subject
Date: 2013-09-11 11:54 am (UTC)Теперь о результатах. Википедия:
На выборах Верховной Рады:
1994 — 12,7 %
1998 — 24,7 %.
2002 — 19,98 %
2006 — 3,66 %
2007 — 5,39 %
Теперь про Мороза. Имею в виду "зигзаг" в его политической каръере, когда он "бросил" Нашу Украину в обмен на спикерское кресло.
no subject
Date: 2013-09-11 12:00 pm (UTC)Выпускание пара - конечно. У нас разве не нужно оно? Ведь нужно!
no subject
Date: 2013-09-11 12:06 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-11 12:45 pm (UTC)Или вот о Морозе. Мы разбирали вот такой механизм: "Партия что-то существенное инициирует, а потом проигрывает". Но если подразумевается "зигзаг" в карьере Мороза, когда он "бросил" Нашу Украину в обмен на спикерское кресло, то о каких же "инициативах" тут можно говорить?
Т.е. Вы очень уж неточно выражаетесь. Вы рисуете вокруг простого факта (власть через суд запретила коммунистам референдум) такие словесные виньетки, довольно симпатичные с точки зрения языка - золотое перо! но, так сказать, ложной сути, ложные по сути.
Только не обижайтесь, пожалуйста, а то ведь Вы тут чуть ли не единственный человек, с которым можно поговорить и поспорить, не сваливаясь в так называемый "хохлосрач".
no subject
Date: 2013-09-11 01:13 pm (UTC)Про Мороза - отдельная история, и Вы это знаете. Он прошел в парламент под лозунгами "Украины без Кучмы", фактически в коалиции з НУ и БЮТом. А поддержал премьера Януковича, переформатировав таким образом "всю кашу" заваренную оранжевыми. Если это не инициатива, то уж по крайней мере, смена стратегического курса партии, который отобразился на расстановке главных политических сил страны.