urb_a | Великий переділ?

Originally posted by

Ілюстрація: veselahata.com

Усі знають про небезпеки конфлікту між формою і змістом. Вони загрожують крахом усталених систем. А коли існує конфлікт між формою і метою? Формою тоді, зазвичай, офірують заради досягнення бажаного. Ціль виправдовує не тільки засоби, але й осіб, які послуговуються ними… Хоча й не завжди.
Кажуть, у Верховній Раді прийшов час великих катаклізмів. Зареєстрований регіоналом, головою парламентського комітету з питань регламенту Володимиром Макеєнком законопроект про зміну чисельності депутатських груп, стане інструментом для досягнення далекосяжних намірів правлячої партії. Рівно ж і убезпечить її від розмаїтих неприємних несподіванок, грунт для яких здобрено не без участі самих регіоналів.
Зокрема, від «зради» комуністів. Днями Центральна виборча комісія відмовила Симоненку і К у проведенні референдуму з питань вступу України до Митного союзу. Рішення ЦВК фактично було формальним, позаяк давніше суд заборонив комуністам рипатися з будь-якими плебісцитами. У керованості і суду, і ЦВК з боку Банкової, мабуть, говорити не варто. Якщо «лідер» вирішив вести Україну в Євросоюз, значить, ніхто не має права перечити його найвищому повелінню. Ясна річ, комуністи здійматимуть галас, може, й звертатимуться, за прикладом ще одного офірного цапа на вівтарі «євроінтеграції» Ігоря Маркова, до ненависного їм Європейського суду з прав людини. Отакі парадокси багатовекторності вибору…
Але то дрібниці у порівнянні з тими неприємностями, які чекатимуть на парламентську більшість. Перед нею теж стоїть завдання – забезпечити будь-якою ціною ухвалення «євроінтеграційних законів». Досі регіонали могли розраховувати на голоси комуністів, тепер сподіватися на них – зась. Те, що опозиція зараз змушена, зціпивши зуби, підтримувати законодавчі ініціативи ПР, ще не означає, що колись ті ж «незгідні» не почнуть великий торг із опонентами з низки потрібних їм питань. А торгуватися більшість не хоче, та й, зрештою, не надто вміє.
Тим часом залою під куполом бродять позафракційні мажоритарними, і з ними осібно домовлятися важко і накладно. Організовані двома Ігорями (Рибаковим та Єремеєвим, вони стануть поступливішими і слухнянішими. До того ж, напередодні старту президентських перегонів Банкова, мабуть, продовжить тиск і на фракційних депутатів опозиції, тож майбутні «тушки» матимуть у новостворених депутатських групах сякий-такий дах.
Власне кажучи, у стосунках із парламентом Віктор Янукович не вигадує велосипеда. Він (або його «смотрящіє» у ВР) добре засвоїли уроки Олександра Волкова – ефективного «директора» часів Кучми. Тоді «мозаїчна зала» (через кількість фракцій, груп, об’єднань) працювала майже, як швейцарський годинник, штампуючи те, що веліли в Адміністрації.
Інша річ, що зараз, в умовах «євроінтеграційної лихоманки» можливості тиску, а особливо дискредитації законодавчого органу, мабуть, поменшають. Хоча, правду кажучи, і парламенти членів ЄУ потерпають від зіткнень із представницькою гілкою влади. І тоді, як писав колись російський філософ і політик Алєксєй Сахнін, «звичну (із підручників історії) боротьбу ідей, концепцій і политичних практик витісняє чисте адміністрування, приправлене грубими и плоскими PR-маніпуляціями».
Ігор Гулик

Большой передел?
Все знают об опасностях конфликта между формой и содержанием. Он угрожают крахом устоявшихся систем. А когда существует конфликт между формой и целью? Формой тогда обычно жертвует ради достижения желаемого. Цель оправдывает не только средства, но и лиц, которые пользуются ими... Хотя и не всегда.
Говорят, в Верховной Раде пришло время великих катаклизмов. Зарегистрированый регионалом, председателем парламентского комитета по вопросам регламента Владимиром Макеенко законопроект об изменении численности депутатских групп, станет инструментом для достижения далеко идущих намерений правящей партии. Равно и обезопасит ее от разнообразных неприятных неожиданностей, почву для которых сдобрили не без участия самих регионалов.
В частности, от « измены » коммунистов . На днях Центральная избирательная комиссия отказала Симоненко и К в проведении референдума по вопросам вступления Украины в Таможенный союз. Решение ЦИК фактически было формальным, поскольку раньше суд запретил коммунистам рыпаться с любыми плебисцитами. Об управляемости и суда, и ЦИК со стороны Банковой, видимо, говорить излишне. Если «лидер» решил вести Украину в Евросоюз, значит, никто не посмеет перечить его высокому повелению. Конечно, коммунисты поднимут шум, может, и обратятся, по примеру еще одного козла отпущения на алтаре « евроинтеграции» Игоря Маркова, в ненавистный им Европейский суд по правам человека. Такие парадоксы многовекторности выбора...
Но это мелочи по сравнению с теми неприятностями, которые ожидают парламентское большинство. Перед ним тоже стоит задача - обеспечить любой ценой принятия « евроинтеграционных законов». До сих пор регионалы могли рассчитывать на голоса коммунистов, теперь же надеяться на них не приходится. То, что оппозиция сейчас вынуждена, сцепив зубы, поддерживать законодательные инициативы ПР, еще не значит, что когда-то те же «несогласные» не начнут большие торги с оппонентами по нужным вопросам. А торговаться большинство не хочет, и не слишком умеет.
Между тем по залу под куполом бродят внефракционные мажоритарщики, и договариваться с ними по отдельности трудно и накладно. Организованные двумя Игорями (Рыбаковым и Еремеевым) они станут сговорчивее и послушнее. К тому же, накануне старта президентской гонки Банковая, видимо, продолжит давление и на фракционных депутатов оппозиции, поэтому будущие «тушки» обретут во вновь образованных депутатских группах хоть какую-то крышу.
Собственно говоря, в отношениях с парламентом Виктор Янукович не придумывает велосипед. Он (или его «смотрящие» в ВР) хорошо усвоили уроки Александра Волкова - эффективного «директора» времен Кучмы. Тогда «мозаичный зал» (из-за количества фракций, групп, объединений) работал почти как швейцарские часы, штампуя то, что велели в Администрации.
Другое дело, что сейчас, в условиях «евроинтеграционной лихорадки», возможности давления, а особенно дискредитации законодательного органа, видимо, уменьшатся. Хотя, по правде говоря, и парламенты членов ЕС страдают от столкновений с представительной ветвью власти. И тогда, как писал когда-то русский философ и политик Алексей Сахнин, «привычную (по учебниках истории) борьбу идей, концепций и политических практик вытесняет чистое администрирование, приправленное грубыми и плоскими PR-манипуляциями».
Игорь Гулык