«Відпусти…». Майже за Вакарчуком
Sep. 25th, 2013 09:36 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
ihorhulyk.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
urb_aOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
ihorhulyk at «Відпусти…». Майже за Вакарчуком
Ілюстрація: tolk.rup=590
Оце переглянув емоційні спічі Дмітрія Кісєльова, його варіації на тему «евтаназії України», і згадав, як кілька років тому цей персонаж російського медіа ландшафту заробляв на хліб на каналі одного із наших олігархів. Сутужно було тоді в Росії з роботою, а, може, просто у Кісєльова тих років ще залишилися бодай крихти журналістського гонору, аби опускатися до рівня «путінізовних» ЗМІ. Ті крихти, що почали безнадійно маліти після смерті гуру російської ліберальної журналістики Влада Лістьєва.
Минулого ж року, коментуючи 60-ліття «вождя», якого Кісєльов не втомлюється порівнювати зі Сталіним, він дійшов висновку, що «Росія при цьому вільна як ніколи в своїй історії».
Генеза Кісєльова – ще одне підтвердження відомого висновку Володимира Винниченка про те, що «російський демократ закінчується там, де починається українське питання». Але ця ґенеза свідчить й про інше, про те, що засадничі постулати т.зв. «російської демократії», - а саме, визнання прав особистості як «барская блажь», усвідомлення потреби свободи тільки в рамках «дозволеного», зверхнє потурання стихії натовпу, - відходять у минуле. Як і методи, яким послуговувалася російська еліта для досягнення своїх справжніх цілей, прикриваючи ці устремління солодкою риторикою та ліберальними гаслами свободи, рівності та братерства. Методи були «по-русскі» простими й невишуканими – обман, подвійна мораль, підкуп, шантаж і нарешті – брутальна сила. «Змушування до дружби» - від Єрмака до Чехословаччини – завершилося кривавою плямою російсько-грузинської війни. «Змушування до слов’янського братства» супроводжується істериками і митними війнами.
…Ну, врешті-решт, на чорта вам, російським лідерам, постійно «рятувати» Україну? Надавати знижки на газ, астрономічні кредити під сміхотворні відсотки, кидатися на амбразури пророкованого вами ж українського дефолту, годувати націю невдячних мазеп? Вони ж, ці «запроданці-хохли», зрадять вас за першої ж нагоди.
Тож відпустіть їх на всі чотири боки, тим паче ж, просяться самі. Хай скуштують свого хліба, хай випробують свою долю. Хай злізуть нарешті вам з карка, на якому, якщо вірити вашим нинішнім історикам, економістам, кісєльовим, всілися кілька століть тому і безтурботно бовтають ніжками. Вам полегшає, повірте, і мчатимете ви у своє світле митносоюзне майбутнє не стриноженими ногами, а у нанотехнологічних кирзаках… І ніхто вам не пхатиме ніж у спину.
Спробуйте відпустити, а рівно ж і відповісти на філософське запитання вождя індіанського племені Орія: «Я хочу знати, чи можеш ти бути наодинці зі собою, чи подобаєшся ти собі у відображенні порожнечі?”. Якщо вжахнетеся від цього відображення, значить не варто йти поміж люди…
Відпустіть! Це нелегко, але й не так вже й складно. Тим більше, хто зна, як повернеться доля? Може, там, у європах, нам не сподобається, нас ображатимуть чужі люди, і ми, впавши на колінця, приповземо аж на Твєрскую, під стіни Кремля, просити пощади. І тоді ви втілите заповітну мрію російського демократа – височайше дозволите нам постояти у сінях.
А поки що – відпустіть! Як у Вакарчука...
Ігор Гулик
«Отпусти...». Почти за Вакарчуком
Вот посмотрел эмоциональные спичи Дмитрия Киселева, его вариации на тему «эвтаназии Украины», и вспомнил, как несколько лет назад этот персонаж российского медиаландшафта зарабатывал на хлеб на канале одного из наших олигархов. Тяжело было тогда в России с работой, а, может, просто у Киселева тогдашнего еще остались хоть крохи журналистской гордости, чтобы не опускаться до уровня «путинизированых» СМИ. Те крохи, что начали безнадежно мельчать после смерти гуру российской либеральной журналистики Влада Листьева.
В прошлом же году, комментируя 60-летие современного «вождя», которого Киселев, не уставая, сравнивает со Сталиным, он пришел к выводу, что «Россия при этом свободна, как никогда в своей истории».
Генезис Киселева - еще одно подтверждение известного заключения Владимира Винниченко о том, что «русский демократ заканчивается там, где начинается украинский вопрос». Но этот генезис свидетельствует и о другом, о том, что основные постулаты т.н. «российской демократии», - а именно, признание прав личности как «барская блажь», осознание необходимости свободы только в рамках «дозволенного», пренебрежительное попустительство стихии толпы, - уходят в прошлое. Как и методы, которыми пользовалась российская элита для достижения своих истинных целей, прикрывая эти устремления сладкой риторикой и либеральными лозунгами свободы, равенства и братства. Методы были «по-русски » простыми и неизысканными - обман, двойная мораль, подкуп, шантаж и наконец - грубая сила. «Принуждение к дружбе» - от Ермака до Чехословакии - завершилось кровавым пятном российско-грузинской войны . «Принуждение к славянскому братству» сопровождается истериками и таможенными войнами.
...Ну, в конце концов, на черта вам, российским лидерам, постоянно «спасать» Украину? Предоставлять скидки на газ, астрономические кредиты под смехотворные проценты, бросаться на амбразуры предсказанного вами же украинского дефолта, кормить нацию неблагодарных мазеп? Они, эти «предатели-хохлы», бросят вас при первой же возможности.
Поэтому отпустите их на все четыре стороны, тем более просятся же сами! Пусть попробуют своего хлеба, пусть испытают свою судьбу. Пусть слезут наконец вам с шеи, на которой, если верить вашим нынешним историкам, экономистам, киселевым, уселись несколько веков назад и беззаботно болтают ножками. Вам станет легче, поверьте, и понесетесь вы в свое светлое таможенно-союзне будущее не стреноженными ногами, а в нанотехнологической кирзе... И никто вам не сунет нож в спину.
Попробуйте отпустить, а равно и ответить на философский вопрос вождя индейского племени Ория: «Я хочу знать, можешь ли ты быть наедине с собой, нравишься ли ты себе в отражении пустоты?». Если ужаснетесь от этого отражения, значит не стоит идти в люди...
Отпустите! Это нелегко, но и не так уж сложно. Тем более, кто знает, как повернется судьба? Может, там, в европах, нам не понравится, нас будут обижать чужие люди, и мы, упав на коленки, приползем на Тверскую, под стены Кремля, просить пощады. И тогда вы осуществите заветную мечту российского демократа - высочайше позволите нам постоять в сенях.
А пока – отпустите. Как у Вакарчука.
Игорь Гулык
ihorhulyk at «Відпусти…». Майже за ВакарчукомІлюстрація: tolk.rup=590
Оце переглянув емоційні спічі Дмітрія Кісєльова, його варіації на тему «евтаназії України», і згадав, як кілька років тому цей персонаж російського медіа ландшафту заробляв на хліб на каналі одного із наших олігархів. Сутужно було тоді в Росії з роботою, а, може, просто у Кісєльова тих років ще залишилися бодай крихти журналістського гонору, аби опускатися до рівня «путінізовних» ЗМІ. Ті крихти, що почали безнадійно маліти після смерті гуру російської ліберальної журналістики Влада Лістьєва.
Минулого ж року, коментуючи 60-ліття «вождя», якого Кісєльов не втомлюється порівнювати зі Сталіним, він дійшов висновку, що «Росія при цьому вільна як ніколи в своїй історії».
Генеза Кісєльова – ще одне підтвердження відомого висновку Володимира Винниченка про те, що «російський демократ закінчується там, де починається українське питання». Але ця ґенеза свідчить й про інше, про те, що засадничі постулати т.зв. «російської демократії», - а саме, визнання прав особистості як «барская блажь», усвідомлення потреби свободи тільки в рамках «дозволеного», зверхнє потурання стихії натовпу, - відходять у минуле. Як і методи, яким послуговувалася російська еліта для досягнення своїх справжніх цілей, прикриваючи ці устремління солодкою риторикою та ліберальними гаслами свободи, рівності та братерства. Методи були «по-русскі» простими й невишуканими – обман, подвійна мораль, підкуп, шантаж і нарешті – брутальна сила. «Змушування до дружби» - від Єрмака до Чехословаччини – завершилося кривавою плямою російсько-грузинської війни. «Змушування до слов’янського братства» супроводжується істериками і митними війнами.
…Ну, врешті-решт, на чорта вам, російським лідерам, постійно «рятувати» Україну? Надавати знижки на газ, астрономічні кредити під сміхотворні відсотки, кидатися на амбразури пророкованого вами ж українського дефолту, годувати націю невдячних мазеп? Вони ж, ці «запроданці-хохли», зрадять вас за першої ж нагоди.
Тож відпустіть їх на всі чотири боки, тим паче ж, просяться самі. Хай скуштують свого хліба, хай випробують свою долю. Хай злізуть нарешті вам з карка, на якому, якщо вірити вашим нинішнім історикам, економістам, кісєльовим, всілися кілька століть тому і безтурботно бовтають ніжками. Вам полегшає, повірте, і мчатимете ви у своє світле митносоюзне майбутнє не стриноженими ногами, а у нанотехнологічних кирзаках… І ніхто вам не пхатиме ніж у спину.
Спробуйте відпустити, а рівно ж і відповісти на філософське запитання вождя індіанського племені Орія: «Я хочу знати, чи можеш ти бути наодинці зі собою, чи подобаєшся ти собі у відображенні порожнечі?”. Якщо вжахнетеся від цього відображення, значить не варто йти поміж люди…
Відпустіть! Це нелегко, але й не так вже й складно. Тим більше, хто зна, як повернеться доля? Може, там, у європах, нам не сподобається, нас ображатимуть чужі люди, і ми, впавши на колінця, приповземо аж на Твєрскую, під стіни Кремля, просити пощади. І тоді ви втілите заповітну мрію російського демократа – височайше дозволите нам постояти у сінях.
А поки що – відпустіть! Як у Вакарчука...
Ігор Гулик
«Отпусти...». Почти за Вакарчуком
Вот посмотрел эмоциональные спичи Дмитрия Киселева, его вариации на тему «эвтаназии Украины», и вспомнил, как несколько лет назад этот персонаж российского медиаландшафта зарабатывал на хлеб на канале одного из наших олигархов. Тяжело было тогда в России с работой, а, может, просто у Киселева тогдашнего еще остались хоть крохи журналистской гордости, чтобы не опускаться до уровня «путинизированых» СМИ. Те крохи, что начали безнадежно мельчать после смерти гуру российской либеральной журналистики Влада Листьева.
В прошлом же году, комментируя 60-летие современного «вождя», которого Киселев, не уставая, сравнивает со Сталиным, он пришел к выводу, что «Россия при этом свободна, как никогда в своей истории».
Генезис Киселева - еще одно подтверждение известного заключения Владимира Винниченко о том, что «русский демократ заканчивается там, где начинается украинский вопрос». Но этот генезис свидетельствует и о другом, о том, что основные постулаты т.н. «российской демократии», - а именно, признание прав личности как «барская блажь», осознание необходимости свободы только в рамках «дозволенного», пренебрежительное попустительство стихии толпы, - уходят в прошлое. Как и методы, которыми пользовалась российская элита для достижения своих истинных целей, прикрывая эти устремления сладкой риторикой и либеральными лозунгами свободы, равенства и братства. Методы были «по-русски » простыми и неизысканными - обман, двойная мораль, подкуп, шантаж и наконец - грубая сила. «Принуждение к дружбе» - от Ермака до Чехословакии - завершилось кровавым пятном российско-грузинской войны . «Принуждение к славянскому братству» сопровождается истериками и таможенными войнами.
...Ну, в конце концов, на черта вам, российским лидерам, постоянно «спасать» Украину? Предоставлять скидки на газ, астрономические кредиты под смехотворные проценты, бросаться на амбразуры предсказанного вами же украинского дефолта, кормить нацию неблагодарных мазеп? Они, эти «предатели-хохлы», бросят вас при первой же возможности.
Поэтому отпустите их на все четыре стороны, тем более просятся же сами! Пусть попробуют своего хлеба, пусть испытают свою судьбу. Пусть слезут наконец вам с шеи, на которой, если верить вашим нынешним историкам, экономистам, киселевым, уселись несколько веков назад и беззаботно болтают ножками. Вам станет легче, поверьте, и понесетесь вы в свое светлое таможенно-союзне будущее не стреноженными ногами, а в нанотехнологической кирзе... И никто вам не сунет нож в спину.
Попробуйте отпустить, а равно и ответить на философский вопрос вождя индейского племени Ория: «Я хочу знать, можешь ли ты быть наедине с собой, нравишься ли ты себе в отражении пустоты?». Если ужаснетесь от этого отражения, значит не стоит идти в люди...
Отпустите! Это нелегко, но и не так уж сложно. Тем более, кто знает, как повернется судьба? Может, там, в европах, нам не понравится, нас будут обижать чужие люди, и мы, упав на коленки, приползем на Тверскую, под стены Кремля, просить пощады. И тогда вы осуществите заветную мечту российского демократа - высочайше позволите нам постоять в сенях.
А пока – отпустите. Как у Вакарчука.
Игорь Гулык
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-09-25 07:30 am (UTC)"А якби я заявив, що "серце українського світу в Бухаресті"? Можна з цим жити? А вони живуть.."
(Ростислав Мартинюк про:
-"різних слов"ян", "різних фино-угрів", про "старших холопів", "самогеноцид", "Владу без вини", "багатомовніть великоросів", "самостійність яйця, ноги і носа", і "русскій мєнталітєт", як "комплекс інваліда", "серце" якого знаходиться в Києві ):
http://urb-a.livejournal.com/1178568.html
no subject
Date: 2013-09-25 07:34 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 07:42 am (UTC)"Кремль с уважением отнесется к любому решению Украины?"- вот особенно после этого и ждите... http://mysliwiec.livejournal.com/1054992.html
no subject
Date: 2013-09-25 07:53 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 10:38 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 10:53 am (UTC)- "Никакой России исторически не существует!
Не было в 15м веке никакой России!
Россия как государство образовалась в результате слияния Московии и Украины.
Это есть Россия!
Никакой России до этого не было!"
no subject
Date: 2013-09-25 10:59 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 12:20 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 12:31 pm (UTC)(no subject)
From:no subject
Date: 2013-09-25 11:02 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 12:24 pm (UTC)"На Руси говорили про таких, как Изя Шмерлер: "Это на посмеянье людей!" Или так: "Убожество не грех, да людям в посмех". Если этот подпадает общему посмеянию, то тележурналист Михаил Леонтьев – фигура реально влиятельная. Он редактирует мощный официозный журнал "Профиль", где охотно отводит место пропаганде "Хамаса", но не пропускает ни одного благожелательного слова в адрес Израиля. Леонтьев не только пишет и вещает, но и "вхож" так, как мало кто вхож. И это невзирая на то, что запойный алкоголизм не приветствуется в окружении Путина.
Можно пожать плечами, конечно, но умом Россию не понять и в наши дни. Недавно один русский патриот рассказал мне: "Я пригласил выступить в нашей радиопередаче Михаила Леонтьева. Тот приплелся на передачу пьяным в дупель. Мало того, что лыка не вязал, так начал сразу нецензурно ругаться и сетовать на то, что "вокруг одни шнобели".
А мне что делать? Дал бы ему по мордасям, то сразу скажут, что я избил еврея. Дал бы ему беспрепятственно вещать, сразу скажут, что я предоставил слово антисемиту.
И что я должен был делать?"
Соратник о соратнике - Авигдор Эскин о Михаиле Леонтьеве: http://mysliwiec.livejournal.com/613449.html
:)))) И это после того как друг Миша так помогал словом трибуна вытянуть друга Авигдора из ираильской тюрьмы, когда Авигдора застукали "на горячем" при организации шпионской прослушки по заданию Лубянки :)
no subject
Date: 2013-09-25 12:35 pm (UTC)(no subject)
From:no subject
Date: 2013-09-25 11:29 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 07:42 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 07:45 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 07:49 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 07:56 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 08:03 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: 2013-09-25 07:58 am (UTC)Никаких альтернативных источников для Беларуси, которые заменили бы преференции по российские энергоносители не предвидится.
Лукашенко может маневрировать только пока цена на нефть и газ беларуских предприятий в разы ниже, чем у конкурентов. Стоит упасть ценам на нефть как беларуское экономическое чудо развеется как дым.
В лучшем случае Беларусь ожидает судьба Латвии или Болгарии, которые согласны в принципе на всё.
no subject
Date: 2013-09-25 08:08 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 08:14 am (UTC)Батько всех белорусов - очень грамотньій чувак. Он старается развивать IT. Вернее. он не мешает. Но делает это очень трепетно. То есть все бизнесы мелкие гнобит, а вот у IT незримые преференции. Беларусь через те же 10 лет может стать круче Бангалора. А той Беларуси -клаптик земли с пару миллионами сабжей.
Латвия живёт не ТАК! уж и плохо. Болгары тоже живут неплохо с учётом того. что они вообще ничего не хоят и ни к чему не стремятся. У них одна сплошная сиеста. Кореш был в Болгарии месяц. не видел ни одного работаЮЩего болгарина. Передумал открывать там производство и начал переговоры с румынами.
А вот Эстония живёт вполне достойно. Потому что они стараются.
(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: 2013-09-25 07:54 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 08:01 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 08:09 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-25 08:20 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From: